ПРОКАЖЕННИЙ

Наталена Королева 

ПРОКАЖЕНИЙ

Леві простяг руку до дверного калатала. Простяг — і шарпнув її назад: не вірив. Виставив на жовтаве проміння підсліпуватого місяця й дивився, розчепіривши пальці. Обернув долонею й глибоко, з облегченням зідхнув. Дійсно, рука була цілком чиста, зовсім здорова. Ніби ніколи й не зазнала хвороби-прокляття, що робить з живого мерця!.. Але гірш, як мерця! Істоту, призначену на довічне животіння по гробівцях, відлучену й відмежовану від цілого світу. Істоту безневинно зганьблену, що, наближаючись на досяг голосу, повинна попереджати кожну живу людину розпачливим покриком: "Нечистий!" А нечистому немає місця ані в людському милосерді, ані в співчутті, бо ж цим словом закінчуються назавжди всі людські взаємини.

Три роки такого існування зробили з Леві твір, що жахався власної тіні. А отже, нині його рука — рука здорової людини. На ній знову всі фаланги пальців, чиста м'яка шкіра, а в цілому тілі — колишня парубоцька сила, душа — п'яна радість. Тепер йому знову відкритий увесь світ, такий красний світ, як скарбниця надій, можливостей, досягнень. Довкола — безкрай, як весняне поле, вкритий квітом, тільки схились і зривай!

Міцно вхопив клепало і впевнено застукав в двері.

За хвильку маленьким віконцем виглянула старша жінка з каганчиком в руці. Вогник хитнувся, майже ліг, зломився наприкорні, знов вискочив нагору, лизнув червонавим відблиском пооране журбою обличчя, безодні скорботних очей і зарум'янив сиве волосся під наміткою.

— Хто й чого?

— Мамо! Я... Це я, Леві... Здоровий, цілком дужий!.. Мамо, пускай мерщій!

Жінка піднесла вгору обидві руки.

— Боже Авраама, Ісаака, Якова!..

Глиняний каганчик хрипко стукнув об кам'яну плиту долівки а вогник згас водночас з покриком.

— Не бійся! Кажу ж тобі, мамо, це я, і зовсім чистий! Ось свідоцтво священиків. Пророк назарейський, Ісус галилеянин... Той очистив мене!..

*

ПСАЛОМЪ 12

ПСАЛОМЪ 12.

Доки, Господи, Ты будешъ

 Мене забувати,

И Твоє лице святеє

 Одъ мене вкривати?

Доки буду мою душу

 Думками томити?

Доки буду моимъ сердцемъ

 День и нôчъ болѣти?

Доки буде ворогъ клятый

 Мною гордовати?

Глянь на мене и помилуй,

 О Боже мôй милый!

Просвѣти мои Ты очи

 Одъ смертнои ночи!

ПСАЛОМЪ 11

ПСАЛОМЪ 11.

Спаси, Господи, Ты мене:

 Бо святыхъ не стало;

Бо мêжъ сыновъ чоловѣчихъ

 Уже й вѣрныхъ мало.

Все неправду воны кажуть

 Одинъ до другого,

Все лукавыми устами

 И одъ сердця злого.

Богъ знесе лукави усты

 Й языкъ многослôвный

Всѣхъ людей тѣхъ, що говорять:

 «Языкомъ мы сильни;

Коли наши усты зъ нами,

 То хто панъ надъ нами!» —

ПСАЛОМЪ 8

ПСАЛОМЪ 8.

Господь Богъ нашъ, якъ же дивно

 Твое имья на землѣ

А краса Твоя и слава

 Выще неба досягли!

Въ молодыхъ, дитячихъ устахъ

 Ты хвалу Собѣ зложивъ,

Щобъ злый ворогъ Твôй и местникъ

 Проти Тебе занѣмѣвъ.

Подивлюся я на небо,

 Дивне дѣло рукъ Твоихъ,

И на мѣсяць и на звѣзды.

 Як поставивъ, Боже, ихъ:

ПСАЛОМЪ I

ПСАЛОМЪ I.

Блаженъ мужъ той, що не ввôйде

 Въ раду нечестивыхъ,

И не стане ва дорозѣ

 Грѣшныхъ, неправдивыхъ,

И не сяде у беседѣ

 Людей израдливыхъ;

А въ Господнёму законѣ

 Свою держать волю,

День и нôчъ себе навчає

 Закону Господню.

И якъ древо, надъ потокомъ

 Посажене чистымъ,

Плодъ приносить въ свою пору

 И не вьяне листомъ:

Псаломъ 101

Псаломъ 101

Почуй, Господи, молитву

Мою скорбную къ Тобѣ,

И да прыйдутъ передъ Тебе

Вопли тяжкіи мои;

И Твого лиця святого

Отъ мене не отверни

У той день, якъ я страждаю,

Твое ухо прихили;

У той день, якъ призываю,

Скоро, Господи, внемли!

Бо якъ дымъ уже счезаютъ

Мои горестныи дни,

И якъ горно обпалились

Уже кости всѣ мои;

Уже скошено и высхло

Мое сердце, якъ трава,

Що й про хлѣбъ забувъ... отъ воплей

Къ плоти кôсть моя присхла.

Псаломъ 93

Псаломъ 93

Боже, мстителю правдивый,

Боже мстителю, зъявись!

Воздать гордымъ по заслузѣ,

Судія земли, знимись!

Доки, Боже, нечестивымъ,

Доки въ-гору имъ нестись?,..

Лихословлять они въ буйствѣ,

Въ беззаконіи живутъ

Твôй народъ у землю топчутъ

И добро Твое псуютъ.

Вдовъ и сиротъ они морятъ

И у смерть пришельця бъютъ.

И говорять: „Богъ не узритъ,

Не познае вашъ Господь.

Образумтеся, безумны,

О несмысленный народъ!

Псаломъ 89

Псаломъ  89

Боже Господи! намъ зъ роду

Ты прибѣжище отъ бѣдъ,

Насампередъ, якъ и горы

Не рожалися на свѣтъ,

Якъ земля не создавалась,

Ни небесны высоты,

И отъ вѣку и до вѣку,

Богъ еси и будешъ – Ты.

Чоловѣка, дивный Боже,

Ты вертаешь въ прахъ земиый

И говоришь: „возвратитесь,

Чоловѣчески сыны!“

Псаломъ 35

Псаломъ 35.

Въ беззаконного на сердцѣ

Нечестивыи слова,

И передъ очима ёго

Страху Божого нема.

Себе лестью заслѣпляе;

Беззаконія-жъ свого

Не подумає познати

И зненавидѣть ёго.

Ôнъ устами все неправду

И лукавство промовля;

Врозумитися не хоче

На благіи ôнъ дѣла:

И на ложи ôнъ своему

Беззаконіе змышля;

На пути стоить лихому;

Не гнушается ôнъ зла.

Боже Господи! до неба

Твоя милость досягла,

И до облакôвъ небесныхъ

Твоя истина зыйшла;

Твоя правда – Божи горы,

Судъ Твôй – бездны глыбина.

Сохраняешъ и спасаешъ

Чоловѣки и скоты.

Несказанна Твоя милость,

Боже Господи святый!

Ты сынôвъ людскихъ покоишь

Пôдъ покровомъ крылъ Твоихъ;

Твоеи господы тукомъ

Насыщаешь ихъ усѣхъ;

Твоихъ сладостей потокомъ

Благоволишь ихъ поить...

У Тебе источникъ жизни,

Въ Твоêмъ свѣтѣ узримъ свѣтъ.

Пробавъ милость Твою, Боже,

Усѣмъ знаюшимъ Тебе;

Твою правду – всѣмъ, кто мае

Сердце правее въ себе.

И коли-бъ не приступила

Къ мені гордого нога

И мене не ворушила

Нечестивого рука!

И коли-бъ тамъ беззаконны

Всѣ звалилися изъ нôгъ ...

Нехай рынуть и не зможуть

Они встати и по вѣкъ!

Псаломъ 29

Псаломъ 29.

Превозношу Тебе, Боже,

Що мене Ты ратовавъ

И втѣшаться надо мною

Ворогамъ моимъ не давъ.

Возвавъ, Господи, до Тебе –

И мене Ты исцѣливъ,

Душу вызволивъ изъ аду,

Отъ могилы заступивъ.

Воспѣвайе Господеви,

Преподобныи Его;

Величайте пресвятеє

Имя Господа свого!

Гнѣвъ Господній не надовго,

Милость Божа на ввесь вѣкъ;

Плачъ у вечерѣ наступить,

Вранцѣ веселъ чоловѣкъ.

Въ моêмъ счастьи, я сказавъ бувъ:

„Не звихнусь во вѣки я“!

Въ Твоêй благости стояла

Твердо такъ гора моя.

Отвернувся Ты отъ мене —

И я въ тяжкôмъ смутку ставь.

У той часъ Тебе, мой Боже,

Такъ моливъ я и благавъ:

„Яка польза въ моêй крови,

Що въ могилу я пôйду?

Прахъ не буде Тебе славить,

Гласить истину святу.

О, почуй мою молитву!

Милосердіемь Твоимъ

Ты помилуй мене, Боже,

Будь помочникомъ моимъ!“

И печаль мою велику

Ты на радôсть обернувъ;

Знявъ изъ мене чорны шаты

И весельемъ обгорнувъ.

Тобѣ й буде моя слава

Безпрестанно возглашать;

Тебе, Господи, мôй Боже,

Буду вѣчно величать.

Псаломъ 103.

 Псаломъ 103

 Благослови, душе моя,

             Господа святого.

   Боже Господи и нездумать

             Величія Твого!

   Облеченъ еси Ты въ славѣ

             И въ красѣ предивной...

   Якъ у ризы, облачився

             У самый свѣтъ свѣтлый,

   И простягнувъ еси небо,

             Якъ наметъ блакитный.

   Твоя горняя господа

             Водами покрыта;

   Облака -- Твои восходы;

             Йдешь на крилахъ вѣтра.

Ruta (english)

Just admit it to me. 
You’re controlling my feelings. 
Though my heart was in pain 
With your spell it is healing. 
In the forest you knew 
Of the midsummer flower 
That when kissed by the sun 
Has a magical power. 

Please don’t go searching 
For the red bloom this evening 
For the love that I have for you 
Is true and free. 
Just as the rivers 
Of the mountains are givers 
Of clean water; 
You’ve given life to me. 

As you visit my dreams 
In the green glades of summer 
You are coming to me 
As you would to a lover 
And you don’t need to give 
Me a flower or a potion 
I shall always be here 
You have all my devotion. 

Please don’t go searching 
For the red bloom this evening 
For the love that I have for you 
Is true and free. 
Just as the rivers 
Of the mountains are givers 
Of clean water; 
You’ve given life to me. 

©Volodymyr Ivasiuk 1949 -1979 RIP. 
Composer, & pop icon in Soviet pre independence Ukraine. 
Murdered by the KGB for “being too Ukrainian” 
Killers never brought to justice. 

English adaptation / translation 
Stepan “Ludwig” Pasicznyk 
England 24/07/2007

Живі храми Бога живого: Дії 6: 8-15; 7:1-5

Уривок з Діянь на перший погляд невдало скорочено. Все ж, коли уважно приглянутись до нього, все стаж зрозумілим. Стефанові йдеться про те, щоб на історії спасіння Старого Завіту показати неможливість "заземлення" Бога. Бог кличе людину стати Його житлом, а людина намагається оправдати своє лінивство - необхідність осідку, сидіння на одному місці, нерухання, неходіння, неробіння - "заземленням" Бога. "Дай нам землю" = дай нам можливість тут сидіти покликаючись на те, що це Ти її нам дав. "Соломон збудував храм" = оправдав єдиний на світі осідок Бога, обмежив Бога "домом Божим".

Стефан протестує саме проти цього. Він хоче вказати, що активний спосіб життя, ходіння по світу і проповідування євангелія (тому він в нашій традиції ще й апостол) не просто теж благословенний Богом, але й від воплочення Слова є єдиним. Господь всюди, де його люди, де ті, які Його носять в собі. В цьому суть уривку з Діянь. Не можна "заземлювати" Бога, ним треба просякти Всесвіт. В цьому суть воплочення і спасіння.