Притча про митаря і фарисея у текстах четвертого тижня посту

У своїх попередніх дописах я вже вказував на те, що наша літургійна традиція періоду великого посту пережила певні зміни, які вплинули на розуміння літургійних структур  подекуди аж до невпізнання.

Зокрема, ідеться про дублювання двох пам’ятей неділь на початку великого посту – неділі про митаря і фарисея та неділі про блудного сина, які у давній традиції Єрусалиму містились у четвертій та третій неділі посту відповідно. Це і досі можна прослідкувати у літургійних текстах постової тріоді, якщо уважно спостерігати за темами, які озвучуються у молитовних текстах. Щодня, починаючи від «третьої» неділі посту та впродовж усього четвертого тижня посту існує принаймні один літургійний текст, який заохочує молільника пригадати собі євангельський уривок притчі про митаря і фарисея, та, поставивши себе у контекст цієї притчі, стати на шлях покаяння і навернення.

Я зумисне поставив термін «третьої» неділі у лапки, оскільки уважний молільник відразу побачить, що, незважаючи на вказівку тріоді про числення тижнів і неділь великого посту, за якою може скластися враження, що у пості тиждень починається з понеділка і завершується неділею (перший тиждень посту тоді перша неділя посту ітд.), насправді все йде точно так як і у звичайний період – тиждень починається неділею і завершується суботою. Саме так і донині розкладені теми євангельських притч – «друга неділя посту» і весь третій тиждень присвячений темі притчі про блудного сина, «третя неділя посту» і весь четвертий тиждень – темам притчі про митаря і фарисея, «четверта неділя» і весь п’ятий тиждень буде присвячений чудесним образам притчі про милосердного самарянина, «п’ята неділя» і весь шостий тиждень – притчі про багача та Лазаря.

Ці спостереження дають підставу для ґрунтовного перегляду нашої літургійної традиції періоду великого посту під трьома оглядами. Передусім, необхідно повернутись до втрачених літургійних читань впродовж посту. Усі ці літургійні роздуми-медитації над притчами мають сенс тоді, коли ці притчі будуть центральними літургійними читаннями відповідних неділь великого посту. Відтак, необхідно переназвати числення неділь великого посту, почавши із сиропусної, яка за логікою літургійних текстів є першою неділею посту. Адже вона завершує період приготування через відмову від молочних продуктів. Тоді неділя «православ’я» буде другою, неділя «Палами» третьою ітд. Вкінці, треба скасувати продубльовані на початку посту неділі про митаря і фарисея та про блудного сина, використавши їх тексти там, де і є їх оригінальне місце, згідно із древньою традицією.

А поки цього не сталося, насолоджуйтесь вибіркою текстів, якими ми молились впродовж цього тижня – за давньою єрусалимською традицією (і все ще за нашою сучасною) присвяченого роздумам над притчею про митаря і фарисея 😊   

Всіх Господь притчею навчав уникати гордого поводження злих фарисеїв і повелів усім не високомудрувати більше, ніж належить бути мудрим; Сам будучи прикладом і образом - Себе віддав аж до розп'яття і смерти. Дякуючи Богу, промовмо разом із митарем: «Ти, що постраждав за нас і залишився безсмертний, ізбав нас від пристрастей і спаси душі наші». (наславник хвалитних утрені «третьої» неділі посту)

На небо глянути очима я не смію, окаянний, через лукаві мої вчинки; але, як митар, зітхаючи, взиваю до Тебе: Боже, очисти мене грішного і від фарисейського лицемірства ізбав мене як єдиний милосердний. (стихира стиховні вечірні понеділка четвертого тижня великого посту)

У приниженні показав ти, Ісусе, особливу дорогу до вивищення – смирення, бо сам смирився і образ раба прийняв. Самохвальної молитви фарисея не вислухав, а сокрушене митареве зітхання прийняв у небі, мов непорочну жертву. Тому і я кличу до Тебе: Очисти, Боже, очисти і спаси мене, Спасе мій! (стихира стиховні утрені понеділка четвертого тижня великого посту)

Велемовний фарисей, хвалячись, став мерзенним, а смиренномудрий митар, помолившись мовчанням, став виправданим. Тому, душе моя, побачивши між обома різницю, прийми і поцілуй смиренномудріє, Христос бо смиренним обіцяв дарувати благодать як чоловіколюбець. (стихира стиховні вечірні вівторок четвертого тижня великого посту)

Наслідуючи зле, фарисеєве вивищення, я впав униз падінням пристрасним і лютим, і лежу на потоптання ворогам. Але ущедри і спаси мене своєю милістю, Христе, що впокорив себе, небесний Царю слави. (тропар 9-ї пісні канону утрені вівторка четвертого тижня великого посту)

Роздумуючи, душе моя,  над тим, як хвалькуватого фарисея засуджено за гордість, а смиренномудрого митаря виправдано за визнання прогрішень, поспішно відкинь уповання на добрі вчинки першого, а наслідуй другого, визнаючи гріхи свої. В ісповіданні встань, і смиренням намагайся осягнути висоту, якої не можна понизити, що її дає тобі Христос, який має велику милість. (стихира стиховні утрені вівторка четвертого тижня великого посту)

Перевершуючи митаря гріхами, я не наслідую його покаяння, ані добрих учинків фарисея не придбав, а тільки наслідував його самохвальбу. Але Ти, Христе Боже, що своїм надзвичайним смиренням на хресті пригвоздив зухвальство диявола, віддали нас від попереднього лукавства митаря і від останнього безумства фарисея, утверджуючи в моїй душі те добро, що було в кожному з них, – і спаси мене. (стихира стиховні вечірні середи четвертого тижня великого посту)

Наслідуймо, вірнії, митареве покаяння, а не хвалімся по-фарисейському, але з глибини серця принесімо Доброчинцеві Богові всього, щире зітхання. Він бо сам навчав, кажучи: Кожен, хто себе вивищує, буде принижений, а той, хто себе принижує – буде вивищений. Тому однодушно закличмо до Нього: Боже, очисти нас грішних і спаси! (стихира стиховні утрені четверга четвертого тижня великого посту)

Від Господа, що заради тебе принизив себе аж до розп’яття і смерти, навчися, душе моя, того, що вивищення упокорює, а приниження вивищує. Не гордися добрими вчинками, ані не вважай себе за праведну, осуджуючи ближнього, як хвалькуватий фарисей. Але, пам’ятаючи тільки про свої прогрішення, думай про себе смиренно і, як митар, заклич: Боже, очисти мене, грішника, і спаси! (стихира стиховні вечірні п’ятниці четвертого тижня великого посту)

Господи, Розсліджувачу істини, Котрий бачить сокровенне. Ти засудив фарисея, переможеного марнославством, що оправдувався учинками а митаря, що молився зі скрухою, і якого отой фарисей осуджував, Ти виправдав. Господи розп’ятий, вчини і нас наслідувачами митаревого покаяння і, як чоловіколюбець, сподоби нас прощення. (стихира стиховні утрені п’ятниці четвертого тижня великого посту)

Пристрастями поневолив я душі моєї достоїнство, уподібнившись до тварини, я не можу піднести очей моїх до Тебе, Всевишній, але додолу схилившись, Христе Боже, як митар молюся й кличу: Боже, очисти і помилуй мене. (стихира на «Господи візвав» вечірні суботи четвертого тижня великого посту)