Опис храму в анонімному східносирійському літургійному коментарі

Можливо цей анонімний східно-сирійський коментар 9-го століття був би одним із багатьох 'чергових' коментарів на пояснення частин храму, але він цікавий тим, що вказує на певні особливості, притаманні архітектурі наших храмів: 

а) престол і місце для клиру посеред храму = тетрапод; 

б) вхід з південного боку; 

в) бабинець (= храм жінок) в західній частині храму.

Особливо цікавим є тетрапод, інколи з двома пультами праворуч і ліворуч, які нині служать аналоями для ікон. Цікаво, що це 'місце для клиру' посеред церкви зображається на наших іконах Воздвиження хреста, Стрітення та Покрови пресвятої Богородиці.

Мені, принаймні, було надзвичайно цікаво його почитати. 

А ось і сам текст:  

Чому ми розподіляємо церкву на апсиду, храм і жіночу частину? І чому Ішо’яб постановив, щоб хрестильниця була на південному боці?

Дехто каже, що так само був у Єрусалимі влаштований дім [Божий], тобто скинія свідоцтва: частково як «святе святих», частково як «скинія свідоцтва», частково як дім перед скинією. Його брами, кажуть, відчинялися на південь, у напрямку Йордану. Це вони доводять тим, що ізраїльтяни, перейшовши Йордан, здобули землю обітовану; звідси й вийшло, що брами дому відчинялися до Йордану, тобто на південний бік Єрусалима.

Інші ж заперечують, що це є обов’язковим, й твердять, що немає різниці, куди саме відчинятимуться брами або де стоятиме хрестильниця. І наводять приклад деяких церков, які облаштовані інакше й не засуджуються за це. Але блаженний Ішо’яб постановив це так, щоб воно виражало певне таїнство, а не тому, що так необхідно має бути. Подібно як, говорячи про начиння церкви, він звелів, щоб диякони та піддиякони йшли до церкви в обід, хоча різниці не було б, чи вони пішли б уранці чи напередодні,— так і тут він говорив.

Однак давні люди кажуть, що колись частини церков не були так упорядковані: жінки, кажуть, також входили в апсиду й там приймали Таїнство. Це особливо відбувалося в землі Ромейській. Але після того, як блаженний Несторій був обраний у Константинополь, він зі своїм релігійним завзяттям звернув увагу на таїнства, що їх здійснює Церква. І, побачивши, які вони, він упорядкував церкву відповідно до таїнств, які в ній звершуються.

Свято Оновлення Храму в Єрусалимі

… у вересні Оновлення (свято освячення храму).

[Вечірня]

Господи, візвав.

На скелі Євангелія утверди Церкву Твою, Христе, обгороди її і скажи: «Врата аду не здолають її».  І хай буде вона міцною й непохитною вовіки, бо воплоченням створив Єси її, Спасе наш, помилуй нас.

Свято освячення, Господи, святості подателя, святкуючи, славимо і благаємо: освяти це наше моління за душі й тіла наші за посередництвом Богородиці та славних апостолів Твоїх, Благодійнику і Людинолюбче.

Духа Святого Твого зішли, Людинолюбче, на храм цей. Освяти його і місцем зцілення яви для тих, що приходять до слави Твоєї, освячення звершують і взивають: Спаси нас, Боже наш, бо Ти єдиний Свят єси і освячуєш усіх.

Інші.

Жертву вечірню приносимо Тобі, Христе Боже, що апостолам з небес послав Духа Святого і благодаттю наповнив Церкву соборну, в якій нам дарується відпущення гріхів воскресінням Твоїм.

Жертву вечірню приносимо Тобі, Христе Боже, що апостолів освітив божественними дарами і ними на скелі утвердив Церкву славну, в якій нам дарується відпущення гріхів воскресінням Твоїм.

Давнє освячення храму звершив Соломон, приносячи тварин як жертву цілопалення. Але коли надійшов час, Спасе, той образ Ти усунув і істину явив —жертву безкровну, яку приносять Тобі в поклонінні всі краї землі, вигукуючи:  «Усіх освяти, усіх очисти Святим Духом Твоїм».  Помилуй нас.

Прийдіте, народи, племена і язики, не на поле мирське, щоб слухати шум тілесних розваг, ані до образа золотого, щоб поклонитися ідольськими вустами, але у храмі святому духовними устами однодушно співаймо і взиваймо до Христа Бога: щоб мир у світ послав і на душі наші вилив велику милість.

 Псалом: Уся земля нехай поклоняється Тобі, понад усіх синів людських (Пс. 65, 4–5).

 Приспів: Воскликніть Богові, усі землі (Пс. 65, 1).

Літургія на честь Владичиці нашої Марії

Христова церква славиться служінням слова, тобто великою кількістю свідчень живого передання богословського осмислення віри християнами передусім у літургійних зібраннях - у молитвах перед лицем небесного Отця за спасіння світу. 

Одним із особливо цікавих молитовних текстів є текст етіопської анафори на честь пресвятої Богородиці, укладений для святкування євхаристійної літургії у цій церкві саме на богородичні свята.

Ця молитва є не лише свідченням глибокого богородичного благочестя етіопської церкви, а й джерелом троїчного богослов'я, викладених у формі молитви. Адже справжнім богословом є той, хто молиться.

Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас!

*******    

Літургія на честь Владичиці нашої Марії, укладена Аббою Хєрякосом, Митрополитом міста Бєхнеса.

1. Серце моє виточує слова добрі, і прагну проголосити славослов’я Марії, не в багатослів’ї, а в простоті; прагну хвалу проголосити Марії, не в розлогій мові, а в стислості; проголосити прагну велич Діви (Святої).

2. І днесь, у день цей, в покорі та любові стоятиму перед страшним таїнством цим, перед престолом цим і жертвою. Воістину, жертва це, яку вкусити якої не можуть, душею осквернені. Не схожа вона на жертву праотців, що з крові овець, козлів і биків складалася, але вогонь це (і то який вогонь), що оживляє чистих серцем і виконавців волі Його; вогонь, що безбожників спалює, ім’я Його відкидаючих. Воістину, вогонь це, якого торкнутися не можуть навіть вогненні істоти, що самі є полум’ям, херувими та серафими.

3. І тому любимо тебе, Маріє, і прославляємо тебе; ти бо народила нам їжу істинну праведності та напій життяістинний.

4. Праотці наші, через покладання рук на спадкоємство апостолів поставлені; вас ми отримали як наших заступників перед Богом, і в дні наші отримали заступниками нашими перед Господом, Богом нашим, цих двох маємо, яких поминаємо: Патріарха нашого Авву Н. Н. Олександрії міста великого та главу міста нашого, блаженного Митрополита Авву Н. Н.

5. Диякон: За блаженного...[1]

6. Священик: Свята Трійця, Отець, Син і Святий Дух...[2]

7. Священик: За них і за всіх заступайся перед Сином твоїм, Заступнице, щоб Він дарував мир душам усіх патріархів, митрополитів, єпископів, священників, дияконів і читців, які прокладали шлях істинного Слова; царів, князів, начальників, правителів, юнаків, дів, ченців, багатих і бідних, великих і малих, вдів і сиріт, чужинців і нужденних, і всього народу, що відійшов із громади християнської церкви; особливо ж за тих, які спочивають у цьому місці, гаряче заступайся, щоб душі їх усіх освіжилися.

8. У кожному місці, яке б ми назвали, чи то місце переможних мучеників, чи місце обраних праведників, чи місце святих ангелів: у кожному місці ти (Маріє) є главою, і твоє ім’я має силу перед Богом.

9. Диякон: Ви, що сидите, встаньте!

10. Встаємо у страсі Божому, щоб вознести і прославити благодаті повну, промовляючи: Благодаті повна, потоку радості, ти маєш гідність явління, що значно перевищує гідність многооких херувимів і шестикрилих серафимів.

11. Диякон: Дивіться на схід!

12. Воістину, Бог Отець дивився з небес на землю, на схід і захід, на північ і південь, і на всі межі (землі), вдихав повітря і нюхав; але Він не знайшов тобі подібної, і сподобався Йому аромат твій, і твою красу полюбив Він, і послав до тебе Сина Свого, возлюбленого.

13. Диякон: Будьте уважні!

14. Святий Бог Отець, який у тобі уподобання мав; Святий Єдинородний Син, Ісус Христос, який у лоні твоєму перебував; святий Утішитель, який освятив і очистив тебе. Хвали повна Діво, з чим, з яким порівнянням мені порівняти тебе?

16. Ти ткацький верстат єси; від тебе Еммануїл одягнув невимовну одежу плоті. Для основи Він узяв первісну плоть Адама; плоть твоя була вплетена, Його Слово було човником, Його ткацьке приладдя — осінення найвищого Бога згори, а ткач Його —Дух Святий. О, яке це чудо і річ дивовижна яка! О брамо! Через тебе наші праотці перейшли від смерті до життя. Сходи від землі до неба! Через тебе первістки творіння оновилися.

Пасхальні богослужіння в Єрусалимі ХІ-ІХ стт.

У другий час (= 14:00) цього святого дня (= Великої Суботи) приходять мироносиці та починають мити лампади, готувати їх і розміщувати всередині пресвятого і животворящого Гробу у присутності патріарха, архидиякона, другого диякона, парамонаря, трьох дияконів і співаків. Під час виконання цієї роботи мироносиці співають канон і коротко звершують службу часів. Коли вони завершують миття лампад і їх підготовку, починають Слава, глас пл. 2: Дне́шній день та́йно вели́кий Мойсе́й прообразува́в, сказа́вши: «І благослови́в Бог день сьо́мий», бо се єсть благослове́нна субо́та, се єсть день спочи́нку, в яки́й спочи́в од усіх діл Своїх Єдиноро́дний Син Бо́жий. По Про́мислу на смерть пішо́в і пло́ттю спочива́в, і знов поверну́вся до того, чим був, Воскресінням, і дарува́в нам життя́ вічне, як єди́ний Благи́й і Людинолю́бець.

Диякон виголошує просительну і відпускає.

Тоді патріарх замикає Святий Гріб і забирає ключі з собою, після чого гасять усі лампади в храмі. Патріарх підіймається до Катехуменів, щоб співати свої часи. Коли настає дев’ятий час, дзвонять, і він сходить, щоб звершити службу, як належить для вечірні та літургії.

Служба ввечері відбувається так.

Коли настає дев’ятий час (= 15:00), патріарх із кліром, зодягнені в біле, сходить до Святого Воскресіння без світла і кадіння. Тоді починають вечірню позаду Святого Гробу в тиші. «Благослови, душе моя». Виголошують «Блажен муж», «Господи, взиваю», глас 1.

Воскресні стихири на «Господи, взиваю», глас 1:

Вечірні на́ші моли́тви прийми́, Святи́й Го́споди, і пода́й нам відпу́щення гріхів, Ти бо єси́ Єди́ний, Хто яви́в у світі Воскресіння.

Глас 1:

Обійдіте, лю́ди, Сіо́н і обійміте його́, і відда́йте в ньо́му сла́ву Воскре́слому із ме́ртвих, Він бо єсть Бог наш, що відкупи́в нас від беззако́нь на́ших.

Глас 1:

Прийдіте, лю́ди, заспіва́ймо і поклонімся Христо́ві, сла́влячи Воскресіння Його́ із ме́ртвих, Він бо єсть Бог наш, що від облу́ди во́рога світ відкупи́в.

Сідальні Утрені Великого Четверга

Утреня Великого Четверга у більшості наших храмів - богослужіння невідоме. Передусім тому, що порядок богослужінь Великого Тижня 'зсунувся' на півдоби і 'традиційно' (= неправильно) зранку служать не Утреню, а Вечірню з Літургією св.Василія Великого - пам'ять Тайної Вечері (чи то пак тепер сніданку) Христа з Його учнями. 

Але навіть якщо її і служать якісь останні з могікан, то, згідно із сучасним уставом, ця утреня не передбачає сідальних (тобто передбачає деякі з них після 3-ї пісні канону, де вони, зазвичай, губляться). Тим не менше вдавнину вони були і тексти їх дуже гарні і сповнені євангельських богословських ноток, яких так бракує решті текстів нашого Великого Тижня,  перенасичених прокляттями на адресу Юди і юдеїв. Ось їх швидкий переклад: 

У СВЯТИЙ І ВЕЛИКИЙ ЧЕТВЕР

На утрені

Патріарх разом із кліром звершує богослужіння у Святому Воскресінні, а святосіонці у горниці Святого Сіону проводять всенічну. Чин у Святому Воскресінні такий:

Тропар, що співають на «Алилуя», глас плагальний четвертий:

Коли славні учні під час умивання на вечері просвіщалися, тоді Юда нечестивий, на сріблолюбство хворіючи, затьмарювався і беззаконним суддям Тебе, праведного Суддю, видає; горе тобі, любителю грошей, що через них зашморг собі набув! Горе тобі, ненаситна душе, що проти Вчителя так вчинити наважилася! До всіх благий, Господи, слава Тобі.

Той же на «Слава».

Стихослов’я: «Блаженні непорочні».

Тропарі до «Непорочних»:

Ангельський собор здивувався, бачачи Тебе в світлиці Сіону разом із друзями на вечері і як Ти ноги умивав, а учень беззаконним і ворогам видати Тебе на смерть поспішав.

Подібний:

Ангельський собор здивувався, бачачи Тебе з учнями на вечері, тіло Твоє як їжу таїнственно подавшого і ноги умиваючого слуг Твоїх, Спасе, проданий другом на смерть.

Троїчний:

Трисяйнісь єдиного божества благочестиво прославмо, взиваючи: «Свят єси, Отче безначальний, Сину і божественний Душе; охороняй нас, що з любов’ю Тобі служимо, і від вічного вогню визволи».

Богородичний:

Безначального і Сина Твого, Владичице, Бога нашого, якого Ти породила, неустанно благай, пречиста, материнською Твоєю сміливістю, щоб сподобилися ми праворуч Нього стати і вічної насолоди зазнати.

Сідальний, глас перший, на «Гріб Твій»:

Хто озе́ра, і джере́ла,* і моря́ сотвори́в,* Той, навча́ючи нас благоро́дної поко́ри,* рушнико́м опереза́вшись, у́чням но́ги оми́в,* упоко́рюючись із бе́зміру добросе́рдя* і підно́сячи нас із прірви зло́би,* Єди́ний Людинолю́бець.

Інший, глас другий, на «Коли зійшов Ти»:

Ти, що передбаченням утвердив Петра, а потім, коли він упав через відречення, підніс його, коли він заплакав, Господи, укріпи наш розум, який хитається через примари ворога, щоб ми берегли Твої богонатхненні повчання і взивали до Тебе: «Поспішись, спаси, святий, рабів Твоїх!»

Інший, глас третій, на «Божественної віри»:

Упоко́рюючись по добросе́рдю,* оми́в єси́ но́ги у́чнів Твоїх* і верста́ти путь боже́ственний їх спрямува́в;* Петро́ ж, яки́й від омива́ння відмовля́вся,* враз підкоря́ється боже́ственному повелінню,* омива́ння прийма́ючи і Тебе́ ре́вно блага́ючи* дарува́ти нам вели́ку ми́лість.

Інший, глас четвертий, на «Явився Єси днесь»:

Трапезу́ючи, Влади́ко, з у́чнями Твоїми,* яви́в єси́ та́їнственно всесвяте́ Твоє́ зако́лення,* яки́м від тліну ізба́вилися* ми, що свяще́нні Твої Стра́сті почита́ємо.

Слава: «Одвіку утаєнне і ангелам незнане таїнство».

І одразу читання про хліб і зраду Юди, а після цього п’ятидесятий псалом.

Тропар, що співається до «Помилуй мене, Боже», глас плагальний другий, на «Укріпи»:

Зглянься, Господи, помилуй мене, змилуйся надо мною; дай мені сльози, як струмені Йордану, щоб я плакав і сповідався за вчинки мої.

Подібний:

Життя ганебне, очі осквернені, уста і руки, груди і все тіло звідусіль заплямоване маю, тож обмий і мене Твоїм милосердям.

Слава. Богородичний:

Зачала єси, непорочна, Того, Хто весь світ держить; тому благаю Тебе, визволи мене від усякого тривалого покарання.

Канон вірменської церкви на Стрітення

 Канон вірменської церкви на Стрітення Господнє

Воплочене від Діви предвічне Слово! Днесь в храм прийшов єси закон сповнити, щоб язичників спасти.

Благословенний ангелами, на престолі нерукотворному возсідаючий, днесь у обійми Симеону взяти Себе благоволить, щоб переставити нас в життя вічне.

Уз Розрішителю і всім дарів Подателю, днесь за мольбою старця Симеона звільни і мене, многогрішного, від уз смерті до життя вічного.

Днесь безначальне Слово, роджене із надр Отця, приходить у храм, щоб появити нас, сотворених, Отцю на небесах.

Днесь обійми старця приймають Того, Хто словом своїм сотворіння держить, благословіте Його.

Днесь і ми, вірні, зі старцем Симеоном благословім Слово, єдиносущне Отцю і Святому Духові.

Днесь Бог животворящий, в храм прийшовши, з любов’ю приймається в обійми Симеоном і з радістю в Єрусалимі.

Днесь небом названа земля ця, бо Господь владик, зійшовши з неба на землю, благоволить бути принесеним ділам рук своїх.

Днесь Христос Бог язичникам явився світлом і славою – народу своєму Ізраїлю.

Літургія св.Йоана Золотоустого (давній вірменський переклад)

У день свята перенесення мощей св.Йоана Золотоустого слід згадати, що його богословську та літургійну спадщину теж любили переносити не лише в межах Візантії, а й в інші кінці християнського світу. 

Одним із свідчень такого перенесення є вірменський переклад Літургії св.Йоана Золотоустого, якому все ще присвячено мало уваги серед науковців. 

Ось кілька нотаток до вірменського перекладу і варіант цього давнього чину українською мовою на славу Божу і честь святого Йоана Золотоустого. Його молитвами хай Господь допоможе здолати наших ворогів!

***** 

Вірменський переклад літургії св.Йоана Золотоустого зберігся лише у трьох рукописах: один датований 1314 роком (зберігається у Ліоні), інший – 1427–1432 роками (Мюнхен), дату третього рукопису встановити важко.

Щодо датування перекладу цієї літургії існують труднощі. Дашян датує вірменську версію IX–X століттями, однак ця думка залишається суперечливою через відсутність достатніх доказів. Є припущення, що переклад міг бути виконаний видатним вірменським діячем, єпископом Стефаном Сюнікським у VIII столітті, враховуючи його перебування в Константинополі.

Вірменська версія зазнала численних додатків і змін упродовж століть. Це ускладнює відтворення первісного тексту. У тексті простежується синтез різних традицій: сирійської, грецької, латинської та візантійської. Вірменські укладачі активно використовували еклектичний підхід.

Вірменська версія містить унікальні елементи, які не зустрічаються у грецькому оригіналі, але є значним джерелом для розуміння богословських і літургійних практик.

Вірменська літургія, починаючи з V століття, демонструє елементи літургії святого Йоана Золотоустого. Проте її сучасна форма була значною мірою адаптована до візантійської традиції. Залишається відкритим питання, чи мала Вірменська церква доступ до «чистої» версії Літургії. У національних синодах і документах, наприклад, у Сісі (1307) та Адані (1316), згадуються фрагменти літургії святого Йоана Золотоустого. Ці джерела підкреслюють важливість Літургії як основи церковної традиції.

 

Вірменський переклад Літургії святого Йоана Золотоустого

ПРИГОТУВАННЯ

Спочатку промовляється псалом: Пом’яни, Господи, Давида». А наприкінці диякон виголошує: «І ще за мир Господеві помолімся.
Піддиякон: Господи, помилуй. Тричі.

Священник: Зодягнений у світло, як у ризу, Господи наш Ісусе Христе, з невимовною смиренністю на землі явився єси і між людьми ходив; Ти став вічним Первосвященником за чином Мелхіседековим і Церкву Твою святу прикрасив; Всемогутній Господи, що дарував і нам вдягнутися в ту саму небесну одежу, учини достойним і мене в час цей, мене, Твого недостойного раба, який наважується і наближається до того самого духовного служіння Твоєї слави. Позбав мене від усякої неправди, що є одягом гидоти, і прикрась мене Твоїм світлом. Віддали від мене всі мої гріхи та зітри мої провини, щоб я став достойним світла, яке Ти приготував. Дозволь мені увійти зі священичою славою у служіння Твоєї святості разом із тими, хто безвинно дотримувався Твоїх заповідей, щоб і я був готовий увійти до небесного Твого чертогу разом із мудрими дівами, щоб прославляти Тебе, Христе, який взяв на себе гріхи всіх, адже Ти єси освяченням життя нашого, і Тобі, Боже благий, належить слава, влада й честь нині, і повсякчас, і на віки віків.

Піддиякон: Амінь.

Один давній синаксар і канон св.Миколаю

Пам’ять преподобного отця нашого Миколая, архієпископа Мир Лікійських

Цей святий жив у часи імператорів-тиранів Діоклетіана і Максиміана. Спочатку він досягав досконалості у монашому житті та, завдяки своїй надзвичайній чесноті, прийняв архієрейський сан. Оскільки він відкрито захищав християн і проповідував благочестя, його було схоплено правителями міста. Його піддали побоям і катуванням, а потім кинули до в’язниці разом з іншими християнами.

Згодом, коли великий Костянтин, за Божою волею, став імператором Римської імперії, ув’язнених християн звільнили. Серед них був і великий Миколай, який повернувся до Мир Лікійських. Невдовзі після цього відбувся Нікейський собор, скликаний великим Костянтином, на якій присутнім був і чудотворець Миколай.

Цей святий здійснив багато чудес, як це засвідчують його життєписці. Досягнувши глибокої старості, він відійшов до Господа, залишивши своє тіло вірним. Воно виточувало миро і приносило зцілення, причому і за його життя, і після смерті він отримав благодать творити чуда.

Його пам’ять святкується у великій святій церкві.

Початок форми

Канон, який у богородичних має ‘Василія’, глас 1.

ЛІТУРГІЯ СВЯТОГО КЛИМЕНТА РИМСЬКОГО

 ЛІТУРГІЯ СВЯТОГО КЛИМЕНТА РИМСЬКОГО

Перша молитва перед миром: Боже, Ти невимовним морем любові Єси, безоднею миру незбагненною, джерелом благ і подателем любові. Ти посилаєш мир тим, хто приймає його: відкрий нам у цей час море любові Твоєї та наповни нас багатими потоками з повні благодаті Твоєї та найсолодших джерел благості Твоєї. Учини нас дітьми спокою та спадкоємцями миру, запали в нас вогонь любові Твоєї та запал милосердя Твого. Страх Твій засій у нас і слабкість нашу істиною Твоєю зміцни. Об'єднай нас із Собою та одного з одним у єдності, міцній і нерозривній згоді. Даруй нам також, щоб, вільні від обману та чисті від будь-якої злоби, вітали ми одне одного поцілунком і обіймами щирого миру та любові, щоб із чистим серцем і непорочною душею тут, на землі, ми з'єднували наші тіла в обіймах як запоруку життя, а там, у майбутньому віці, були запрошені на свято вічне, сповнене достатку радості. І щоб ми переможно славили Тебе, благословенний, у Царстві Твоєму, яке триває навіки, а також єдинородного Твого Сина та Твого Святого Духа.

Народ: Амінь.
Священник: Мир всім
Народ: І духові твоєму.
Диякон: Хай кожен подасть мир.
Народ: Усі.
Диякон: Голови ваші, ітд.
Народ: Тобі, Господи.
Священник, піднімаючи голос: Боже невидимий і незбагненний, невимовний і безмежний, Ти перебуваєш у святая святих во вишніх, у місці утаєнному, нерукотворному, Ти понад небеса небес і понад усе, що вище за них; Ти всяке вивищення пристрастей, що проти пізнання Твого возноситься, руйнуєш і кожну думку образом Твого смирення і самозречення полониш. Ти, Преблаженний і дарами вишніми багатий, зглянься на нас із небес Твоїх високих і славних, із оселі вічного Царства Твого. Пошли нам дари Твоєї Божественної благодаті, присутність Твого Святого Духа; Ти бо милосердям багатий Єси і у дарах величний, а милість Твоя безмірна. Тобі ми приносимо славу і благодарення, а також єдинородному Твоєму Сину, ітд.

Народ: Амінь.

Літургія святого Григорія Богослова

ЛІТУРГІЯ СВЯТОГО ГРИГОРІЯ БОГОСЛОВА

Священик: Боже, безначальний, Отче святий, Творче всякого сотворіння, Ти подобу ангелів небесних у земній природі нашій відтворив водою і Духом Святим для звеличення Пресвятої Тройці, даруй силу цій божественній жертві, щоб вона стала вічним таїнством Тіла і Крові Твого Єдинородного Сина. Освяти і благослови нас, і удостой цього предивного таїнства – прийняти від нас, з вилиттям любові, словесну службу, гідну участь у дарах Твоїх, через які ми прагнемо скуштувати напою буття Твого. Даруй нам це таїнство на відпущення і прощення гріхів милістю і людинолюб'ям Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, з яким Тобі, Отче, і Твоєму Святому Духові належить слава, сила і честь на віки віків.

Вірні: Амінь.

Диякон: Вітайте один одного поцілунком святості, а ті, хто не може взяти участь у цьому божественному таїнстві, вийдіть назовні і моліться. Станьмо зі страхом, станьмо з трепетом, станьмо добре, і піднесімо очі наші догори з увагою!

Вірні: До Тебе, Боже.

Диякон: Христос, Агнець Божий, приноситься в жертву.

Священик: Хай благодать, любов і божественна освячуюча сила Отця, і Сина, і Святого Духа буде з усіма вами.

Вірні: Амінь, і з духом твоїм.

Диякон (гучним голосом): Двері! Двері! З усією премудрістю і увагою! Зі страхом Божим вознесіть ум свій.

Вірні: Піднесли до Тебе, Всемогутній Господи.

ЛІТУРГІЯ СВ. ЙОАНА ЗОЛОТОУСТОГО

 ЛІТУРГІЯ СВ. ЙОАНА ЗОЛОТОУСТОГО

Перша молитва перед поцілунком миру: Господи, Боже всемогутній, ім'я велике і святе, високий, достойний хвали і той, хто охоплює світ Своєю могутністю, Ти, що визволяєш від усіх, хто протидіє Твоїй божественній волі, і спасаєш тих, хто правдиво Тебе славить; подай і нам, рабам і поклонникам Твоїм, Господи, щоб, звільнившись від усіх підступів диявола і від усіх лукавих думок Юди, з'єднані з Твоєю божественною любов’ю, ми обіймали один одного святим, Господнім поцілунком і з братньою любов’ю. Удостой також, щоб усі дні нашого життя ми говорили про мир, трудилися на благо миру і були гідними Твоїх небесних і вічних благ: благодаттю, милістю і людинолюб’ям єдинородного Сина Твого, якому з Тобою належить слава, честь і сила разом із Твоїм Пресвятим і благим Духом.

Люди: Амінь.
Священик: Мир.
Диякон: Хай кожен подасть мир.
Люди: Удостой нас.
Диякон: Після цього.
Люди: Перед Тобою.

Священик: Ти бо Єси найвищий, Вознесений і дивовижний, прихований від усього створеного. Ти Єси мир і примиритель гнівливих, податель прощення; великий утішитель нерозумних, Який звеселяє скорботних. Відкрий, Господи, двері милосердя Твого на наші прохання і прийми наші молитви за багатством благодаті Твоєї. Вчини нас Твоїми дітьми і спадкоємцями Твого вічного Царства, благодаттю, милістю і людинолюб’ям єдинородного Сина Твого, через якого і з яким, і т.д.

Люди: Амінь.

Священик: Тебе благословляють і святим проголошують ангели, Тебе люди на землі звеличують і прославляють, Тобі всі створіння з трепетом і страхом поклоняються і славлять; споглянь, Господи, на рабів Твоїх, які зараз призивають Тебе, і даруй, щоб із чистотою душі і святістю тіла ми приносили Тобі молитви чисті і жертви благоприємні і щоб плоди уст наших були на благо і за волею Твоєю божественною, і ми воздамо Тобі славу, і т.д.

Люди: Амінь.

Недільне богослужіння Воскресіння

 Недільне богослужіння Воскресіння

Конституція про Святу Літургію, проголошена 4 грудня 1963 року Другим Ватиканським Собором, підкреслює значення неділі як дня, присвяченого щотижневому святкуванню пасхального таїнства: Страстей, Воскресіння та Прославлення Господа.[1] Хіба це святкування не заслуговує на окреме богослужіння, притаманне саме неділі? Древні християни так і вважали; саме тому вони встановили богослужіння, яке в літургійній термінології називають «катедральним чуванням»[2]; за своїм змістом катедральне чування також можна назвати «богослужінням мироносиць», тобто святих жінок, які принесли пахощі до гробу Господа та першими почули від ангела вістку про Його Воскресіння.

I. Катедральне чування в Антіохії та Єрусалимі
У «Апостольських постановах», ймовірно написаних в Антіохії близько 380 року, вже зафіксоване існування недільного богослужіння.[3] Це ж богослужіння докладно описане Етерією на початку V століття так, як його звершували в Єрусалимі.[4] За словами Етерії, у звичайні дні в Єрусалимі проводилося ранкове богослужіння, на яке приходили віряни.[5] Це богослужіння передувало ранковій псалмодії, яку виконували аскети, предтечі чернецтва.[6] Але в неділю, перед псалмодією аскетів, відбувалося особливе богослужіння на честь Воскресіння Господа.[7]

Богослужіння Воскресіння розпочиналося на світанку, тобто перед сходом сонця, в час, коли святі жінки прийшли до гробу.[8] Люди настільки прагнули не пропустити це святкування, що багато хто приходив завчасно та чекав у дворі або у відкритому атріумі на відкриття базиліки. Щоб провести цей час очікування з благоговінням, співали псалми, кожен з яких завершувався молитвою, виголошеною священником.

Єпископ спускався до Анастасиса — ротонди, де знаходився Святий Гріб; після цього відкривалися двері, і віряни входили. Богослужіння розпочиналося співом трьох псалмів на честь трьох днів, впродовж яких Господь перебував у гробі.[9] Перший псалом співав священник, другий — диякон, а третій — нижчий клірик. Люди долучалися до співу за допомогою приспівів, і після кожного псалма священник виголошував молитву.

Після завершення псалмодії відбувалася загальна поминальна молитва, точна структура якої нам не відома. Далі слідувало урочисте кадіння гробу Господа на згадку про вівідини його святими жінками. Усередині огорожі навколо дверей гробу встановлювали фіксовані кадильниці, в які клали достатню кількість ладану, щоб наповнити весь храм його пахощами.

Символічне значення співів і згаданих обрядів підкреслювалося читанням Євангелія, яке Етерія називає «воскресінням». Цей уривок, принаймні частково, включав оповідь про Страсті, щоб наголосити на перемозі Господа над смертю та єдності пасхального таїнства — смерті та воскресіння Спасителя. Це читання було настільки урочистим, що його виголошував сам єпископ. Люди виражали своє співчуття стражданням Господа вигуками та сльозами.

Служба Пратулинським мученикам

23  січня наша Церква вшановує Пратулинських мучеників. Подаємо текст Служби на Вечірні та Утрені який уложив наш співбрат отець Степан Федчишин ЧНІ. Маємо надію що дана служба стане малесеньким вкладом в скарб Христової Церкви. Хай цей текст послужить для молитви багатьом вірним нашої Церкви – Мучениці.

Вступ

Серед багатьох святих місць для укра­їнського народу Пратулин (нині це тери­торія Польщі) займає особливе місце.

Тут, у Пратулині, на цій святій землі, наші предки-українці загинули за като­лицьку віру від рук солдатів Царської Росії. Ця трагедія відбулася 24 січня 1874 року, а ще значно раніше 12 листопада 1623 року православні християни у Вітебську соки­рами зарубали нашого Архієпископа - св. Йосафата Кунцевича. 

Історія мучеництва

В кінці 1873 року парафіяльний священик Пратулина о. Йосиф Курманович, боячись арешту за неприйняття ним православ'я відслужив Різдвяну Літургію і покинув село та, перейшовши кордон з Австрією пере­селився в Галичину. Парафіянам Він ска­зав, що скоро влада заборонить Українську Греко-Католицьку Церкву.

У січні 1874 року адміністратор Холм­ськой Єпархії Маркел Попель відправляє в Пратулин галицького москвофіла о. Ле­онтина Урбана, який перейшов в православ'я і якому парафіяни відмовилися віддати клю­чі від церкви. На скаргу о. Урбана в поліцію, до села прибув царський поліцейський ви­конавець Катунін, який повторив вимогу, на яку ще раз отримав рішучу відмову. Через кілька днів, 24 січня Катунін та о. Урбан по­вернувся до Пратулина із сотнею солдат під командуванням полковника Штейна. Коло церкви зібралось понад 500 вірних греко-католиків з метою захистити право на свій храм. Коли солдати вишикувались вздовж зовнішнього боку паркану, що оточував церкву, почались останні переговори. Да­нило Кармаш, тримаючи Розп'яття в руках, нагадав Катуліну про його попередні запев­нення, що уряд не має наміру зробити з них православних. 3гідно спогадів очевидців його слова звучали так; "Пане начальнику. Коли ви забирали в нас органи ти запевняв нас, що уряд не має наміру накидати нам православ’я. Ти казав, що якби хтось захотів від нас чи на­шої церкви чогось більшого, то тоді ми можемо всі, старі і молоді, брати палиці і випровадити з села кожного, хто втруча­ється до нашої церкви і віри, навіть, якщо це будеш ти сам. Ти сам нас навчив стояти тут в обороні нашої церкви і віри, коли нам через попа хочете накинути православіє, а святу церкву осквернити. Сьогодні ти су­иш, пане, свою власну справу і свої сло­ва. Не взяли ми однак палиці, як ти нам казав, хочемо стати і померти беззахисні коло святого порогу нашої церкви."

Тим часом полковник Штейн наказав солдатам перегрупуватись і за допомо­гою багнетів звільнити собі вхід до храму. Деякі жителі села самі колись служили в царській армії і знали, що закон заборо­няє насильство військових над мирним населенням. Бачачи приготування солдат, один з вірних на ім'я Фелікс Осип'юк нага­дав, що відносно царської постанови бити нікого не дозволено і якщо солдати на це підуть, то парафіяни будуть оборонятись як можуть. Проте, Він додав, що в разі коли "цар уповноважив вас убити нас, то люди готові загинути за Бога і віру і ніхто не від­ступить перед смертю Hi кроку". Після цьо­го солдати перебрались через паркан, і за допомогою прикладів та багнетів почали прокладати собі дорогу до дверей церкви, однак були зустрінуті камінням і підне­сеними догори палицями. Тоді полковник Штейн відкликав солдат назад, наказав заряджати зброю і розгорнути військовий штандарт. Бачачи такий розвиток подій, Данило Кармаш підняв над головами Роз­п'яття, яке тримав та закликав всіх викину­ти каміння і палиці оскільки: "Це не бійка за церкву, а війна за Христа і Bipy". Сурмач просурмів сигнал "в атаку" і під бій бара­банів був відданий наказ відкрити вогонь. Розстріл припинився через випадкове по­падання кулі у свого ж солдата одним із стрільців. На місці загинуло 9 чоловік, ще 4 померли вдома від смертельних поранень. Ось Bci їхні імена:

Данило Кармаш, Вінкентій Лево­нюк, Іван Андреюк, Констянтин Лу­кашук, Максим Гаврилюк, Михайло Ваврищук, Лука Бойко, Ігнатій Фран­чук, Микита Грицюк, Констянтин Бой­ко, Пилип Герилюк, Онуфрій Васи­люк, Вартоломій Осип'юк.

- тіла тих 9-ти, що були вбиті на місці, цілу добу лежали не похованими на сіль­ському цвинтарі, поки не були скинені в спільну могилу, місце якої зрівняли із землею, з метою приховати його від на­вколишніх мешканців;

- крім 13 загиблих, унаслідок розстрі­лу, було поранено близько 180 осіб;

- на Сибір було вивезено понад 580 осіб;

- після прибирання місця від слідів розстрілу кров загиблих і поранених зми­ли, церкву переосвятили, але люди туди вже не ходили; в 1886 році споруду розі­брали;

- серед поляків (римо-католиків) убиті уніати почали шануватися мучениками за вірність Римському Престолу. Протести французького консула барона Фіно змуси­ли російську владу діяти м'якше.

6 жовтня 1996 року на 40011 річницю Берестейської Унії Папа Римський Іван Павло II проголосив мучеників з Прату­лина блаженними. В Українській Гре­ко-Католицькій Церкві укладено акафіст і молебень до Пратулинських мучеників.

Католицька Церква вшановує їх пам'ять 23 січня.

ЛІТУРГІЯ СВ.ДІОНІСІЯ, ЄПИСКОПА АТЕНСЬКОГО

 Liturgiarum Orientalium Collectio E.Renaudoti. Paris. 1847. T, ii. p. 201.

1-а. Молитва перед поцілунком миру:

Священик: Господи Боже, Ти єси простий, а не складний, і  прихований, в сутності своїй возвишеній! Боже Отче, від Якого походить усяке отцівство, на небі і на землі, Джерело Божественності учасників Божественної природи, і Вдосконалювачу тих, які досягають досконалості; над усі блага Благий єси, і над усяку прекрасність Прекрасніший; Спочинок сумирний, Мир, Злагода і З'єднання всіх душ, уладнай незгоди, які роз'єднують нас між собою, і приведи назад до єдності милосердям, до возвишеної  сутності Твоєї уподібненим. І так, як Ти - Єдиний понад усе, так і ми хай станемо єдині через одностайність доброго ума; щоб, святкуючи це таїнство, були ми єдині, а не розділені перед Тобою; і щоб через обійми Милосердя і узи Любові ми духовно примирилися, як з собою, так і один з одним, через той Твій Мир, який умиротворяє всіх; милістю, милосердям і людинолюб’ям Єдинородного Сина Твого, через Якого і з Яким Тобі слава, честь і влада подобає з Пресвятим Твоїм Духом, нині, і повсякчас і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Священник: Мир Всім!

Вірні: І духові твоєму!

Диякон: Хай кожен подасть мир!

Вірні: Усі…

 ВЕЧІРНЯ МОЛИТВА

Уклав: свящ.Хуан Матеос, ТІ 

(Професор літургіки в Східному Інституті. Рим)

Nihil obstat 

Мадрид, 6 грудня 1967 року

ВСТУП

Богословський і душпастирський сенс вечірньої молитви виражений у правилі святого Василія Великого таким чином: "Коли закінчується день, благодаримо за отримані в ньому блага і за добро, яке ми вчинили; і визнаймо недоліки злоби чи немочі та приховані гріхи, які ми вчинили словом, ділом чи в серці, приносячи Богові за все умилостивлення молитвою" (Велике Правило, запитання 37; PG 31, 1015-16).

Дотримуючись цієї концепції святого Василія, і додаючи знання про те як виглядала  молитва, яку Церква по всьому світі практикувала вранці і ввечері, ми маємо три елементи, які, згідно з найпоширенішою традицією, складають вечірню молитву:

1) Подяка Богові за Його блага, виражена псалмом або піснею.

2) Покаянний акт, щоб попросити прощення за гріхи дня. Зазвичай псалмом покаяння обирали 140-й псалом.

3) Прохання і молитви за Церкву і за всіх людей.

Для кращого розуміння цього богослужіння та для полегшення святкування, ми подамо можливий спосіб проведення богослужіння та ширше опишемо вищезазначені пункти святкування.

Церковний простір

Вірні  збираються у формі півкола-підкови, як у монастирському хорі. Місце священика розташоване в арці підкови, обличчям до вівтаря; віряни сидять по обидва боки, обличчям до центру.

У святилищі, перед вівтарем, ставлять високий свічник, на який предстоятель ставитиме запалену свічку.

При вході до святилища на підніжжі ставлять кадильницю (вогнетривкий посуд) з палаючим вугіллям.

У центрі нефа, на півдорозі між місцем священика і вівтарем, розміщений аналой, звернений до вівтаря. Його використовуватмуть солісти для співу і читець для читання Біблії.

Літургія поставлена на коліна

Давно хотів написати про це, але аж тепер з’явився час і натхнення.

Літургійна традиція нашої церкви зберегла надзвичайно давню і цікаву традицію завершення періоду П’ятдесятниці – славного 50-денного святкування Воскресіння Христового і очікування Зіслання Святого Духа. Згідно із цією традицією у цей період не можна було молитись навколішки. Тому увечір в неділю П’ятдесятниці в храмах відбувався особливий чин молитов навколішки. Ця традиція є дуже давньою і сягає часів, коли свято П’ятдесятниці справді було останнім днем святкування, про що виразно говориться в одній із молитов.

Чин П’ятдесятниці оригінально походить із давньої константинопольської традиції і, як кожне із богослужінь добового кола, у його основній структурі складалось із трьох антифонів, під час завершення останнього з яких відбувався вхід предстоятеля у святилище. Якщо це передбачалось урочистістю дня, після входу слідували біблійні читання. В інших випадках, відразу після входу диякон виголошував мирну ектенію, яку священник завершував молитвою відпусту і главоприклонною молитвою.

Невідомо коли, але цей, початково окремий, чин було долучено до звичайної щоденної вечірні, яка теж мала свої п’ять основних молитов і, відтак, ці тексти продублювалися – другі молитви в нашому чині коліноприклонних молитов (Благословен єси, Господи Владико вседержителю…, Господи, Господи, Ти ізбавив нас від усякої стріли…, Боже великий і вічний, святий людинолюбний…, Боже великий і вишній, Ти єдиний маєш безсмертя…, Господи Боже наш, що прихилив небеса… ) власне і є п’ятьма давніми молитвами константинопольської вечірні. Дві останні з них все ще є частиною навіть сучасної вечірні як 8-а світильна та главоприклонна.

ЧИН ЛІТУРГІЇ СВЯТОГО АПОСТОЛА І ЄВАНГЕЛИСТА МАРКА

Святий апостол і євангелист Марко, як виявляється був не лише євангелистом, а й літургістом. Принаймні, церковна традиція приписує йому текст однієї із грецьких Божественних Літургій, а також і Літургії Передшеосвячених дарів.

*******************************

ЧИН ЛІТУРГІЇ СВЯТОГО АПОСТОЛА І
ЄВАНГЕЛИСТА МАРКА

Священик: Мир всім.

Народ: І духові твоєму.

Диякон: Молітеся.

Народ: Господи, помилуй. тричі

Священик же молиться: Благодаримо Тебе і преблагодаримо, Господи Бoжe наш, Отче Господа і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа, за все і через все, і у всьому, бо Ти зберіг, допоміг, захищав і провадив нас у минулий час життя нашого і допровадив нас до цього часу, удостоїв знову предстати Тобі у святому місці Твоєму, щоб молитись за відпущення гріхів наших і за помилування всього народу Твого. Молимось і просимо Тебе, Людинолюбче благий, дай нам провести святий день цей і весь час життя нашого безгрішно, з усякою радістю, здоров’ям, спасінням і усякою святістю і страхом Твоїм. А всяку ненависть, хворобу всяку, всяку спокусу, сатанинську дію всяку, всякі нападки злих людей віджени від нас, Боже, і від святої Твоєї соборної і апостольської церкви. Подай нам добре і пожиточне; якщо в чомусь согрішили ми словом, чи ділом, чи помислом, Ти, як благий і людинолюбний, зволь недоглянути і не покинь нас, Боже, бо на Тебе уповаємо, і не введи нас у спокусу, але ізбав нас від лукавого і від діл його благодаттю і милосердям, і людинолюб’ям єдинородного Твого Сина, через якого і з яким Тобі слава і влада у всесвятому, благому і животворящому Твоєму Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Народ: Амінь.