І ось був чоловік, на ім’я Йосиф, радник, — людина добра й праведна, що не пристав був до їхньої ради, ані вчинків. Походив він з Ариматеї, юдейського міста й очікував Божого Царства; цей прийшов до Пилата й просив тіла Ісуса. Зняв він його з хреста й, обгорнувши його в полотно, поклав у гробниці, висіченій у скелі, де ще ніхто не лежав. День цей був п’ятниця, і вже заходила субота.
Жінки ж, які були прийшли з Ісусом з Галилеї,
ідучи слідом за Йосифом, бачили гробницю і як покладено тіло
Ісуса. Повернувшись, вони приготовили пахощів та мира, але в суботу,
за приписом, відпочивали.
А першого дня в тижні, рано-вранці, вони прийшли
до гробниці, несучи пахощі, що їх вони приготували, й застали
камінь, відкочений від гробниці. Ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
І от, коли вони не знали, що їм про те думати, два
чоловіки з’явились їм у блискучих шатах. Коли ж вони налякались
і схилили до землі обличчя, ті до них сказали «Чому шукаєте
живого між мертвими Його
нема тут він воскрес. Пригадайте собі, як промовляв до вас, коли
ще був у Галилеї, кажучи Син Чоловічий має бути виданий грішникам
у руки, має бути розіп’ятий і третього дня воскреснути.»
І вони пригадали собі його слова; а, повернувшися від гробниці, оповіли все те одинадцятьом та всім іншим. То були Марія Магдалина, Йоанна й Марія, мати Якова. Інші жінки, що були з ними, теж оповіли це апостолам, але слова ці їм видавалися пустим верзінням, і вони не повірили їм. Однак, Петро встав, побіг до гробниці й, нахилившись, побачив лиш пов’язки. І повернувсь до себе (додому), дивуючися тому, що сталося.
Немає коментарів:
Дописати коментар