Лк 19:45-48: Христос і літургійна реформа єрусалимського храму

Дві речі торкнули мене в нинішньому євангелії.

Передусім, те, що у храмі не має бути торговців. І тут, мені видається, говориться якраз не про звичайних торговців, а про тих, які намагаються торгувати святинею. Існують речі, щодо яких неможливо торгуватись. Жертва Богові не може бути предметом торгу передусім тому, що тут йдеться про правду, чи навіть радше про істину. Бо саме правда є справжньою жертвою, угодною Богові. "Жертва Богові - Дух сокрушенний" - дух, який зрозумів, що варто відкрити Богові всю правду про себе, дух живий, який не ховається в кущах, але виходить назустріч Богові, який його шукає (Бут 3:9). "Серцем сокрушенним і смиренним Бог не погордить" (Пс 50:19) передусім тому, що це серце "зламане", воно не приховує свого нутра, не затаює, воно відкрите для того, кому його приносять в жертву! Неможливо торгуватись щодо істини, хай якою дрібною вона б виглядала. 

І особливо воно стосується способу молитви. Бо молитва передбачає спілкування, а воно не може виходити із помилкових засновків, бо таке спілкування або буде несерйозним, або зумисне брехливим. Неможливо торгуватись щодо старого і нового Різдва: старе - помилкове і його потрібно виправити. Неможливо торгуватись щодо того, чи можна вірним чути молитви, які священик "тайно" мовить на ліутргії:  це - помилка і її потрібно виправити. Неможливо торгуватись щодо зміщення акцентів з Бога на людину у літургії:  це - помилка і її потрібно виправити. Неможливо торгуватись щодо потрійного повторення священиком "херувимської пісні" (власне, це пісня і її потрібно співати, а не "відмовляти"): це - помилка і її потрібно виправити. Список таких предметів традиціоналістичних "торгів" можна множити до безконечності. Вони не можуть бути предметом торгів. Існує правда і ми її знаємо і потрібно брати приклад з Христа у цьому випадку і виганяти від себе навіть думку торгу із правдою. 

І, до речі, Христос виганяє торговців досить радикально. Без покрокової стратегії, без того, щоб давати 10-літній період адаптації. З правдою не дискутують. Її приймають і живуть нею вже і тепер або відмовитись від неї і жити частковими "правдами", з якими Бог не хоче мати нічого спільного.

І друге, що мене вразило у цьому уривку - згадка про те, що Христос навчав у храмі.

Храм - місце освіти. Місце, де перед тобою розкривають знання. Про Бога, про тебе, про світ, про ближніх, про твоє життя у цьому світі і співжиття із твоїми ближніми. Про любов Божу до тебе, до світу, до ближнього. Храм - місце де Різдво Христове світить світові світлом знання. Якщо таких знань бракує, храм перетворюється із місця молитви (місця, у якому людина розкривається до Бога, приносить Йому в жертву "серце сокрушенне") у печеру розбійників (людей, які намагаются нечесно присвоїти собі Божу благодать і прихильність). Відсутність знань робить із молитвою страхітливе спотворення - із відкритості до Бога і надії на Його любов і милосердя відсутність знань підсовує людині сатанинський магізм - плід із дерева пізнання добра і зла - вкради плід і зможеш бути як боги, навіть більше, зможеш Ним маніпулювати. Кошерна жертва - запорука прийняття твоєї молитви. Бо ж благодатний вогонь сходить на стару Пасху! Душа ліпше упокоїться, коли тричі хитнути труною над порогом! Літургія важливіша, коли "підсилити" її 5-ма вервицями, придбаними у крамницях з відповідним благословенням. 

Бог не дає маніпулювати собою жодними формулами, діями чи обрядами. Діяти для нашого спасіння заохочує Його виключно Його любов до нас. Любов, яка дозволина Отцю видати Сина Свого Єдинородного за нас, коли ми найменше цього заслуговували. Жертва - це Його дар нам, а не наш Йому. Наші молитви і наші приношення - наслідок Його Жертви. Не передумова! Наші молитви - і саме тому центральною, хоча й дуже занедбаною, молитвою християн є благодарення - є наслідком осмислення того, що ми ВЖЕ отримали. 

Для того, щоб храм добре функціонував, він має бути наповнений компетентними працівниками, які знають багато і вміють цим ділитися з молільниками. 

Саме тому, нутро храму мусить постійно проходити очищення, реформування, які полягатимуть у вигнанні усякої неправди і несумісності, якою б "традиційною" і любою вона не була. І найкраший спосіб робити це - постійно освічуватися і застосовувати здобуті знання для покращення богопоклоніння у "дусі та істині"(Ів 4:23).