Панайотіс І. Скальцис
«Світло Христове просвічує всіх» і «Хай возноситься» у Літургії Передшеосвячених Дарів
Перше (виголошення) вимовляється священником разом зі
словами «Премудрість, прості»[3]
після старозавітного читання з Буття, після наступного прокімена, а також після
виголосу «Повеліте» (Κέλευσον), який промовляє читець[4].
Тоді священник, тримаючи кадило в правій руці та свічку — восковий мануалій — у
лівій, стає перед Святим Престолом і хрестовидно благословляє світлом народ,
промовляючи «Премудрість — прості». Потім знову знаменує народ хрестовидно,
промовляючи: «Світло Христове просвічує всіх»[5].
Щодо літургійного та богословського значення цього
благословення були висловлені різні погляди. Згідно з одним із тлумачень,
вислів «Світло Христове…» стосується читань зі Старого Завіту, автори яких були
просвітлені та натхнені світлом Христа. Отже, їх потрібно пов’язувати з
істинним світлом богопізнання, яке походить від Христа, і тлумачити в
перспективі євангельського світла.[6]
Шмеман говорить про здійснення пророцтв у особі Христа[7],
а святий Симеон Солунський пояснює включення цього вислову між двома читаннями
так: «Буття розповідає про початок, про створення істот і про падіння Адама. А
Книга Притч таїнственним чином навчає про Сина Божого та наставляє тих, хто
через Нього був усиновлений, як дітей; і називає Сина — Премудрістю, і каже, що
Вона збудувала Собі дім, тобто пречисте Його тіло, … і Він є світло, що
просвітлює горішнє і долішнє.»[8]
Отже, видиме світло, яке благословляється й запалюється в цей момент, стає образом Христа — Премудрости Божої, про яку у загадках говорить книга Притч.[9] Це світло означає образ істинного Світла – Ісуса Христа.[10]
