Опис храму в анонімному східносирійському літургійному коментарі

Можливо цей анонімний східно-сирійський коментар 9-го століття був би одним із багатьох 'чергових' коментарів на пояснення частин храму, але він цікавий тим, що вказує на певні особливості, притаманні архітектурі наших храмів: 

а) престол і місце для клиру посеред храму = тетрапод; 

б) вхід з південного боку; 

в) бабинець (= храм жінок) в західній частині храму.

Особливо цікавим є тетрапод, інколи з двома пультами праворуч і ліворуч, які нині служать аналоями для ікон. Цікаво, що це 'місце для клиру' посеред церкви зображається на наших іконах Воздвиження хреста, Стрітення та Покрови пресвятої Богородиці.

Мені, принаймні, було надзвичайно цікаво його почитати. 

А ось і сам текст:  

Чому ми розподіляємо церкву на апсиду, храм і жіночу частину? І чому Ішо’яб постановив, щоб хрестильниця була на південному боці?

Дехто каже, що так само був у Єрусалимі влаштований дім [Божий], тобто скинія свідоцтва: частково як «святе святих», частково як «скинія свідоцтва», частково як дім перед скинією. Його брами, кажуть, відчинялися на південь, у напрямку Йордану. Це вони доводять тим, що ізраїльтяни, перейшовши Йордан, здобули землю обітовану; звідси й вийшло, що брами дому відчинялися до Йордану, тобто на південний бік Єрусалима.

Інші ж заперечують, що це є обов’язковим, й твердять, що немає різниці, куди саме відчинятимуться брами або де стоятиме хрестильниця. І наводять приклад деяких церков, які облаштовані інакше й не засуджуються за це. Але блаженний Ішо’яб постановив це так, щоб воно виражало певне таїнство, а не тому, що так необхідно має бути. Подібно як, говорячи про начиння церкви, він звелів, щоб диякони та піддиякони йшли до церкви в обід, хоча різниці не було б, чи вони пішли б уранці чи напередодні,— так і тут він говорив.

Однак давні люди кажуть, що колись частини церков не були так упорядковані: жінки, кажуть, також входили в апсиду й там приймали Таїнство. Це особливо відбувалося в землі Ромейській. Але після того, як блаженний Несторій був обраний у Константинополь, він зі своїм релігійним завзяттям звернув увагу на таїнства, що їх здійснює Церква. І, побачивши, які вони, він упорядкував церкву відповідно до таїнств, які в ній звершуються.

Оскільки Господь наш звершив промисел в Єрусалимі, зійшовши з неба, прийнявши нашу людськість і врешті з Єрусалима вознісшись на небо, так і Несторій улаштував церкву: «святе святих» він поставив як образ неба; qestromā (κατάστρωμα – солея?) — як образ раю, що сягає аж до ефіру. Але рай, хоч і дорівнює небові висотою, однак перебуває в межах землі. Так само і qestromā: хоч і сягає висоти апсиди, однак з’єднана із храмом; і брама замкнена стоїть між нею та апсидою, яка є образом неба. Вона має участь із небом своєю висотою, але за своєю сутністю (οὐσία) належить землі.

До цієї qestromā піднімаються читці, які займають місце «нижчої Церкви ангелів», тобто тих, що посилаються до людей. Храм же — це весь світ. Бема, що посеред храму, є образом Єрусалима, який стоїть посеред землі. А вівтар, що посеред віми, є образом Голготи. Єпископський престол є образом первосвященика, сина Аарона. Священик сидів для святині їхньої, тобто обернений до всього Єрусалима й на схід.

Місце чтеців (beth qarōyē) по праву й по ліву руку: звідси читають пророків, звідти апостола й Євангеліє. На меншій стороні стоїть диякон, який займає місце левіта.

Місця пророків і апостолів рівні за висотою, бо пророки й апостоли навчали Єрусалим про світло Господнього сходу. Але пошаною апостоли вищі від пророків, бо пророки бачили Господа лише в образах, а апостоли — відкритим лицем. Так і Павло навчає: «Бо Бог у Церкві поставив перше апостолів, потім пророків». Тому й місце апостолів має першу пошану.

А прямий шлях, що від беми веде в апсиду, тобто прохід (beth seqaqōnē), — це шлях істини, яким той, хто ним іде, входить на небо. Бо кожен, хто хоче увійти на небо, хай спершу прийде до початку своєї дороги, тобто до Єрусалима: хай увірує в Писання і в промисел Христа, звершений в Єрусалимі, хай прийме Його заповіді й закони — і ось, перед ним стоять провідники, які виведуть його із землі на небо, — диякони, що немов ангели виходять і приймають тих, хто удостоєний стати спадкоємцем життя.

А те, що у переході (šĕqaqōnē) поставлені брами, які між вімою та апсидою відчиняються у трьох місцях — за апсидою, посередині й за вімою, — означає: це ті брами, що відчиняються перед усіма, хто хоче ввійти на цю святу дорогу, початком якої є Єрусалим, і яка веде з Єрусалима в рай, а з раю — на небо.

Храм же — це вся земля. Дім чоловіків — це країна землі Едему й сходу. Дім жінок — західна сторона. А тому що схід зі своєю землею, що перед ним простягається, є кращим, то вважай дім чоловіків оселею десяти поколінь, які були перед потопом. Дім же жінок — це місце, куди був вигнаний Ханаан, коли згрішив проти батька.

Але оскільки брама неба відкрита для всіх, хто входить, чи вони з дому Сима, чи з дому Ханаана, то не мають чим хвалитися ті, чий образ — земля перед потопом. Бо ті, що там були, через своє зле життя потопом загинули. І нехай не хваляться священики, які в Єрусалимі, бо світло для них стало спокусою, і вони затемнені у світлі Господньому своїми ділами. І нехай не хваляться диякони, що немов ангели стоять на небі, бо й сатані, коли він згрішив, не допомогло його високе місце, але він був скинений у нижні частини землі.

Авраам же, обраний на освячення, виконував служіння перед Ханааном, і захід отримав владу над сходом. Отож кожен на своєму місці нехай мужньо змагається чеснотами, щоб осягнути те, чого очікує. Диякони, кажу, якщо збережуть свій стан у знанні, будуть з ангелами; священики, виконуючи свої канони, будуть із Христом; вірні, дотримуючись того, що їм властиве, будуть із Енохом; а жінки, виконуючи заповіді, будуть із Марією, яка жила в Назареті, у місці від Єрусалима значно гіршому, бо вважалося, що там немає нічого доброго.

Ба навіть Рут, моавитянка, більше чеснотами перевищилась, ніж Рахиль, яка була з роду праведного. Бо ця діяла підступно і проти свого батька, і проти Бога: проти батька — бо вкрала ідолів, яких він шанував; проти Бога — бо зрадила Його віру. Так само й проти свого чоловіка діяла підступно: бо, коли він її любив, вона обманула його і приховала свій злочин крадіжки.

Рут же найпрекрасніша все виконала: час свого вдівства зберегла, свекруху свою шанувала, дім батька свого задля побожності залишила, свекрусі своїй послух виявила і з’єдналася у чистому шлюбі. Так Бог улаштував, щоб не хвалилися ті члени, які займають почесне місце в тілі.

Далі, щодо брам храму й розташування хрестильниці слід так розуміти: як тільки ми бажаємо стати спадкоємцями неба, то ще в теперішніх речах беремо участь у тому, що передображає нам воскресіння й радість, і пізнаємо промисел Господа нашого та солодкість Його таїнств. А для тих, хто цього шукає, потрібна брама, через яку ми ввійдемо: і цією брамою є хрещення. Почнімо з хрещення; а тоді ввійдімо до таїнств.

Коли ми прямо йдемо до входу в церкву, входимо з південного боку: бо так ми безпосередньо приймаємо хрещення і входимо до таїнств, що в Єрусалимі, щоб вони вели нас у рай, який є qestromā, а з раю — щоб ми ввійшли на небо.

Ця причина, здається, була для цього блаженного мужа підставою все це постановити. А якщо хтось так приймає, як було сказано, що Йордан розташований проти Єрусалима, — то ті, хто знає околиці Єрусалима, нехай скажуть про це. Я ж вигукну разом з Аввакумом: «Єрусалима я не бачив і Йордану не знаю».

A. Апсида, у східній частині церкви (Tract. II, cap. II).

B. Вівтар в апсиді (Tract. IV, cap. XVI).

C. Лампади, підвішені між воротами й вівтарем апсиди (Tract. II, cap. V).

D. Головні ворота між апсидою і кестромою [див. GG] (Tract. IV, cap. V).

d. Стіна: чи суцільна, чи з отворами – не ясно.

E. Дияконікон (beth diyaqōn) (Tract. IV, cap. IV). Чи з обох боків апсиди, чи лише з одного – не ясно.

F. Ворота дияконіка, тобто малі ворота (Tract. IV, cap. IV–V).

G. Кестрома (qestrōmā, καταστρωμα): простір поза апсидою, на одній висоті з апсидою, до якого від нави (храму) вели сходи (Tract. II, cap. II).

H. Сходи, якими через ворота піднімалися до кестрóми.

I. Ворота між апсидою і дияконіком (?).

K. Перехід (šeqāqōnē, англ. gangway): «пряма дорога» між кестрóмою (qestrōmā) та вімою (bema) (Tract. II, cap. II).

L. Ворота між вімою і переходом (Tract. II, cap. II). Там згадуються троє воріт: «біля апсиди» [D], «посередині» [H] і «біля віми» [L].

M. Віма (bema), розташована «посеред храму» (Tract. II, cap. II). Відомо, що віма була піднята над підлогою храму, бо служителі завжди «піднімалися» туди. Також вона мусила бути просторою, адже єпископ там перебував разом із пресвітерами до кінця «респонсорію таїнств» (responsorium mysteriorum), яке співали після відпусту оглашенних (Tract. IV, capp. XIII–XV).

N. Сходи, якими піднімалися до віми. Ймовірно, вони були зі східного боку (тобто від апсиди), бо згадуються там ворота. Також, найімовірніше, сходи були з обох боків віми: адже у Tract. IV, cap. VII сказано, що співець, який виконував піснеспів (zummārā) після читання апостола, піднімався «з іншого боку», ніж диякон, який читав апостола.

O. Вівтар «посеред віми» (Tract. II, cap. II; Tract. IV, cap. III).

P. Сідалище єпископа на вімі (Tract. II, cap. II; Tract. IV, cap. III).

p. Амвони або «місця читців» (beth qārōye) на вімі. Виглядає, що вони були підняті над самою вімою, бо у Tract. IV, cap. XII автор каже про Євангеліє: «Його сходження з місця читців означає, що Його (Господа) ведуть на розп’яття. Те, що воно кладеться на вівтар, означає Його розп’яття». Тут вівтар — це той, що на вімі, адже Голгофа, місце розп’яття, у символіці автора завжди виражається через вівтар віми. Далі, процесія з хрестом та Євангелієм від віми до апсиди описана в наступному розділі (XIII). Отже, «сходить» Євангеліє з місця читців, аби бути покладеним на вівтар віми.

R. Низька стіна між місцями чоловіків і жінок (?) (див. POGNON, op. cit., сс. 91–92).

r. Низька стіна навколо віми (?).

S. Перехід між місцями чоловіків і жінок (?) (див. POGNON, loc. cit.).

T. Місце чоловіків у храмі (Tract. II, cap. II).

V. Місце жінок у храмі (ibid.).

X. Чоловічі ворота. Ворота розташовувалися з південного боку церкви (Tract. II, cap. II).

Y. Жіночі ворота.

Z. Хрестильня. Її розташування лишається невизначеним: відомо тільки, що вона була з південного боку церкви (Tract. II, cap. II); можливо, не в наві, а на місці, позначеному як E’ (?).