Свято Оновлення в Єрусалимі
І.
Етерія (381-384)
2. І тому було влаштовано так, що коли
вперше освячувалися згадані святі церкви, якраз того самого дня, коли було
знайдено Хрест Господній, щоб у той же день святкувати їх із повною радістю. І
у Святому Письмі знаходимо, що день освячення є тим самим днем, коли святий
Соломон, завершивши дім Божий, який він збудував, стояв перед Божим вівтарем і
молився, як написано в книгах Хронік.
49. 1. Отже, коли настають дні Оновлень, їх
святкують впродовж восьми днів. Адже за багато днів до того починають збиратися
люди звідусіль, не лише монахи чи апотактики (відмовники/повздержники) з різних
провінцій, тобто як з Месопотамії, Сирії, Єгипту чи Фіваїди, де є багато
ченців, але також з різних інших місць та провінцій; бо немає нікого, хто б у
ті дні не прямував до Єрусалима на таке велике свято і такі урочі дні. Світські
ж люди, як чоловіки, так і жінки, з вірою і благочестивим духом збираються тієї
священної днини з усіх провінцій в Єрусалим.
2. Єпископів, коли їх мало, у ті дні в
Єрусалимі понад сорок чи п’ятдесят; і з ними приходить багато їхнього клиру. І
що ще сказати? Кожен вважає, що вчинив би найбільший гріх, якщо б не був
присутній на цьому великому святі, хіба що якась непереборна потреба стримала
людину від доброго наміру.
3. Отже, під час цих днів Оновлень всі церкви прикрашають так, як і на Пасху чи на Богоявління, і щодня відбуваються процесії до різних святих місць, як на Пасху або Богоявління. Адже в перший і другий день процесія проходить у великій церкві, яка називається Мартиріум. На третій день – в Елеоні, тобто в церкві, яка знаходиться на самій горі, з якої Господь вознісся на небо після страждань, у якій є печера, де Господь навчав апостолів на Оливній горі. На четвертий день ... (решта тексту не збереглась)
ІІ.
Вірменський лекціонар (між 417 та 439р)
(Прокімен) Псалом 64:2,
антифон: Тобі подоба́є пісня, Бо́же, в Сіо́ні
і Тобі возда́сться обітниця в Єрусали́мі!
З першого послання
св.Апостола Павла до Тимотея (3:14-16): Пишу тобі це, надіючися, що
незабаром прийду до тебе. Коли ж загаюся, то щоб ти знав, як слід поводитися в
домі Божім, яким є Церква Бога живого, стовп та основа правди. А то річ певна,
що тайна побожности — велика: Христос явився у тілі, засвідчений у Дусі,
показався ангелам, проповідуваний поганам, увіруваний у світі, вознісся у
славі.
Алилуя, псалом
(148:12-20): Юнаки́
й дівча́та, ста́рці з юна́цтвом хай восхва́лять Ім’я́ Госпо́днє, бо вознесло́ся
Ім’я́ Його́ єди́ного: ісповідання Його́ – на землі і на не́бі.
Євангеліє від Йоана (10.22-42): Відбували тоді Обновлення в Єрусалимі. Зима була. Ісус проходжувався у храмі Соломоновим присінком. Обступили його юдеї і йому кажуть: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!» Ісус же їм: «Казав я вам, та ви не віруєте. Дії, що чиню їх в ім'я Отця мого, — вони свідчать за мене. Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець. Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують, і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх. Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого! "Я і Отець — одно.» Юдеї знов ухопили за каміння, щоб каменувати його. Тоді мовив до них Ісус: «Багато добрих діл появив я вам від Отця мого. За котре з тих діл каменуєте ви мене?» А юдеї відповіли йому: «За добре діло ми тебе не каменуємо, але — за богохульство! За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш!» Озвався до них Ісус: «Хіба не написано в законі вашім: Я сказав: ви — боги? Коли закон, отже, богами тих зве, до кого слово Боже було, — а Писання годі усунути! — то до того, кого Отець освятив і у світ послав, говорите ви: Ти богохульство вирікаєш, — бо я сказав, що я — Син Божий? Не вірте мені, якщо я не роблю діл Отця мого! Коли ж роблю, то, мені не віривши, ділам бодай вірте, щоб спізнали ви й увірували, що Отець у мені, і я в Отці.» І знову бажали вони його схопити, та уник він їхніх рук. І пішов знову на той бік Йордану, на місце, де Йоан спершу христив, — і перебував там. Багато людей посходилось до нього і казали: «Не вчинив Йоан ані одного чуда, та все, що Йоан говорив про нього, — була істина.» І увірували у нього численні.
На другий день вони збираються у святому Мартиріумі і звершують той же (богослужбовий) канон. І в той же день вони являють Всечесний хрест для усієї спільноти.
ІІІ. Грузинський лекціонар 7-8 ст.
Напередодні увечір,
прокімен, глас 4:
Вся земля́ нехай покло́ниться Тобі і співа́є Тобі, нехай же співа́є Імені
Твоє́му, Всеви́шній! (65:4)
Стих: Воскли́кніте Го́сподеві, вся
зе́мле, співа́йте ж Імені Його́, відда́йте сла́ву в хвалі Йому́! (65:1-2)
На Літургії тропар: Гріб Твій, прикрашений сонячним
сяйвом, став джерелом життя для світу, Христе Боже наш. Бо коли було покладено
у святий гріб Тіло Твоє, зникла сила смерті і погас смертний вогонь. Сьогодні,
у це свято, радіє свята Церква, бо цим дарується нам радість, а грішники
знаходять відкуплення своїх гріхів і велику милість через Тебе, люблячого і
милосердного Господа нашого. Слава Тобі, що даруєш життя і воскресіння.
Прокімен, гл. 5: Всі наро́ди, скільки їх сотвори́в
єси́, при́йдуть і покло́няться пе́ред Тобо́ю, Го́споди, і просла́влять Ім’я́
Твоє́. (85:9)
Стих: Але́ Ти, Го́споди Бо́же мій,
ще́дрий і ми́лостивий, довготерпели́вий і многоми́лостивий і вірний.(85:15)
Читання перше (Мудрості 9:1-18 — знайдеш в службі Оновлення церкви):
1 «Боже батьків, Господи
милосердя, що своїм словом створив усе і що своєю мудрістю витворив людину, щоб
панувала над створіннями, які постали через тебе, і щоб керувала світом у
святості й справедливості, щоб суд судила у правоті серця, - дай мені мудрість,
що возсідає на престолі поруч тебе, і не відкинь мене з-поміж дітей твоїх. Бо я
- раб твій і син рабині твоєї, людина немічна, короткотривала, нездатний
розуміти суд і закони. Ба навіть якби хтось був досконалий між людськими
синами, а йому забракло б твоєї мудрости, він за ніщо вважався б. І на
свідоцтво їхнього зіпсуття народові, на правителя твоїм синам і твоїм дочкам.
Ти заповідав мені збудувати храм на твоїй святій горі | і жертовник у місті, де
ти перебуваєш, образ намету святого, який ти був споконвіку приготував. З тобою
мудрість, яка твої діла знає, яка була приявна, коли ти творив світ, яка відає,
що твоїм очам приємне і що за твоїми заповідями праведне. Зішли її з твого
святого неба, пошли її від твого престолу слави, щоб була при мені й трудилась,
щоб я пізнав, що тобі любе. Вона бо все знає й розуміє, вона мене водитиме в
моїх чинах мудро і мене берегтиме у своїй славі. Тоді мої діла будуть тобі
вгодні, і я судитиму народ твій справедливо, стану гідний престолу батька мого.
Яка бо людина може пізнати волю Божу? Або хто може збагнути, чого Господь хоче?
Бож міркування смертних нужденні, непевні задуми наші; бо тлінне тіло обтяжує
душу, і земне шатро придавлює вельми клопітливий дух. Ми ледве відгадуємо те,
що на землі, з трудом знаходимо те, що в руках наших, - а хто дослідить те, що
на небі? Волю ж твою хто знав би, якщо б ти не дав мудрости і не зіслав з висот
твого святого Духа? Так випрямлено стежки тих, що живуть на землі, і так
навчились люди того, що тобі до вподоби, і мудрістю вони спаслися.».
Друге читання (Ісаї 56:1-8): Так говорить Господь: «Пильнуйте суду й чиніть
справедливість, бо моє спасіння готове прийти, відкритися - моя
справедливість!» Блаженний чоловік, який це чинить, і син чоловічий, що
тримається цього, пильнуючи суботи, щоб не сквернилася, і стримуючи руки від
усяких злих учинків. Чужинець, що пристав до Господа, нехай не говорить:
«Господь мене напевно відлучить від свого народу.» Та й скопець нехай не каже:
«Я - сухе дерево.» Бо так говорить Господь: «Скопцям, що шануватимуть мої
суботи, що зважаться на те, що мені до вподоби, будуть міцно держатися мого
союзу, я дам їм у моїм домі і в моїх мурах пам'ятник та ім'я, краще від синів
та доньок; я дам їм ім'я вічне, що не загине. Чужинців, що приступлять до
Господа, щоб йому служити та ім'я Господа любити і бути його слугами, усіх, що
пильнують суботу, щоб не сквернилася, та міцно тримаються мого союзу, я приведу
на мою святу гору і звеселю їх у моїм домі молитви; всепалення їхні та жертви
їхні будуть мені любі на моїм жертовнику, бо дім мій буде названий домом
молитви для всіх народів.» Слово Господа Бога, що збирає розсипаного Ізраїля:
«До тих, що вже згуртовані, я ще й інших приєднаю.»
Третє читання (Захаріи 1:16-2:10): Тому ось як говорить Господь:
«Я вертаюся знов до Єрусалиму з милосердям; мій дім буде збудований у ньому, -
слово Господа сил, - і шворка буде протягнена над Єрусалимом. Знову оповісти уголос і скажи: Так
говорить Господь сил: Мої міста знову переповняться благом, Господь ще потішить
Сіон і знову вибере Єрусалим.» Потім підвів я мої очі й дивлюся: аж ось чотири
роги. І я спитав ангела, що говорив зо мною: «Що це?» Він відповів: «Це роги,
що порозкидали Юду, Ізраїля і Єрусалим.» І Господь показав мені чотирьох
ремісників. Я спитав: «Що вони йдуть робити?» Він відповів: «Це роги, що
порозкидали Юду так, що ніхто не підвів голови; ці прийшли, щоб їх налякати та
позбавити рогів народи, що підняли ріг свій проти країни Юди, щоб її
порозкидати.» Знову підвів я мої очі й дивлюся: аж ось чоловік, а в руці у
нього міряльна шворка. Я спитав: «Куди ти йдеш?» Він відповів мені: «Міряти
Єрусалим, щоб побачити, яка його ширина й яка його довжина.» Аж ось вийшов
ангел, що говорив зо мною, і другий ангел вийшов йому назустріч. І сказав до
нього: «Біжи й скажи цьому хлопцеві так: Єрусалим буде заселений поза мурами
з-за сили людей та худоби, що буде серед нього. Бо я буду для нього, - слово
Господнє, - вогненним муром навкруги й я буду його славою посеред нього.»
Четверте читання (1 Тим
3:14-16 - знайдеш у Вербний четвер): Пишу тобі це, надіючися, що
незабаром прийду до тебе. Коли ж загаюся, то щоб ти знав, як слід поводитися в
домі Божім, яким є Церква Бога живого, стовп та основа правди. А то річ певна,
що тайна побожности - велика: Христос явився у тілі, засвідчений у Дусі,
показався ангелам, проповідуваний поганам, увіруваний у світі, вознісся у
славі.
Алилуя, гл. 5: Спо́внимося ми бла́гами до́му
Твого́: святи́й храм Твій, ди́вний у пра́вді.
Євангеліє від Йоана
(10:22-42): Відбували тоді Обновлення в Єрусалимі. Зима була. Ісус проходжувався у
храмі Соломоновим присінком. Обступили його юдеї і йому кажуть: «Докіль же нас
отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!» Ісус же їм:
«Казав я вам, та ви не віруєте. Дії, що чиню їх в ім'я Отця мого, - вони
свідчать за мене. Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець. Вівці мої голосу
мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують, і даю я їм життя вічне, і
не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх. Отець мій, який мені
їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого! Я і Отець -
одно.» Юдеї знов ухопили за каміння, щоб каменувати його. Тоді мовив до них
Ісус: «Багато добрих діл появив я вам від Отця мого. За котре з тих діл
каменуєте ви мене?» А юдеї відповіли йому: «За добре діло ми тебе не каменуємо,
але - за богохульство! За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш!» Озвався до
них Ісус: «Хіба не написано в законі вашім: Я сказав: ви - боги? Коли закон,
отже, богами тих зве, до кого слово Боже було, - а Писання годі усунути! - то
до того, кого Отець освятив і у світ послав, говорите ви: Ти богохульство
вирікаєш, - бо я сказав, що я - Син Божий? Не вірте мені, якщо я не роблю діл
Отця мого! Коли ж роблю, то, мені не віривши, ділам бодай вірте, щоб спізнали
ви й увірували, що Отець у мені, і я в Отці.» І знову бажали вони його схопити,
та уник він їхніх рук. І пішов знову на той бік Йордану, на місце, де Йоан
спершу христив, - і перебував там. Багато людей посходилось до нього і казали:
«Не вчинив Йоан ані одного чуда, та все, що Йоан говорив про нього, - була
істина.» І увірували у нього численні.
На умивання рук, гл. 5: Справдилося пророцтво Ісаї та
Давида, Боже, що говорили: «Всі народи прийдуть і вклоняться перед Тобою», бо
ось народ цей сповнився благодаті Твоєї, Милостивий, і радістю дому Твого
сповнився. Благаємо Тебе, що переміг смерть і Твоєю живою силою підніс нас і
помилував.
Алилуя освячення
(причасний?), глас 5: Спо́внимося ми бла́гами до́му Твого́: святи́й храм Твій,
ди́вний у пра́вді. (64:5)
14 вересня. В
день Воздвиженія креста. В третій час дзвонять на службу, входять в дияконник; служащий Літургію
ієрей одягається, і прикрашають три хрести, або ж лише один, і кладуть на
престолі; перед престолом мовлять ектенію і молитву і мовлять ‘Отче наш’,
стихиру, гл. 2:
Поклоняємося, Христе, копію, яке пробило… ; Стих: Дав єси
знамення тим, які бояться Тебе, Господи. (пор. пс. 60:6). Іпакой хреста, диякон мовить ектенію Помилуй
нас, Боже…;
священник
підіймає хрест і, при співі ‘Кіріє, елейсон’ (50 разів), обертає його [до народу]; мовить
молитву ‘За мир з висот…, і співають стихиру, гл. 6: Просвіти нас, які на
хрест Твоє возшестя…; Стих: Возвісти́ли небеса́ пра́вду Його́, і
поба́чили всі наро́ди сла́ву Його́.(96:6) Іпакой, гл. 6: Прийдіте, вірнії, пізнаймо... Мовлять ектенію Помилуй
нас, Боже… Стихира
третя, гл. 2: Хресту Твоєму поклоняємось, ; Стих: Сотвори́ на мені знаме́ння на
бла́го, і хай поба́чать нена́висники мої і постидя́ться, бо Ти, Го́споди,
допоміг мені і потішив мене́. ; ектенія Помилуй нас, Боже… . Звершують весь вище писаний чин. Після цього
омивають хрест, намащують його пахощами і співають іпакой хреста; народ
вшановує хрест, і хрести кладуть на престол. Тоді починають канон Літургій;
після причастя роздають народу воду, якою мили хрест і так все звершують.
На Літургії прокімен, гл.
2: Спаси́
наро́д Твій і благослови́ спадкоє́мство Твоє́, і паси́ його́ і на рука́х носи́
його́ довіку. (27:9)
Стих:
Госпо́дь – міць наро́ду Свого́ і спасе́нний щит Пома́заника Свого́. (27:8)
Читання перше (Приповідок 3:18-23): Вона дерево життя для тих, хто її держиться,
щасливий, хто її вхопився. Господь мудрістю заснував землю, він розумом
утвердив небо. Його знанням розсілися глибини, і хмари скрапують росою. Мій
сину! Бережи розум і обачність; нехай не зникають з-перед очей у тебе, і вони
будуть життям душі твоєї, окрасою твоєї шиї. Тоді ходитимеш безпечно дорогою
твоєю, і нога твоя не спотикнеться..
Друге читання (Ісаї 65:
22-24):
Не будуть більше будувати,
щоб інший там жив, не будуть більше садити, щоб їв хтось інший. Бо як вік
дерева, буде вік мого народу, і вибрані мої трудом рук своїх будуть
користуватися. Не будуть уже більш марно трудитися, ані дітей не будуть більше
породжувати на погибель, бо вони будуть родом, благословенним Господом, а з
ними й їхні потомки. І буде так, що перш, ніж вони візвуть до мене, я озвуся;
вони ще будуть промовляти, а я їх уже вислухаю.
Третє читання (Мудрості 14:1-7): Інший, готуючись до плавби морем і бажаючи пройти через
бурхливі хвилі, до дерева взиває, трухлявішого за судно, що несе його. Судно -
це жадоба наживи вигадала, майстерна мудрість збудувала, але твоє, Отче,
провидіння ним кермує, бо ти відкрив дорогу на морі і шлях безпечний на хвилях,
показавши, що можеш спасти з усякої негоди, навіть коли й без хисту на нього
пуститись. Та ти не хочеш, щоб діла твоєї мудрости були без ужитку, тому й
маленькій деревині люди життя своє звіряють, і, перепливши на байдаку бурхливі
хвилі, спасаються. Вже на початку, тоді, коли велетні прегорді гинули, надія
світу в ковчезі схоронилась; - кермована твоєю рукою, лишила світові сім'я
роду. Благословенне бо дерево, що справедливості служить.
Четверте читання (Єзекіїля
9:2-6):
І ось прийшло шестеро мужів
від верхніх воріт, що на півночі, кожен із знаряддям убивства в руці. Посеред
них був один, одягнений у льняну одежу, з писарським приладом при боці. Увійшли
вони й поставали коло мідяного жертовника. Слава Бога Ізраїля піднялася з-над
того херувима, на якім була, до порога дому. І він прикликав того, що був
одягнений у льняну одежу і що при боці в нього був писарський прилад. І сказав
йому Господь: «Пройди посеред міста, посеред Єрусалиму, та й поклади знак на
чолі в людей, що зідхають і сумують із-за всіх гидот, що діються посеред
нього.» А другим він сказав - так , що я чув: «Ідіте позад нього містом і
бийте; нехай не жалує ваше око, не майте милосердя; старого і хлопця, дівицю,
малечу й жіноцтво вбивайте на смерть; а з тих же, що мають на собі знак, не
руште нікого.
П’яте читання (1 Кор. 1:18-25 - знайдеш в Велику П’ятницю): Бо слово про хрест - глупота тим,
що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа. Писано бо: «Знищу мудрість
мудрих і розум розумних знівечу! Де мудрий? Де учений? Де дослідувач віку
цього?» Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу? А що світ своєю
мудрістю не спізнав Бога у Божій мудрості, то Богові вгодно було спасти
віруючих глупотою проповіді. Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрости
шукають, - ми проповідуємо Христа розп'ятого: - ганьбу для юдеїв, і глупоту для
поган, а для тих, що покликані, - чи юдеїв, чи греків - Христа, Божу могутність
і Божу мудрість. Бо, нібито немудре Боже - мудріше від людської мудрости, і
немічне Боже міцніше від людської сили.
Алилуя: Спочи́ньте і спізна́йте, що я –
Бог; вознесу́ся між наро́дами, вознесу́ся на землі! (45:11)
Євангеліє від Йоана
(19:17-37):
«І забрали вони Ісуса; і,
несучи для себе хрест, вийшов він на місце, зване Череп, а по-єврейськи
Голгота, де його і розіп'яли, а з ним двох інших: по одному з кожного боку,
Ісуса ж - посередині. Пилат же звелів написати напис і на хресті його
примістити. Написано було: «Ісус Назарянин Цар Юдейський.» Багато з юдеїв
читали той напис, місце бо, де розп'ято Ісуса, було близько міста. Написано ж
напис було по-єврейському, по-грецькому і по-римському. Тож первосвященики
юдейські мовили до Пилата: «Не пиши: Цар Юдейський, - але, що він сказав: Я -
Цар Юдейський!» Та Пилат відрік: «Що написав я, те написав.» Тоді вояки,
розіп'явши Ісуса, узяли його одіж та й зробили чотири частини, по одній частині
кожному воякові, і хітон. Та був хітон не пошитий, лише ввесь від верху тканий.
Тому домовилися між собою: «Не дерімо його, а киньмо на нього жереб, на кого
впаде.» А тим же мало здійснитись Писання: «Мою одіж розділили між собою, на
шату ж мою кинули жереб.» Отож і вчинили так вояки. А при хресті Ісусовім
стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина.
Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, - а його ж любив він, - мовить до
матері: «Жінко, ось син твій.» А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя.» І від
тієї хвилі учень узяв її до себе. А по тому Ісус, знавши, що все вже
довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: «Спраглий я!» Стояла ж
посудина, сповнена оцтом. От і подали йому до уст настромлену на тростину
губку, просяклу оцтом. І, скоштувавши оцту, вимовив Ісус: «Звершилось»; і
схиливши голову, віддав духа. Через те, що це була п'ятниця, отже, щоб не
залишилися в суботу тіла на хресті, - бо був Великдень тієї суботи, - то юдеї
попросили Пилата, щоби переламали їм голінки й познімали з хреста. Отож вояки
прийшли і переламали першому голінки і другому, який був з ним розіп'ятий. Та
коли підступили до Ісуса й побачили, що він уже мертвий, то голінок не
перебивали йому, лиш один з вояків проколов йому списом бік. І потекла негайно
ж кров - і вода. І той, який бачив, свідчить те, і правдиве свідчення його; і
він знає, що говорить правду - щоб ви теж увірували. Бо сталося те, щоб Писання
здійснилось: «Кістка його не буде поламана.» А й інше Писання каже:
«Споглядатимуть на того, кого прокололи.»
На умивання рук: Сповнилося пророцтво раба Твого Мойсея, Боже, який говорив: «Ось спасіння Твого Хреста, що перед народом Твоїм, бо нині Хрест піднесений, і світ визволений від обману. Нині воскресіння Христове оновлене, і радіють кінці землі. Ми приносимо наші жертви хвали з Давидом і проголошуємо піснеспівами: Спасіння світові даруй, Боже, через Хрест і воскресіння, яким ми відкуплені, Господи, милосердний і люблячий. Слава Тобі».
Святих дарів, гл. 8: Творче всіх, безліч ангелів прославляє Тебе хвалебними піснями перемоги і піднесення. Вони зодягнені у світло і святкують свято Твого животворящого Хреста, Христе, і радісно вшановують божественне видіння Твого Хреста. Разом з небесними воїнствами вони безперестанку проголошують: Слава Твоєму святому Хресту, Спасителю.
На вечірні прокімен: Поба́чили всі кінці землі спасіння
Бо́га на́шого. (97:3);
Стих:
Яви́в Госпо́дь спасіння Своє́, пе́ред наро́дами відкри́в пра́вду Свою́. (97:2)
15 вересня. На
третій день — Собор в Сіоні.
Прокімен, гл. 4: Похвали́, Єрусали́ме, Го́спода,
хвали́ Бо́га твого́, Сіо́не (147:1); Стих: Бо Він укріпи́в за́суви брам твоїх,
благослови́в синів твоїх се́ред те́бе (147:2).
Перше читання (Ісаї
33:20-22): Глянь на Сіон, місто наших святих! Очі
твої побачать Єрусалим, житло мирне, намет непорушний; кілки його не будуть
вирвані повіки, ніяка з його поворозок не порветься. Бо там Господь для нас
величний, - замість рік, струмків широких, де не ввійде ніякий весловий човен,
ані пишний корабель не пройде. Бо Господь - суддя наш; Господь - наш
законодавець; Господь - цар наш; він спасе нас.
Послання до Євреїв (8:7-9:10 - знайдеш в читанні Різдва Богородиці): Коли б же той перший завіт був бездоганний, то не було б місця для другого. Бо Господь, докоряючи їм, каже: «Ось надходять дні, мовить Господь, і я укладу з домом Ізраїля і з домом Юди новий завіт: не за завітом, що я уклав був з їхніми батьками в день, коли я вхопив їх був за руку, щоб вивести з Єгипетської землі. А що вони при моїм завіті не зосталися, то і я їх занехаяв», - говорить Господь. Ось той союз, що я заключу з домом Ізраїля: «По тих днях, каже Господь, я, поклавши мої закони їм в ум, напишу їх у них на серці й буду їм Богом, а вони будуть моїм народом. Ніхто не матиме потреби навчати свого співгромадянина, ніхто свого брата, кажучи: Пізнай Господа! Усі бо вони, від найменшого й до найбільшого, будуть мене знати. Я бо буду милостив супроти їхньої несправедливосте, і їхніх гріхів не буду згадувати більше.» А коли каже «новий», то об'являє перший старим. А що передавнене й застаріле - те близько заникнення.
Перший завіт мав також свої установи щодо служби і святиню земну. Споруджено бо перший намет, де були світильник, стіл і хліби появлення: він зветься «Святе». За другою ж завісою був намет, званий «Святе Святих», із золотим жертовником для палення пахучого кадила та кивотом завіту, цілковито покритий золотом; в ньому був золотий посуд з манною, розцвіле жезло Арона й таблиці завіту. А зверху над ним херувими слави, що крильми отінювали віко. Але про це не час тепер говорити докладно. І при такому влаштуванні всього цього в перший намет увіходять завжди священики, виконуючи служби, в другий - раз на рік - лиш архиєрей, і то не без крови, що її він приносить за свої і людські провини. Цим Святий Дух показує, що дорога у святиню ще не відкрита, доки стоїть перший намет. Це образ теперішнього часу, коли приносяться дари і жертви, які не можуть у сумлінні зробити досконалим того, хто служить. Це лиш тілесні установи щодо страв, напоїв та різних обмивань, установлені до часу їх виправлення.
Алилуя, гл. 5: Тобі подоба́є пісня, Бо́же, в
Сіо́ні і Тобі возда́сться обітниця в Єрусали́мі.
Євангеліє від Матея (23.1-22): Тоді
Ісус промовив до народу й до своїх учнів: “На катедрі Мойсея розсілись книжники
та фарисеї. Робіть і зберігайте все, що вони скажуть вам, але не робіть, як
вони роблять. Бо вони говорять, а не роблять. В'яжуть тяжкі, не під силу тягарі
й кладуть людям на плечі; самі ж і пальцем своїм рушити не хочуть. Усі свої
діла вони роблять на те, щоб бачили їх люди; поширюють свої філактери й
побільшують свої китиці. Люблять перші місця на бенкетах і перші сидження в
синагогах та вітання на майданах многолюдних, щоб люди звали їх: Учителю! Ви ж
не давайте себе звати: Учителю, – один бо ваш Учитель, ви ж усі брати. Та й
отця собі теж не йменуйте на землі: один бо у вас Отець – той, що на небі. Ані
наставниками не звіться, один бо ваш Наставник –Христос. Найбільший з вас буде
вам слугою. Хто себе вивищить, той буде принижений, а хто себе принизить, той
буде вивищений. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що людям замикаєте
Царство Небесне! Самі не входите й не дозволяєте ввійти тим, які бажали б
увійти. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що проходите море й землю, щоб
придбати одного новонаверненого, і коли знайдете, то робите його гідним пекла,
подвійно від вас гіршим. Горе вам, сліпі проводирі, що кажете: Хто клянеться
храмом, то це нічого; а хто клянеться золотом храму, той винуватий. Нерозумні і
сліпі! Що більше – золото чи храм, який освячує те золото? І хто клянеться
жертовником, то це нічого; хто ж клянеться тим даром, що на ньому, той
винуватий. Сліпі! Що більше? Дар чи жертовник, який освячує той дар? Хто
клянеться жертовником, той клянеться ним і всім тим, що на ньому. І хто
клянеться храмом, той клянеться ним і тим, хто живе в ньому. І хто клянеться
небом, той клянеться Божим престолом і тим, хто сидить на ньому.
16 вересня На
четвертий день.
Прокімен: Госпо́дь, що відбудо́вує Єрусали́м,
збере́ і розсіяння Ізра́їля (146:1); Стих: Хваліте Го́спода, бо до́бра річ – псало́м;
хвала́ Бо́гові на́шому неха́й бу́де соло́дкою!
Читання з Павла (Рим
11:25-26):
Не хочу бо, брати, щоб ви не
відали цієї тайни - щоб не були самі в собі велемудрі, - що засліплення спало
частинно на Ізраїля, поки не ввійдуть погани повнотою; і так увесь Ізраїль
спасеться, як написано: «Прийде з Сіону Визволитель, відверне від Якова безбожність.
Алилуя: Які ж лю́бі оби́телі Твої, Го́споди
Сил! (83:2)
Євангеліє від Марка
(11:15-18): І приходять вони в Єрусалим, і, ввійшовши
у храм, Ісус взявся виганяти тих, що продавали й купували в храмі; перекинув
столи міняйлів та ослони тих, що продавали голубів, а й не дозволив, щоб хтось
будь-що переносив через храм. Навчав він їх і казав їм: Хіба не написано: Дім
мій домом молитви назоветься для усіх народів? А ви з нього зробили печеру
розбійників! Почули це первосвященики й книжники та й шукали, як його погубити,
але боялися його, бо ввесь народ подивляв його повчання.
17 вересня. На
п’ятий день Собор в Сіоні
Прокімен: Хто надіється на Го́спода, ті як
гора́ Сіо́н: не похитне́ться повік, хто живе́ в Єрусали́мі. (124:1); Стих:
Го́ри довко́ла ньо́го, і Госпо́дь довко́ла наро́ду Свого́ відни́ні і до віку.
Послання до Євреїв (12.18-28 - знайдеш на
Преображення):
Ви ж не приступили до гори,
до якої можна рукою доторкнутись, ані до вогню палкого, ані до хмари, ані до
темряви, ані до бурі, ні до гомону сурми, ані до якогось голосу слів, від якого
ті, що його чули, випрошувалися, щоб до них і слова більш не говорити; бо не
могли знести наказу: «Навіть і скотина, як до гори діткнеться, буде камінням
побита.» І таке страшне було видіння, що Мойсей промовив: «Я повен страху і
тремчу ввесь!» Але ви приступили до гори Сіону й міста Бога живого, до
небесного Єрусалиму, до безлічі ангелів, до святкових зборів, до церкви
первородних, записаних на небі, і до судді всіх - Бога, до духів праведників,
що вже дійшли до досконалости, і до Ісуса, посередника нового завіту, і до
крови очищення, що промовляє краще, ніж кров Авелева. Глядіть, не відвертайтеся
від того, хто промовляє; бо коли ті, що зреклися того, який говорив на землі,
не уникнули кари, то скільки більше ми, коли відвернемося від того, хто
говорить з неба. Того, голос якого колись був захитав землю, а нині обіцяв, кажучи:
«Ще раз я захитаю не лиш землю, але й небо.» Те «ще раз» вказує, що захитане,
тому що створене, - переміниться, щоб перебувало непохитне. Тому що ми
приймаємо непохитне царство, зберігаймо благодать, то й служімо нею довподоби
Богові з побожністю й острахом.
Алилуя, гл. 3: Осно́ви Його́ на го́рах святи́х. (86:1)
Євангеліє від Матея (27.33-54 - знайдеш в сьомий
четвер П’ятдесятниці): Прибувши
на місце, що зветься Голгота, тобто сказати “Череп-місце”, дали йому випити
вина, змішаного з жовчю, але він, покуштувавши, не хотів пити. Ті ж, що
розп'яли його, поділили його одежу, кинувши жереб. А потім сіли, щоб його
стерегти там. Над головою в нього прибито напис за що його засуджено: “Це Ісус
– Цар Юдейський.” Тоді розіп'яли з ним двох розбійників: одного праворуч, а
другого ліворуч. Ті ж, що проходили повз нього, лихословили його й похитували
своїми головами, кажучи: “Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову,
спаси себе самого; якщо ти Син Божий, зійди но з хреста!” Так само й
первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, говоривши: “Інших спасав,
– себе спасти не може! Він цар Ізраїля: нехай тепер зійде з хреста, і ми
увіруємо в нього. Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить його нині,
якщо він його любить. Сам бо казав: Я – Син Божий.” Так теж і розбійники, що
були з ним розіп'яті, ображали його. Від шостої години темрява настала по всім
краю аж до дев'ятої години. А близько дев'ятої години Ісус скрикнув міцним
голосом, вимовляючи: “Елі Елі, лема савах-тані”, – тобто: “Боже мій, Боже мій,
чому ти мене покинув?” Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: “Він
Іллю кличе”. І негайно один із них підбіг, узяв губку й, намочивши її оцтом,
настромив на тростину й дав йому пити. Інші ж казали: “Лиши, побачимо, чи
прийде Ілля його рятувати.” А Ісус, скрикнувши сильним голосом, віддав духа. І
роздерлася завіса храму надвоє, відверху аж до низу, і земля затряслася, скелі
порозпадались; гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали, і вийшовши
з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з'явились. А
сотник і ті, що стерегли з ним Ісуса, бачивши землетрус і те, що сталося,
вельми налякалися і мовили: “Це справді був Син Божий!”
18 вересня. На
шостий день.
Прокімен: Воста́нь, Го́споди, увійди́ у покій
Твій, Ти і Киво́т святи́ні Твоє́ї. (131:8); Стих: Пом’яни́, Го́споди, Дави́да і всю
смире́нність його́. (131:1)
Послання до Євреїв (13.10-16 - знайдеш в
читанні Початку року): Є у нас
жертовник, з якого не мають права їсти ті, що при наметі служать. Бо котрих
звірят кров архиєрей заносить у святиню за гріхи, тих м'ясо палиться за
табором. Тому й Ісус, щоб освятити народ власною своєю кров'ю, страждав поза
містом. Тож виходьмо до нього за табір, несучи наругу його, бо ми не маємо тут
постійного міста, а майбутнього шукаєм. Через нього принесім завжди Богові
жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім'я. Добродійства та взаємної
допомоги не забувайте: такі бо жертви Богові приємні.
Алилуя, гл. 2: Забажа́в Цар краси́ Твоє́ї, бо Він
– Госпо́дь Твій. (44:12)
Євангеліє від Марка (12.28-44): Один же з книжників, що чув їхню суперечку, а й бачив, як
він їм добре відповів, підійшов і спитав його: Яка перша з усіх заповідей? Ісус
відповів: Перша - Слухай Ізраїлю! Наш Господь Бог - Господь Єдиний, і будеш
любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою
твоєю й усією силою твоєю. А друга: Будеш любити ближнього твого, як себе
самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає. І сказав йому книжник: Добре,
Учителю: ти сказав по правді, що він - Єдиний, і що нема іншого, крім нього. А
й що любити його усім серцем, усім розумом та силою всією, й любити ближнього,
немов себе самого, - це більш, ніж усі всепалення та жертви. Ісус же побачивши,
що відрік розумно, сказав до нього: Ти недалеко від Божого Царства. І ніхто не
смів більше його запитувати. Заговорив тоді Ісус і казав, навчаючи у храмі: Як
можуть книжники казати, що Христос - син Давидів? Адже ж: Давид сам був
промовив Святим Духом: Сказав Господь Владиці моєму: Сиди праворуч від мене,
доки не покладу ворогів твоїх підніжком тобі під ноги. Сам Давид зве його
Господом; як же тоді він - його син? І багато людей слухало його радо. І він
говорив у своїм повчанні: Остерігайтесь книжників, що люблять проходжуватися у
довгих шатах, вітання на майданах, перші сидження у синагогах, перші місця на
бенкетах, що з'їдають доми вдовині й довго моляться для виду. На них буде
суворіший присуд. І сівши проти скарбоні, дивився, як народ кидає гроші у
скарбоню. Чимало заможних кидали багато. І ось прийшла одна вбога вдовиця і
вкинула дві лепти, тобто кодрант. І прикликавши своїх учнів, сказав їм: Істинно
кажу вам, що ота вбога вдовиця вкинула більш від усіх, які кидали у скарбоню.
Усі бо кидали з свого надміру, вона ж: з убозтва свого все, що мала, вкинула, -
увесь свій прожиток.
19 вересня. На
сьомий день.
Прокімен: Лю́бить Госпо́дь бра́ми Сіо́ну
більше од усіх посе́лень Якова. (86:2); Стих: Бо в тобі – осе́ля всіх, що веселя́ться. (86:7)
Послання до Римлян (9.1-5): Я кажу в Христі правду, не обманюю, як свідчить мені моя
совість у Святім Дусі. Смуток мені великий і безнастанний біль у моїм серці. Бо
я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені тілом;
вони - ізраїльтяни, їм належить усиновлення і слава, і завіти, і законодавство,
і богослужба, й обітниці; їхні отці, з них і Христос тілом, який над усім -
Бог, благословенний повіки. Амінь.
Алилуя: Заспіва́йте Го́сподеві пісню нову́,
заспіва́йте Го́сподеві, вся зе́мле! (95:1)
Євангеліє від Йоана (2.23-3.6): А коли був він на свято Пасхи в
Єрусалимі, то численні, бачивши його чуда, які він творив, увірували в його
ім'я. Але не звірявсь їм Ісус, бо знав усіх їх, а й потреби не мав, щоб хтось
йому свідчив про людину, відав бо сам, що міститься в людині. З фарисеїв один
чоловік був, Никодим на ймення, зверхник серед юдеїв. Прийшов він до Ісуса
вночі й каже до нього: «Равві, ми знаємо, що прийшов єси вчитилем від Бога:
ніхто бо, з ким немає Бога, не спроможен такі чуда творити, що ти їх твориш.»
Озвався де Ісус і мовив до нього: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не
вродиться з висоти, не бачити йому Божого Царства.» Никодим же йому: «Як може
чоловік уродитись, коли вже старий? Чи спроможен же він увійти знову в утробу
матері своєї та й народитись?» Відрік Ісус: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли
хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже. Що
народжується від тіла - тіло, а що народжується від Духа - дух.
20 вересня. На
восьмий день.
Прокімен: Тобі подоба́є пісня, Бо́же, в
Сіо́ні і Тобі возда́сться обітниця в Єрусали́мі. (64:2) ; Стих: Почу́й моли́тву мою́; до Те́бе
вся́ка плоть при́йде. (64:3)
Послання до Галатів (4.18-26): Воно добре - ревнувати, але у добрім; завжди, а не лиш
тоді, коли я між вами. О мої дітоньки, яких я знову народжую в муках, доки
Христос вообразиться у вас! А я хотів би бути серед вас тепер і змінити свій
голос, бо й сам не знаю, що з вами робити! Скажіть мені, ви, що хочете бути під
законом, чи ж ви не розумієте закону? Написано бо, що Авраам мав двох синів:
одного від рабині, а другого від вільної. Та той, що від рабині, народився за
тілом, а той що від вільної - за обітницею. Це має інше значення: оті дві жінки
- то два завіти; один з гори Синаю, що рабів родить, це - Агар; а гора Синай в
Арабії і відповідає теперішньому Єрусалимові, що дійсно поневолений з дітьми
своїми. А вишній Єрусалим - вільний.
Алилуя: Похвали́, Єрусали́ме, Го́спода,
хвали́ Бо́га твого́, Сіо́не. (147:1)
Євангеліє від Луки (20.1-19): Одного дня, як навчав народ у храмі й звіщав Добру Новину, приступили первосвященики і книжники з старшинами і сказали так до нього: “Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто тобі дав владу цю?” Він у відповідь сказав: “Я теж спитаю вас одне. Скажіть мені: Йоанове хрищення було з неба чи від людей?” А вони так міркували в собі: Якщо ми скажемо: З неба, - він спитає: Чому ж ви йому не повірили? А як ми скажемо: Від людей, - увесь народ нас поб'є камінням, бо був певний, що Йоан пророк. І відповіли: “Не знаємо, звідки (воно було).” А Ісус сказав їм: “То й я вам не скажу, якою владою я це чиню.” І він почав народові казати оцю притчу: “Один чоловік насадив був виноградник, винайняв його виноградарям і відійшов на довший час. Та своєчасно послав він до виноградарів слугу, щоб ті дали йому частку з плодів виноградних; а виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим. І знов послав він другого слугу, та вони, й того побивши й обезчестивши, відпустили з порожніми руками. Послав ще й третього, та вони й цього, тяжко поранивши, прогнали. Сказав тоді власник виноградника: Що мені робити? Послати хібащо мого улюбленого сина? Може його пошанують? Виноградарі ж, побачивши його, так почали міркувати між собою: Це спадкоємець, убиймо його, щоб спадщина нам дісталась. І вивели його за виноградник і вбили. Що, отже, зробить їм власник виноградника? Прийде і вигубить тих виноградарів, а виноградник дасть іншим.” Почувши це, вони сказали: “Нехай це не станеться!” Ісус же глянув на них пильно й мовив: “Що, отже, значить оце написане: Камінь, що його відкинули будівничі, власне той став наріжним? Кожний, хто впаде на той камінь, розіб'ється; на кого ж він впаде - роздавить.” Первосвященики та книжники шукали зараз же накласти на нього руки, але боялися народу, бо зрозуміли, що проти них сказав цю притчу.
Немає коментарів:
Дописати коментар