Як молились Літургію Передшеосвячених Дарів у катедральних храмах Константинополя 9-10 стт.

Як молились Літургію Передшеосвячених Дарів у катедральних храмах Константинополя 9-10 стт.

На соборах, які Слуга Божий митрополит Андрей Шептицький проводив у 30-х роках минулого століття було випрацьовано певні методологічні принципи, які мали б лягти в основу майбутнього літургійного оновлення нашої літургійної традиції. Перший із них звучить наступним чином: «Необхідно віддавати перевагу тим літургійним обрядам, котрі максимально відповідають їх старовинним формам, в даному випадку ― обрядовим формам, які існували ще до Берестейської Унії 1596 року, або ж іще давнішим їх відповідникам древньої доби Київської Церкви, чи найкращим зразкам первісного східного обряду».

Дослідження джерел нашої літургійної традиції передбачає також і заохочення Інструкції застосування літургійних приписів ККСЦ, зазначаючи, що «…східні літургійні тексти … сьогодні, у світлі студій і богословського поступу, потребують перегляду в сенсі повернення до прадавніх традицій» (п.24).

Сучасний доступ до джерел давньої візантійської традиції дає можливість побачити як звершувались богослужіння в Константинополі у часи хрещення київської Русі. Зокрема, завдяки віднайденим у 1975 році рукописам бібліотеки синайського монастиря святої Катерини, можна отримати досить чітке уявлення про те, як молились Літургію Передшеосвячених Дарів у ті часи.

Цей рукопис пізнього 9-го або раннього 10-го століття опрацював та опублікував проф.Ґабріель Раблє у статті SINAI GREEK NE / ΜΓ 22:  Late 9th/early 10th century Euchology Testimony of the Liturgy of st John Chrysostom and the Liturgy of the Presanctified Gifts in the Byzantine Tradition (BBGG III s. 8 (2011), 169-221). Дуже важливим є те, що у цьому древньому рукописі подано цілісний чин Літургії, а не лише священичі молитви із скупими рубриками, як це часто буває у джерелах цього часу. За цією публікацією подаємо переклад чину цієї Літургії українською мовою нижче.

Кілька зауважень до чину вечірні у цій Літургії, який може викликати здивування у тих, хто не надто знайомий із богослужіннями константинопольської катедри.

- Передусім слід звернути увагу на те, що початковим псалмом давньої візантійської вечірні був саме 85-й псалом, а не 103-й, як це є у сучасній традиції. Йому передувала молитва, укладена як вступ до цього псалма (вона містить багато алюзій на текст цього псалма), яка у нинішніх часословах є першої молитовю т.зв. «світильних» молитов, які священник читає під час співу 103-го псалма. Псалми у катедральному обряді Константинополя співали антифонним чином, тому після кожного вірша цього псалма є короткий приспів «Слава Тобі, Боже».

- Після 85-го псалма у щоденній вечірні слідувало 6 змінних антифонів, але у свята і при поєднанні вечірні із Літургіями їх опускали, заспівуючи одразу завершальний 8-й антифон укладений із вибраних стихів псалма 140. Саме так воно є і в цьому чині ЛПД. Як і іншим антифонам, йому передує молитва. У звичайній вечірні молитвою 8-го «вхідного» антифону була сучасна молитва входу «Увечорі, і вранці, і опівдні благословимо, благодаримо і молимось до Тебе, Владико всіх, чоловіколюбче Господи. Направ молитву нашу, як кадило, перед тобою, і не дай нахилити сердець наших до слів або помислів лукавих, але ізбав нас від усього, що ловить душі наші, бо до Тебе, Господи, Господи, очі наші, і на Тебе ми уповали, не посором нас, Боже наш. Бо Тобі належить усяка слава, честь, і поклонення, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків». У цій молитві, як і очікується є посилання на псалом, який вона має супроводжувати. Натомість у цьому чині ЛПД чомусь подано молитву другого «змінного» антифону – «Господи, в ярості Твоїй не картай нас…», яка у сучасному часослові є другою світильною молитвою.  

- Псалом 140, як і інші псалми константинопольської вечірні співають антифонним, чи радше навіть прокіменним чином із приспівом «Від підступів тих, хто чинить беззаконня, ізбав нас, Господи», утвореним на основі 9-го стиха цього псалма. Цікавим є той факт, що у катедральній практиці Константинополя всяким чином уникали згадки про кадило у приспівах до 140-го псалма. На даний момент немає якогось логічного пояснення цьому феномену. Те саме стосується і обряду запалення світла. У щоденній практиці константинопольської катедри він був невідомий, як і піснеспів «Світло тихе». Важливо теж сказати, що у катедральній практиці Константинополя до псалма 140 не додавали псалмів 141, 129 та 116, як це є у сучасній літургійній практиці.  

- Молитва входу у цьому чині запозичена із Літургії св.Василія Великого «Владико Господи, Боже наш, Ти встановив на небесах чини і воїнства ангелів і архангелів…». Літургія св.Йоана Золотоустого у давній константинопольській практиці мала власну молитву входу «Благодітелю всіх і всього творіння Зиждителю, прийми Церкву Твою, яка входить, і сповни кожному те, що на користь йому, і всіх приведи до досконалості, і сотвори нас достойними царства Твого. Благодаттю, і щедротами, і чоловіколюб’ям єдинородного твого Сина, з яким благословен єси з Пресвятим Твоїм Духом нині повсякчас і на віки віків».

- Після молитви входу поданий тропар. Оригінально він є одним із тижневих приспівів до пс.140, як можна побачити із одного з євхологіонів: Тропарі святої чотиридесятниці, які співають на Літургії на «Господи, візвав…»:

Тропар у понеділок, глас 7: Хай возноситься молитва моя перед Тобою, Спасе світу.

У вівторок, глас тойже: Візвав до Тебе, Спасе світу, почуй і спаси мене, благаю.

У середу та п’ятницю, глас тойже: Плоттю пристрасті розіп'явши, Господи, і смерть подолавши, вселенну спас єси, як єдиний многомилостивий.

У четвер, глас тойже: Возношення рук моїх, Господи, жертву прийми вечірню і спаси мене, Чоловіколюбче.

Оригінально був лише один тропар як приспів до 140-го псалма. Подібну практику ми можемо побачити навіть у сучасній тріоді – лише перша стихира на «Господи, візвав…» є «тріодною», решта запозичені з минеї чи октоїха.

- Як вже зазначалось вище, катедральний константинопольський чин Літургії Передшеосвячених не передбачав урочистого кадіння на псалмі 140, тому піснеспів «Хай возноситься молитва моя…» тут подано у вигляді прокімена, без вказівки кадити під час його співу. Хоча припис співання його священником вказує, що давніше його співали на зразок сучасного виконання під час Літургії Передшеосвячених.

- У цьому чині вказується на обряд омивання рук перед перенесенням Чесних Дарів.

- Молитва «Воньми, Господи Ісусе Христе, Боже наш, зі святого житла Твого і з престолу Слави Царства Твого, і прийди освятити нас…» надписана як «молитва возношення Хліба», що свідчить про давню практику возносити Агнця на Літургії Передшеосвячених, а не лише торкатися його пальцем, як це є у сучасній практиці.

- Як і в інших випадках богослужінь катедрального обряду давнього Константинополя, заамвонна молитва є останньою молитвою богослужіння. І це, в принципі, дуже логічно, бо навіщо заходити знову до святилища, якщо заохотив всіх в мирі вийти? 

А ось і сам чин Літургії Передшеосвячених Дарів за цим джерелом:

Літургія передшеосвячених Дарів

Диякон: Благослови́, влади́ко.

Священник: Благослове́нне Ца́рство Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.

[Антифон 1]

Диякон: Про́сті в ми́рі Го́сподеві помолімся. 

Священник молитву: Го́споди ще́дрий і ми́лостивий, довготерпели́вий і многоми́лостивий, ви́слухай моли́тву на́шу і воньми́ го́лосу моління на́шого; сотвори́ з на́ми знаме́ння на бла́го; наста́в нас на путь Твою́, щоб ми ходи́ли в істині Твоїй; звесели́ серця́ на́ші, щоб ми благоговіли пе́ред Іменем Твоїм святи́м. Адже́ вели́кий Ти єси́ і тво́риш чудеса́, Ти єси́ Бог єди́ний, і нема́ подібного до Те́бе між бога́ми, Го́споди, си́льний у ми́лості і благи́й у кріпості, щоб допомага́ти, й утіша́ти, і спаса́ти всіх, що упова́ють на Ім’я́ Твоє́ святе́.

Диякон: Заступи́, спаси́, поми́луй і охорони́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́ттю.

Пресвяту́, пречи́сту, преблагослове́нну, сла́вну Влади́чицю на́шу Богоро́дицю і Приснодіву Марію з усіма́ святи́ми пом’яну́вши, самі себе́ і оди́н о́дного, і все життя́ на́ше Христу́ Бо́гові відда́ймо.

Виголос: Бо подоба́є Тобі вся́ка сла́ва, честь і поклоніння, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

[Псалом 85]

Приклони́, Го́споди, ву́хо Твоє́ і почу́й мене́. [Приспів:] Сла́ва Тобі, Бо́же. 

Приклони́, Го́споди, ву́хо Твоє́ і почу́й мене́, бо нужде́нний і вбо́гий я. Сла́ва Тобі, Бо́же.

Збережи́ ду́шу мою́, бо благочести́вий я; спаси́, Бо́же мій, раба́ Твого́, що упова́є на Те́бе. Сла́ва Тобі, Бо́же.

Поми́луй мене́, Го́споди, бо до Те́бе взива́тиму весь день. Сла́ва Тобі, Бо́же.

Звесели́ ду́шу раба́ Твого́, бо до Те́бе, Го́споди, возніс я ду́шу мою́. Сла́ва Тобі, Бо́же.

Бо Ти, Го́споди, благи́й і негнівли́вий, і многоми́лостивий до всіх, що призива́ють Тебе́. Сла́ва Тобі, Бо́же.

Ви́слухай, Го́споди, моли́тву мою́ і воньми́ го́лосу моління мого́. Сла́ва Тобі, Бо́же.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові. Сла́ва Тобі, Бо́же.

І ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь. Сла́ва Тобі, Бо́же.

Сла́ва Тобі, Бо́же наш, сла́ва Тобі. Сла́ва Тобі, Бо́же.

[Молитва 2-го антифону]

Диякон: Ще і ще в ми́рі Го́сподеві помолімся.

Священник молитву: Го́споди, в я́рості Твоїй не карта́й нас і в гніві Твоє́му не кара́й нас, але́ вчини́ з на́ми по негнівли́вості Твоїй, Лікарю і Ціли́телю душ на́ших. Приведи́ нас до при́стані, ба́жаної Тобі, просвіти́ о́чі серде́ць на́ших на пізна́ння Твоє́ї істини, і дару́й нам ре́шту ни́нішнього дня ми́рну і безгрішну, як і весь час життя́ на́шого, моли́твами свято́ї Богоро́диці і всіх святи́х.

Диякон: Заступи́, спаси́, поми́луй і охорони́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́ттю.

Пресвяту́, пречи́сту, преблагослове́нну, сла́вну Влади́чицю на́шу Богоро́дицю і Приснодіву Марію з усіма́ святи́ми пом’яну́вши, самі себе́ і оди́н о́дного, і все життя́ на́ше Христу́ Бо́гові відда́ймо.

Виголос: Бо Твоя́ – вла́да, і Твоє́ єсть Ца́рство, і си́ла, і сла́ва, Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

[Антифон 8: вхідний]

[Псалом 140]

[Приспів:] Від підступів тих, хто чи́нить беззако́ння, ізбав нас, Го́споди.

Го́споди, візва́в я до Те́бе, почу́й мене́; воньми́ го́лосу моління мого́, коли́ взива́тиму до Те́бе.

Від підступів тих, хто чи́нить беззако́ння, ізбав нас, Го́споди.

Поста́в, Го́споди, сторожу до уст моїх і огоро́жу до двере́й губ моїх.

Від підступів тих, хто чи́нить беззако́ння, ізбав нас, Го́споди.

З людьми́, що чи́нять беззако́ння; і не злучу́ся з обра́нцями їх.

Від підступів тих, хто чи́нить беззако́ння, ізбав нас, Го́споди.

Як і моли́тва моя́ хай не бу́де на дого́ду їм. Погли́нуті були́ при ске́лі су́дді їх.

Від підступів тих, хто чи́нить беззако́ння, ізбав нас, Го́споди.

 

[Вхід]

Молитва входу: Влади́ко Го́споди, Бо́же наш, Ти встанови́в на небеса́х чи́ни і во́їнства а́нгелів і арха́нгелів на служіння Твоїй сла́ві! Вчини́, щоб із вхо́дом на́шим зверши́вся вхід святи́х а́нгелів, які нам співслу́жать і Твою́ бла́гість славосло́влять.

Бо подоба́є Тобі вся́ка сла́ва, честь і поклоніння, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.

[Тропар:] Плоттю пристрасті розіп'явши, Господи, і смерть подолавши, вселенну спас єси, як єдиний многомилостивий.

[Читання]

Диякон: Бу́дьмо ува́жні!

Священник: Мир всім!

Народ: І ду́хові твоє́му.

Прокімен, глас 6: Хай упова́є Ізра́їль на Го́спода відни́ні і довіку. (Пс 130: 3)

Стих 1: Го́споди, не возно́силося се́рце моє́, і не велича́лися о́чі мої. (Пс 130:1а)

Стих 2: І не вхо́див я ні в вели́ке, ні в ди́вне, ви́ще за ме́не. (Пс 130:1б)

[Хай возноситься молитва моя]

А після євангелія ієрей співає, глас 6: Хай возно́ситься моли́тва моя́, як кади́ло, пе́ред Тобо́ю; здійма́ння рук моїх – як же́ртва вечірня.

Стих: Го́споди, візва́в я до Те́бе, почу́й мене́; воньми́ го́лосу моління мого́, коли́ взива́тиму до Те́бе.

[Ектенія усильного благання]

Диякон: Промо́вмо всі: “Го́споди, поми́луй.”

З усіє́ї душі і з усіє́ї ми́слі на́шої промо́вмо.

Го́споди Вседержи́телю наднебесний, Бо́же отців на́ших, мо́лимось Тобі, ви́слухай і поми́луй.

Ти, не бажаєш смерти [грішника, але, щоб він навернувся і жив…]

За святи́й храм цей і всіх, що з вірою, благоговінням і стра́хом Бо́жим вхо́дять до ньо́го, Го́сподеві помолімся.

За єпи́скопа на́шого ім’я, пресвітерство, у Христі дия́конство, за ввесь при́чет і наро́д Го́сподеві помолімся.

За благоговійних і боголюбивих царів наших, за всю палату і за все воїнство їх Господеві помолімся.

Щоб допомогти і покорити їм під ноги їх всякого врага і супостата, Господу помолімся. 

Щоб ізба́витися нам від уся́кої скорбо́ти, гніву, біди́ і нужди́, Го́сподеві помолімся.

За всіх, що потребують Божої допомоги і заступництва, Го́сподеві помолімся.

За тут прису́тніх люде́й, що очікують від Те́бе вели́кої і бага́тої ми́лости, за тих, що тво́рять нам ми́лостиню, і за всіх правосла́вних христия́н.

Поми́луй нас, Бо́же, по вели́кій ми́лості Твоїй, мо́лимось Тобі, ви́слухай і поми́луй.

Священник мовить молитву ектенії: Го́споди Бо́же наш, прийми́ уси́льне це блага́ння від Твоїх рабів, і поми́луй нас по мно́жеству ми́лости Твоє́ї, і щедро́ти Твої зішли́ на нас і на всіх люде́й Твоїх, що очікують від Те́бе вели́кої і бага́тої ми́лости.

Виголос: Бо Ти ми́лостивий і чоловіколю́бний Бог єси́, і Тобі сла́ву возсила́ємо, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.

[Ектенія за оглашенних]

Диякон: Помоліться, оглаше́нні, Го́сподеві.

Вірні, за оглаше́нних помолімся, щоб Госпо́дь поми́лував їх.

Огласи́в їх сло́вом істини.

З’єдна́в їх зі свято́ю Своє́ю, собо́рною і апо́стольською Це́рквою.

Молитва оглашенних: Бо́же, Бо́же наш, Созда́телю і Створи́телю всьо́го, що хо́чеш, щоб усі спасли́ся і прийшли́ до розуміння істини, спогля́нь на Твоїх рабів оглаше́нних і ізба́в їх від да́вньої ома́ни і підступу супроти́вного; і призови́ їх до вічного життя́, просвіща́ючи їх ду́ші і тіла́, і приє́днуючи їх до слове́сного Твого́ ста́да, яке́ Ім’я́м Твоїм святи́м назива́ється.

Спаси́, поми́луй, заступи́ й охорони́ їх, Бо́же, Твоє́ю благода́ттю.

Оглаше́нні, го́лови ва́ші Го́сподеві приклоніте!

Виголос: Щоб і вони́ з на́ми сла́вили пречесне́ і вели́чне Ім’я́ Твоє́, Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.

[Молитва вірних]

Диякон розгортає ілитон мовлячи: Оглаше́нні, ви́йдіть! Усі оглаше́нні, ви́йдіть! Хай ніхто́ з оглаше́нних – тільки вірні, ще і ще в ми́рі Го́сподеві помолімся!

Священник мовить молитву: Бо́же вели́кий і хва́льний, що животворя́щою сме́ртю Христа́ Твого́ переста́вив нас від тління в нетління, Ти ви́зволь усі на́ші почуття́ від при́страсного умертвіння, поста́вивши їм за до́брого провідника́ вну́трішню розсу́дливість; і о́ко, о́тже, неха́й не приста́не ні на яки́й по́гляд лука́вий, а слух неха́й бу́де за́мкнений для пусти́х слів, язи́к же неха́й очи́ститься від слів непристо́йних; очи́сть же на́ші гу́би, що хва́лять Тебе́, Го́споди; учини́, щоб ру́ки на́ші зде́ржувалися від злих учи́нків, а діяли тільки те, що добровго́дне Тобі, утве́рджуючи всі на́ші чле́ни і ми́слі благода́ттю Твоє́ю.

Диякон: Заступи́, спаси́, поми́луй і охорони́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́ттю.

Прему́дрість!

Виголос: Бо Тобі нале́жить уся́ка сла́ва, честь і поклоніння, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.

[Молитва вірних інша]

Диякон: Ще і ще в ми́рі Го́споду помолімся.

Священник мовить молитву: Влади́ко Святи́й, Преблаги́й, мо́лимо Тебе́, бага́того в ми́лості, ми́лостивий будь нам, грішним; і сотвори́ нас досто́йними прийня́ти Єдиноро́дного Твого́ Си́на і Бо́га на́шого, Царя́ сла́ви. Ось бо Пречи́сте Його́ Тіло і Животворя́ща Кров, що в сей час вхо́дять у неви́димому су́проводі мно́жества Во́їнства Небе́сного, ма́ють предложи́тися на сій та́йній трапе́зі, а їх прича́стя неосу́дно нам дару́й, щоб ми, ося́яні ни́ми ми́сленним о́ком, ста́ли сина́ми світла і дня.

Диякон: Заступи́, спаси́, поми́луй і охорони́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́ттю.

Прему́дрість!

Виголос: За да́ром Христа́ Твого́, що з Ним благослове́н єси, з Пресвяти́м, і Благи́м, і Животворя́щим Твоїм Ду́хом, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.

[Омивання рук]

І вмиває руки мовлячи: Уми́ю в неви́нності ру́ки мої і обійду́ жерто́вник Твій, Го́споди.

[Перенесення Дарів]

І починає піснеспів: Ни́ні Си́ли Небе́сні з на́ми неви́димо слу́жать: ось бо вхо́дить Цар сла́ви, ось Же́ртва та́йна соверше́нна супрово́диться у сла́ві. З вірою і любо́в’ю приступім, щоб нам прича́сниками життя́ вічного бу́ти. Алилу́я, алилу́я, алилу́я.

[Ектенія після перенесення Дарів]

Диякон: Спо́внім моли́тву на́шу Го́сподеві.

За предло́жені і передосвя́чені чесні Дари́ Го́споду помолімся.

За благоговійних і боголюбивих царів наших, за всю палату і за все воїнство їх Господеві помолімся.

Щоб допомогти і покорити їм під ноги їх всякого врага і супостата, Господу помолімся.

Щоб ізбавитися нам від усякої скорби, гніву й нужди, Господу помолімся.

Священник мовить молитву: Бо́же невимо́вних і неви́димих та́їн, у Те́бе є схо́вані скарби́ прему́дрости і ро́зуму; Ти відкри́в нам служіння сіє́ї слу́жби і з-за бага́того Твого́ чоловіколю́бія поста́вив нас, грішних, прино́сити Тобі дари́ і же́ртви за на́ші гріхи́ і лю́дські невідання; Ти Сам, неви́димий Ца́рю, що тво́риш діла́ вели́кі і недослідні, сла́вні і надзвича́йні, яки́м нема́є числа́, спогля́нь на нас, недосто́йних рабів Твоїх, що стоя́ть пе́ред святи́м сим жерто́вником, як пе́ред херуви́мським Твоїм Престо́лом, на яко́му Єдиноро́дний Твій Син і Бог наш спочива́є під страшни́ми Та́їнствами, що лежа́ть пе́ред на́ми; ви́зволивши і нас, і вірних люде́й Твоїх, від уся́кої нечистоти́, освяти́ ду́ші і тіла́ всіх нас освя́ченням невід’є́мним, щоб ми з чи́стим сумлінням, з незасоро́мленим лице́м, з просвіченим се́рцем причаща́ючися сих боже́ственних свя́тощів і оживотво́рювані ними, з’єдна́лися з Сами́м Христо́м Твоїм, істинним Бо́гом на́шим, що сказа́в: «Хто їсть моє́ тіло і хто п’є мою кров, у ме́ні перебува́є і я в ньо́му»; щоб ми, як посе́литься і жи́тиме в нас Сло́во Твоє́, Го́споди, ста́ли хра́мом пресвято́го і поклоня́ємого Твого́ Ду́ха, ви́зволені від уся́кого дия́вольського підступу, що доко́нується ділом, або сло́вом, або по́мислом, і оде́ржали обіцяні нам бла́га, з усіма́ святи́ми Твоїми, що від віку Тобі благовго́дні були́.

Диякон: Заступи́, спаси́, поми́луй і охорони́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́ттю.

Ве́чора всьо́го зве́ршеного, свято́го, ми́рного і безгрішного у Го́спода просім.

Ангела ми́ру, вірного наста́вника, хорони́теля душ і тіле́с на́ших, у Го́спода просім.

Про́щення і відпу́щення гріхів і прогрішень на́ших у Го́спода просім.

До́брого і пожито́чного ду́шам на́шим і ми́ру для світу у Го́спода просім.

Оста́лий час життя́ на́шого в ми́рі і покая́нні скінчи́ти у Го́спода просім.

Христия́нської кончи́ни життя́ на́шого, безбо́лісної, бездога́нної, ми́рної, і до́брого одвіту на стра́шнім су́дищі Христо́вім просім.

 Єдність віри і прича́стя Свято́го Ду́ха ви́просивши, самі себе́, і оди́н о́дного, і все життя́ на́ше Христу́ Бо́гові відда́ймо.

Виголос: І сподо́би нас, Влади́ко, зі сміли́вістю, неосу́дно сміти призива́ти Тебе́, Небе́сного Бо́га Отця́, і мо́вити:

Народ: Отче наш, Ти, що єси́ на Небеса́х, неха́й святи́ться Ім’я́ Твоє́, неха́й при́йде Ца́рство Твоє́, неха́й бу́де во́ля Твоя́, як на Не́бі, так і на землі. Хліб наш насу́щний дай нам днесь; і прости́ нам довги́ на́ші, як і ми проща́ємо довжника́м на́шим; і не введи́ нас у споку́су, але́ ізба́в нас від лука́вого.

Священник мовить виголос: Бо Твоє́ єсть Ца́рство, і си́ла, і сла́ва, Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.

Народ: Амінь.

Священник: Мир всім.

Народ: І ду́хові твоє́му.

 Диякон: Го́лови ва́ші Го́сподеві приклоніть.

Главоприклонна молитва: Бо́же, єди́ний благи́й і милосе́рдний, що живе́ш на висо́тах і спогляда́єш на смире́нних, спогля́нь милосе́рдним о́ком на всіх люде́й Твоїх і захорони́ їх; і сподо́би всіх нас неосу́дно причасти́тися сих Твоїх Животворя́щих Та́їн, бо пе́ред Тобо́ю ми схили́ли свої го́лови, очікуючи від Те́бе бага́тої ми́лости.

Виголос: Благода́ттю і щедро́тами і чоловіколю́бієм Єдиноро́дного Си́на Твого́, що з Ним благослове́н єси́, з Пресвяти́м, і Благи́м, і Животворя́щим Твоїм Ду́хом, нині і повсякча́с, і на віки віків.

[Возношення Хліба]

Молитва возношення Хліба: Воньми́, Го́споди Ісу́се Хри́сте, Бо́же наш, зі свято́го житла́ Твого́ і з престо́лу Сла́ви Ца́рства Твого́, і прийди́ освяти́ти нас, Ти, що на висоті з Отце́м возсіда́єш і тут з на́ми неви́димо перебува́єш. І благоволи́ могу́тньою Твоє́ю руко́ю пода́ти нам пречи́сте Тіло Твоє́ і чесну́ Кров, а че́рез нас – усьо́му наро́дові.

Диякон: Бу́дьмо ува́жні.

Священник: Передшеосвя́чене святе́є святи́м.

Народ: Єди́н Свят, єди́н Госпо́дь, Ісу́с Христо́с, на сла́ву Бо́га Отця́. Амінь.

[Причастя]

Причасний: Вкусіте і ви́діте, що благи́й Госпо́дь. Алилу́я.

[Благодарення після Причастя]

Після Сповнення: Благодаримо́ Тебе́, Хри́сте Бо́же, що сподо́бив єси́ нас прича́ситися пречи́стого Тіла і чесно́ї Кро́ви  Про́мислу Твого́. Алилу́я.

Диякон: Про́сті, прийня́вши Боже́ственних, Святи́х, Пречи́стих, Безсме́ртних, Небе́сних і Животворя́щих, страшни́х Христо́вих Та́їн, досто́йно благодарім Го́спода.

Священник мовить молитву: Благодаримо́ Тебе́, Спаса́, всіх Бо́га, за всі бла́га, які Ти пода́в нам, і за прича́стя свято́го Тіла і Кро́ви Христа́ Твого́, і мо́лимось до Те́бе, Влади́ко Чоловіколю́бче: захорони́ нас під покро́вом крил Твоїх і дай нам аж до оста́ннього на́шого віддиху досто́йно причаща́тися Твоїх свя́тощів, на просвічення душі і тіла, у насліддя Небе́сного Ца́рства.

Диякон: Заступи́, спаси́, поми́луй і охорони́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́ттю.

Ве́чір весь зве́ршений, святи́й, ми́рний і безгрішний ви́просивши, самі себе́, і оди́н о́дного, і все життя́ на́ше Христу́ Бо́гові відда́ймо.

Виголос: Бо Ти єси́ освя́чення на́ше і Тобі сла́ву возсила́ємо, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. 

Диякон: В ми́рі ви́йдім.

Народ: В Імені Госпо́днім.

Диякон: Го́споду помолімся.

Священник мовить молитву: Влади́ко Вседержи́телю, Ти всю твар прему́дрістю створи́в і невимо́вним Твоїм Про́мислом, і вели́кою бла́гістю ввів нас у ці свяще́нні дні на очи́щення душ і тіл, на зде́ржання при́страстей, для надії воскресіння; Ти в сорока́ днях вручи́в скрижа́лі, богопи́сані письмена́, уго́дникові Твоє́му Мойсе́єві; пода́й і нам, Благи́й, до́брим по́двигом подвиза́тися, час по́сту заверши́ти, віру неподільну зберегти́, го́лови неви́димих зміїв сокруши́ти, і перемо́жцями гріха́ яви́тися, і неосу́дно дости́гнути поклони́тися свято́му воскресінню. Бо благослови́лося і просла́вилося пречесне́ і вели́чне Ім’я́ Твоє́, Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.