Притча про злих акторів

Гарі Поттер не належить до моїх улюблених книжкових серій ані до улюблених екранізацій. Пробував читати, подивився навіть дві чи три перші екранізації - не моє воно і все. Тому я не особилво слідкую за новинами, по'язаними із цим феноменом. Ця, як виявилось вже трохи стара, новина потрпила мені на очі випадково і просто вразила мене своєю архетипічною подібністю до багатьох біблійних історій. Властиво, до однієї історії, яка у багатьох розповідях переповідається і яка так і не дійшла до багатьох її слухачів.

Роулінг строрила цілісний світ, який функціонує за правилами, які вона створила. В ньому є добрі і злі персонажі, в ньому є любов і страждання, переживання, історії успіху і неуспіху, розкаяння, гордості ітд. Це - цілісний світ, який належть своєму творцеві і відображає його особу.
Цей світ став причиною успіху і самої його авторки і тих, хто хотів стати його частиною, зокрема і через акторську майстерність - прийняття на себе типів осіб, створених автором.

ПСАЛОМЪ 12

ПСАЛОМЪ 12.

Доки, Господи, Ты будешъ

 Мене забувати,

И Твоє лице святеє

 Одъ мене вкривати?

Доки буду мою душу

 Думками томити?

Доки буду моимъ сердцемъ

 День и нôчъ болѣти?

Доки буде ворогъ клятый

 Мною гордовати?

Глянь на мене и помилуй,

 О Боже мôй милый!

Просвѣти мои Ты очи

 Одъ смертнои ночи!

ПСАЛОМЪ 11

ПСАЛОМЪ 11.

Спаси, Господи, Ты мене:

 Бо святыхъ не стало;

Бо мêжъ сыновъ чоловѣчихъ

 Уже й вѣрныхъ мало.

Все неправду воны кажуть

 Одинъ до другого,

Все лукавыми устами

 И одъ сердця злого.

Богъ знесе лукави усты

 Й языкъ многослôвный

Всѣхъ людей тѣхъ, що говорять:

 «Языкомъ мы сильни;

Коли наши усты зъ нами,

 То хто панъ надъ нами!» —

ПСАЛОМЪ 8

ПСАЛОМЪ 8.

Господь Богъ нашъ, якъ же дивно

 Твое имья на землѣ

А краса Твоя и слава

 Выще неба досягли!

Въ молодыхъ, дитячихъ устахъ

 Ты хвалу Собѣ зложивъ,

Щобъ злый ворогъ Твôй и местникъ

 Проти Тебе занѣмѣвъ.

Подивлюся я на небо,

 Дивне дѣло рукъ Твоихъ,

И на мѣсяць и на звѣзды.

 Як поставивъ, Боже, ихъ:

ПСАЛОМЪ I

ПСАЛОМЪ I.

Блаженъ мужъ той, що не ввôйде

 Въ раду нечестивыхъ,

И не стане ва дорозѣ

 Грѣшныхъ, неправдивыхъ,

И не сяде у беседѣ

 Людей израдливыхъ;

А въ Господнёму законѣ

 Свою держать волю,

День и нôчъ себе навчає

 Закону Господню.

И якъ древо, надъ потокомъ

 Посажене чистымъ,

Плодъ приносить въ свою пору

 И не вьяне листомъ:

Псаломъ 101

Псаломъ 101

Почуй, Господи, молитву

Мою скорбную къ Тобѣ,

И да прыйдутъ передъ Тебе

Вопли тяжкіи мои;

И Твого лиця святого

Отъ мене не отверни

У той день, якъ я страждаю,

Твое ухо прихили;

У той день, якъ призываю,

Скоро, Господи, внемли!

Бо якъ дымъ уже счезаютъ

Мои горестныи дни,

И якъ горно обпалились

Уже кости всѣ мои;

Уже скошено и высхло

Мое сердце, якъ трава,

Що й про хлѣбъ забувъ... отъ воплей

Къ плоти кôсть моя присхла.

Псаломъ 93

Псаломъ 93

Боже, мстителю правдивый,

Боже мстителю, зъявись!

Воздать гордымъ по заслузѣ,

Судія земли, знимись!

Доки, Боже, нечестивымъ,

Доки въ-гору имъ нестись?,..

Лихословлять они въ буйствѣ,

Въ беззаконіи живутъ

Твôй народъ у землю топчутъ

И добро Твое псуютъ.

Вдовъ и сиротъ они морятъ

И у смерть пришельця бъютъ.

И говорять: „Богъ не узритъ,

Не познае вашъ Господь.

Образумтеся, безумны,

О несмысленный народъ!

Псаломъ 89

Псаломъ  89

Боже Господи! намъ зъ роду

Ты прибѣжище отъ бѣдъ,

Насампередъ, якъ и горы

Не рожалися на свѣтъ,

Якъ земля не создавалась,

Ни небесны высоты,

И отъ вѣку и до вѣку,

Богъ еси и будешъ – Ты.

Чоловѣка, дивный Боже,

Ты вертаешь въ прахъ земиый

И говоришь: „возвратитесь,

Чоловѣчески сыны!“

Псаломъ 35

Псаломъ 35.

Въ беззаконного на сердцѣ

Нечестивыи слова,

И передъ очима ёго

Страху Божого нема.

Себе лестью заслѣпляе;

Беззаконія-жъ свого

Не подумає познати

И зненавидѣть ёго.

Ôнъ устами все неправду

И лукавство промовля;

Врозумитися не хоче

На благіи ôнъ дѣла:

И на ложи ôнъ своему

Беззаконіе змышля;

На пути стоить лихому;

Не гнушается ôнъ зла.

Боже Господи! до неба

Твоя милость досягла,

И до облакôвъ небесныхъ

Твоя истина зыйшла;

Твоя правда – Божи горы,

Судъ Твôй – бездны глыбина.

Сохраняешъ и спасаешъ

Чоловѣки и скоты.

Несказанна Твоя милость,

Боже Господи святый!

Ты сынôвъ людскихъ покоишь

Пôдъ покровомъ крылъ Твоихъ;

Твоеи господы тукомъ

Насыщаешь ихъ усѣхъ;

Твоихъ сладостей потокомъ

Благоволишь ихъ поить...

У Тебе источникъ жизни,

Въ Твоêмъ свѣтѣ узримъ свѣтъ.

Пробавъ милость Твою, Боже,

Усѣмъ знаюшимъ Тебе;

Твою правду – всѣмъ, кто мае

Сердце правее въ себе.

И коли-бъ не приступила

Къ мені гордого нога

И мене не ворушила

Нечестивого рука!

И коли-бъ тамъ беззаконны

Всѣ звалилися изъ нôгъ ...

Нехай рынуть и не зможуть

Они встати и по вѣкъ!

Псаломъ 29

Псаломъ 29.

Превозношу Тебе, Боже,

Що мене Ты ратовавъ

И втѣшаться надо мною

Ворогамъ моимъ не давъ.

Возвавъ, Господи, до Тебе –

И мене Ты исцѣливъ,

Душу вызволивъ изъ аду,

Отъ могилы заступивъ.

Воспѣвайе Господеви,

Преподобныи Его;

Величайте пресвятеє

Имя Господа свого!

Гнѣвъ Господній не надовго,

Милость Божа на ввесь вѣкъ;

Плачъ у вечерѣ наступить,

Вранцѣ веселъ чоловѣкъ.

Въ моêмъ счастьи, я сказавъ бувъ:

„Не звихнусь во вѣки я“!

Въ Твоêй благости стояла

Твердо такъ гора моя.

Отвернувся Ты отъ мене —

И я въ тяжкôмъ смутку ставь.

У той часъ Тебе, мой Боже,

Такъ моливъ я и благавъ:

„Яка польза въ моêй крови,

Що въ могилу я пôйду?

Прахъ не буде Тебе славить,

Гласить истину святу.

О, почуй мою молитву!

Милосердіемь Твоимъ

Ты помилуй мене, Боже,

Будь помочникомъ моимъ!“

И печаль мою велику

Ты на радôсть обернувъ;

Знявъ изъ мене чорны шаты

И весельемъ обгорнувъ.

Тобѣ й буде моя слава

Безпрестанно возглашать;

Тебе, Господи, мôй Боже,

Буду вѣчно величать.

Псаломъ 103.

 Псаломъ 103

 Благослови, душе моя,

             Господа святого.

   Боже Господи и нездумать

             Величія Твого!

   Облеченъ еси Ты въ славѣ

             И въ красѣ предивной...

   Якъ у ризы, облачився

             У самый свѣтъ свѣтлый,

   И простягнувъ еси небо,

             Якъ наметъ блакитный.

   Твоя горняя господа

             Водами покрыта;

   Облака -- Твои восходы;

             Йдешь на крилахъ вѣтра.

Німий біс міщанства

Нинішнє євангеліє (Мр 9. 17-31) ставить перед нами кілька образів, над якими якраз час працювати у великому пості. Передусім це біс німоти. Вважаю, що цим бісом опановані саме міщани, інтелігенція, люди які претендують на відчуття культури і причетності до неї. Біс німоти не дає говорити саме тоді, коли любов цього вимагає. Залишає скаженіти через несказане, чи недоказане. Він кидає у вогонь і у воду, б'є об землю кожного, хто піддасться його опануванню. Він використовує проти людини її "порядність", підмовляє змовчати з "чемності", поступитися у "мудрості", недоговорити з "делікатності", а коли людина піддасться на цю спокусу, біс розпалює весь негатив всередині - злість, заздрість, обмову, бажання вбити ітд. і зжирає зсередини.

Все, шо не робиться НЕ РОБИТЬСЯ на краще ...

Наколінні записки для "Католицького вісника" стають традицією :) Тут "нецензурна" версія.
(Мт 25. 31-46)

Стосунок до Істини визначається діяльністю. Людина, керована пошуком Істини ніколи не буде бездіяти. Вся її сутність має бути спрямованою на придбання того, що для неї є найціннішим і прагнення це - безумовне. Голод, спрага, непевність, нагість, хвороба та позбавлення волі є чимось проти чого шукач Істини бореться безупинно і безумовно, бо саме вони затемнюють Істину. Голодна і спрагла людина є образом шукаючої людини, саме тому істинолюбців такі люди притягують. Вони спонукають до ділення тим, що я маю і тим самим уподібнюють мене до Бога, Який з Себе уділяючи, постійно творить світ і все у ньому. Напоїти і нагодувати для шукача Істини є способом поділитись життям, дати те, що уможливить життя.
Подорожуюча і нага людина є образом недовершеності, нагодою вдосконалити життя, тому такі люди притягують шукачів Істини. Допомогти звершитись, вдосконалитись, показати як живе творіння може бути кращим, гарнішим, отримати надію прихистку і миру - справи, які благословенні Отця роблять безупинно і безумовно на дорозі до осягнення Істини.

Христос непатріотичний і неправославний

Писав на коліні для "Католицького вісника"  ;)
Мт 4.12-17
Істина не чекає зрілості її слухача. Істина не прив'язується до місця чи народу. Істина мусить сяяти. У цьому її суть. Там, де її приймають, з'являється свобода, де її відкидають приходить темрява і розруха.
Істина не силує людей приймати її, вона не гребує, тим, що люди означили як скверне і негідне. Істина не може перебувати у замкненому просторі, якою б православною і патріотичною була огорожа, істина рватмметься назовні, оскільки суть її - бути світлом!

Неакредитована істина

Лк 20.1-8
Істина не потребує потверджень чи акредитацій. Вона просто з'являється і проповідує благовість. Істина - завжди благовість, бо хоч якою гіркою вона може бути, все ж вона звільняє, а не зв'язує. Істина проповідується саме в храмі, оскільки лише перед лицем Бога, усвідомлюючи велич Його мудрості, ми можемо взагалі відкритися для сприйняття Істини.

Блукання дитяти Христа

(Писав на коліні для "Католицкого вісника")
(Мт 2. 13-23) Євангеліє від Матея, як зрештою і всі євангелія дитинства Ісуса Христа до певної міри являють народження Сина Божого, як своєрідну модель історії вибраного народу. У історії цього народу вже було прообразоване спасіння світу. Його блукання пустелею, непевність щодо майбутнього і щодо присутності Бога всередині нього, його віру в те, що, незважаючи на непевність і невидимість конкретної дії таїнтво все ж відбудеться і спасіння з обітниці стане сповненням.

Господь спілкується з людиною через ангелів-посланців. Цей аспект історії дуже важливий для нас, для того, щоб ми навчились тримати наші очі, вуха і серце відкритими. Ми бажаємо особисто спілкуватись з Богом, але Він вчить нас довіряти неперевіреному, довіряти незнаному, неосмисленому, тому, що виглядає наче уві сні. Ангел з'являється уві сні і каже Йосифу діяти - втікати в Єгипет, щоб звідти, з язичництва покликати Свого Сина, який приходить "всяку оману ідольську знищити".
Євангеліє вчить нас не оманювати себе сподіваннями щодо мирного розв'язання конфлікту із злом. Із злом неможливо домовитись не увійшовши в його оману. Вихід із неволі гріха є болючим, при ньому страждають і гинуть невинні люди, навіть невинні діти. Неправда не знає пощади ні для старості ні для немовлят. Неправда поширює навколо себе смерть і основними її мішенями є саме малі діти. Але - "Не плач, Рахиле, глянь, діти цілі! Не умирають, а оживають". Це послання для нас, які йдуть стопами Христа. Задля народження Слова Божого нам можливо треба буде відмовитись від власних амбіцій, від домів, від статків і увійти в мнимий полон, з якого Господь нас виведе.
Відкликатися на заклик Господа йти туди, куди Він вкаже, не боятися змінити місце, стан, світогляд. Це - послання євангелія дитинства Христа.
Йосиф представлений у євангелії не просто, як робот, який виконує накази ангелів. Йосиф бере на себе відповідальність за Боже Слово. Він оцінює ситуацію і плекає Слово там, де йому буде найбезпечніше. Це приклад для нас - брати відповідальність, оцінювати ситуацію і діяти відповідно до неї і добра всіх.
Вкінці ця відкритість до Божого діяння є щиро винагороджена - Йосиф стає Богоотцем. Не розуміючи до кінця таїнства, він слідує покликові Господньому, бере відповідальність і діє! Такими повинні бути і наші дії, якщо ми бажаємо божественному життю засіяти в нашому житті.