КАНОН
Творіння кир Косми. Акростих у
первотворі:
Τὴ μακρὰ πέμπτη μακρόν ὕμνον ἐξάδω.
Ірмоси по двічі, тропарі на 6. Глас
6.
Пісня 1
[Τ] Ірмос: Врозсіч розсікається море Червоне
і хвиль кормителька висушується – глибина; для беззбройних стала вона переходом
і воднораз для всеозброєних – гробом; і пісня богокрасна співалася: «Славно
прославився Христос Бог наш!»
Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.
[Η] Всього Причина і життя
Подателька, безмежна Мудрість Божа збудувала дім Собі від Чистої Матері, що не
пізнала мужа; у храм бо тілесний зодягнувшися, славно прославився Христос, Бог
наш!
[Μ] Вводячи в тайну Своїх друзів,
душепоживну трапезу готує Суща Мудрість Божа і чашу безсмертя розчиняє вірним. Приступімо
благочесно і закличмо: славно прославився Христос Бог наш!
[Α] Прислухаймося, всі вірні, до
нествореної і вродженої Мудрости Божої, що скликає високомовною проповіддю;
Вона бо взиває: «Вкусіте, і спізнавши, що Благий я, воскликніте: славно
прославився Христос Бог наш!»
Пісня 3
[Κ] Ірмос: Господь усього і Звершитель Бог, зубожівши, з Собою, Безстрасний, творіння
з’єднав, і тим, за кого мав умерти, Сам Себе, як суща Пасха, переджертвував,
взиваючи: «Їжте Тіло моє і у вірі утвердіться!»
[Ρ] Ізбавительною для всього
смертного роду, Твоєю чашею, Благий, напоїв єси Твоїх учнів, наповнивши її
веселістю; Ти бо Сам Себе священнодієш, взиваючи: «Пийте Кров мою і у вірі
утвердіться!»
[Α] «Безумний муж, – той, котрий між
вами зрадник», – рідним Тобі учням провістив єси, Беззлобний, – «зроду не
пізнає сього і, як безтямний, зроду не втямить; однак ви в мені перебувайте – і
у вірі утвердитеся!»
Сідальний, глас 1. Подібний Гроб
Твой, Спасе:
Хто озера, і джерела, * і моря
сотворив, * Той, навчаючи нас благородної покори, * рушником
оперезавшись, учням ноги омив, * упокорюючись із безміру добросердя *
і підносячи нас із прірви злоби, * Єдиний Чоловіколюбець.
Слава: глас
3. Подібний Божественния віри:
Упокорюючись по добросердю, *
омив єси ноги учнів Твоїх * і верстати путь божественний їх спрямував; *
Петро ж, який від омивання відмовлявся, * враз підкоряється божественному
повелінню, * омивання приймаючи і Тебе ревно благаючи * дарувати нам
велику милість.
І нині: глас 4. Подібний Явился єси днесь:
Трапезуючи, Владико, з учнями
Твоїми, * явив єси таїнственно всесвяте
Твоє заколення, * яким від тліну ізбавилися * ми, що священні Твої Страсті почитаємо.
Пісня 4
[Π] Ірмос: Пророк – провидець тайни Твоєї невимовної, Христе, проголосив: «Приготував
єси могутню любов у кріпості, Отче Щедрий: Єдинородного бо Сина, Благий, послав
єси у світ умилостивленням».
[Ε] Йдучи на страсті, що всім
Адамовим нащадкам пролили безстрастя, Христе, мовив єси Твоїм друзям: «З вами
запрагнув я сієї Пасхи причаститися; мене бо, єдинородного, послав Отець у світ
умилостивленням».
[Μ] Причащаючись чаші, учням промовив
єси, Безсмертний: «Плоду виноградного більше не питиму в сьому житті з вами;
мене бо, єдинородного, послав Отець у світ умилостивленням».
[Π] «Пиття нове понад усяке слово,
говорю я, питиму в Царстві моїм, – сказав єси, Христе, друзям, – коли як Бог із
богами буду там з вами; мене бо, єдинородного, послав Отець у світ
умилостивленням».
Пісня 5
[Τ] Ірмос: Союзом любови єдналися Апостоли,
Владиці всіх – Христові себе віддаючи, гожі ноги очищали, благовістуючи всім
мир.
[Η] Здатна втримувати невтримну і
високолетну у повітрі воду, приборкувати безодні і вгамовувати моря, Божа
Мудрість воду в умивальницю вливає, і умиває ноги рабів Владика.
[Μ] Являє учням образ смирення
Владика: Хто у хмари зодягає небозвід, опоясується рушником і приклоняє коліна,
щоб рабам омити ноги, – Той, у Чиїй руці дихання всіх сущих.
Пісня 6
[Α] Ірмос: Остання безодня гріхів оточила
мене, і, бурі не в змозі терпіти, як Йона, волаю до Тебе, Владики; «Від тління
мене возведи!»
[Κ] «Господом називаєте мене, о учні,
і Вчителем; і достоту, ним я є, – взивав єси, Спасе, – тому наслідуйте образ,
який ви в мені побачили!»
[Ρ] «Скверни хто не має, той ніг
омивати не потребує; і ви чисті, о учні, та не всі: ось бо один із вас
свавільно безумствує».
Кондак, глас 2. Подібний Вишніх іщя:
Хліб узявши в руки, зрадник потай
їх простягає * і бере ціну Того, Хто руками
Своїми людину створив; * і невиправним зостається Юда,
раб і облудник.
Ікос: До тайної трапези у страсі всі наблизившись, чистими душами Хліб приймімо,
разом з Владикою перебуваючи, щоб побачили ми, як Він ноги учням омиває і
рушником обтирає, і чинили так, як бачили: один одному корилися і один одному
ноги обмивали, – Сам бо Христос так повелів Своїм учням, передрікши се чинити;
але не слухав Юда, раб і облудник.
Пісня 7
[Ο] Ірмос: Отроки в Вавілоні полум’я печі не
убоялися, але, ввержені в осердя полум’я і зрошувані, співали: «Благословен
єси, Господи, Боже отців наших!»
[Ν] Киваючи головою, Юда на продумане
злодіяння зважувався, догідний час шукаючи, щоб видати на засуд Суддю, Який є
всіх Господь і Бог отців наших.
[Υ] «Один із вас», – взивав Христос
до друзів, – «мене видасть»; вони ж, забувши радість, проймалися тривогою й
печаллю: «Скажи, хто се», – говорячи, – «Боже отців наших?»
[Μ] «Хто зо мною руку свою в
полумисок зухвало вкладає, – ліпше було б йому врата життя ніколи не пройти!» –
так явив, хто то був, Бог отців наших.
Пісня 8
[Ν] Ірмос: За закони вітцівські юнаки
блаженні в Вавілоні, наражаючись на лихо, зневажили безумне царське повеління
і, охоплені вогнем, безсилим їх розплавити, співали достойну Владущого пісню:
«Господа оспівуйте, діла, і превозносіте по всі віки!»
[Ο] Співтрапезники Слова на Сіоні,
всеціло Йому віддані блаженні апостоли пішли за Ним, немов за Пастирем –
ягнята; і з’єднавшись нерозлучно з Христом, божественним словом живлені,
благодарно взивали: «Господа оспівуйте, діла, і превозносіте по всі віки!»
[Ν] Закон дружби свідомо зламавши,
Іскаріот злощасний ноги обмиті наготував на зраду; і Твій ївши хліб – Тіло
Божественне, підняв п’яту на Тебе, Христе, і не зумів візвати: «Господа
оспівуйте, діла, і превозносіте по всі віки!»
[Ε] Приймав безсовісний Тіло, що гріх
відпускає, і Божественну Кров, що за світ проливається, але ані пити її не
соромився – продану за ціну, ні не погребував злочинством, і не зумів візвати:
«Господа оспівуйте, діла, і превозносіте по всі віки!»
Пісня 9
[Ξ] Ірмос: Гостинністю Владики і безсмертною
Трапезою на горньому місці з високими мислями, нумо, вірні, насолодімося,
найвищого слова навчившись від Слова, Яке величаємо.
[Α] «Ідіть», – учням Слово говорить,
– «приготуйте на горньому місці Пасху, яка утверджує уми тих, кого бажаю
втаємничити неквасним словом істини; твердість же благодаті величайте».
[Δ] «Творительку-Премудрість, Отець
народжує мене перед віками; Він учинив мене началом шляхів для діл, що нині
тайно звершуються; бо, будучи нествореним з природи Словом, я проголошую Своїм
те, що нині прийняв».
[Ω] «Як людиною я є по сутності, не
по сповидності, так і природа, що зо мною з’єдналася, – Божественна дією
взаємообміну; тим-то мене, єдиного Христа, пізнайте, що зберігає те, із чого, в
чому і чим став я»[1].
[1] Цей тропар у своєрідній формі і термінології,
притаманній візантійському богослов’ю, наголошує повноту двох природ Христових
у Воплоченні, Його абсолютні Божественність і людськість водночас. «Те, з чого» – Божество, в якому Господь існував одвічно і в якому
прийняв людську природу через Воплочення; «у чому» – людська природа, яку Син
Божий прийняв і в якій, разом із Божеством, перебував у Своєму земному житті; «чим став»
- незлитне і нероздільне поєднання Божої і людської природ в одній Особі
воплоченого Сина Божого.
Немає коментарів:
Дописати коментар