Дияконські виголоси на Літургії Передосвячених Дарів

 286. 1) Дияконські виголоси на Літургії Передосвячених Дарів.

2) На вечірні, коли патріарх звершує вхід під час «Господи, взиваю» (пор. № 56.1) і входить до сопрестолля, він, за звичаєм, осіняє народ хресним знаменням.

3) Архидиякон промовляє: Будьмо уважні! Священник: Мир усім! Диякон: Премудрість! Співець – прокімен. Після прокімна диякон: Премудрість! Читець – читання зі Старого Завіту (пор. № 42.1). Священник: Мир тобі. Диякон: Премудрість! І знову співець – прокімен. Диякон: Премудрість! Читець – Приповісті (пор. № 42.1). І знову священник промовляє: Мир тобі.

4) Диякон: Премудрість, станьмо благоговійно! І знову обоє сходять і стають перед святим престолом. Тоді диякон знову: Будьмо уважні! Священник: Мир усім! Диякон: Премудрість! Співець: Хай возноситься (пор. № 42.1).

5) Після цього диякон знову промовляє на амвоні: Промовмо всі.., а потім — молитву сугубої єктенії (пор. № 8.1, 27.1, 42.1).

6) Диякон: Помоліться, оглашенні. Вірні, за оглашенних [помолімся]. Щоб наставив їх словом… Щоб з’єднав їх зі святою соборною…

Священник – першу молитву: Боже, Боже наш (пор. № 42.2). Диякон: Спаси, помилуй і збережи. Священник: Щоб і вони з нами…

7) Молитва перша вірних, яку промовляють від четвертого тижня посту.

Диякон: Усі оглашенні, вийдіть. Помоліться, ті, що до просвічення. За братів наших, що готуються до святого просвічення, і за спасіння їхнє Господу помолімся. Щоб людинолюбний Бог наш утвердив їх і зміцнив. Щоб просвітив їх світлом пізнання. Щоб оновив їх водою і Духом. Щоб дарував їм повноту віри. Щоб приєднав їх до святої Своєї…

Священник – молитву: Яви, Владико» (пор. № 43.2). Диякон: Спаси, помилуй і збережи. Ті, що до просвічення, голови ваші…

Диякон: Усі, що до просвічення, вийдіть. Ті, що до просвічення, вийдіть. Ті, що до просвічення, вийдіть. Усі оглашенні, вийдіть. Ніхто з оглашенних [хай не залишається].

8) Усі вірні, ще і ще в мирі Господу помолімся.

Священник промовляє другу молитву вірних (так у тексті): Боже великий (пор. № 44.2). Диякон: Заступи. Премудрість! Священник: Бо Тобі належить усяка…

9) Диякон: Ще і ще в мирі… Священник – другу молитву вірних: Владико святий (пор. № 45.2). Диякон: Заступи. Премудрість! Священник: За даром Христа Твого…

10) Народ: Нині сили (пор. № 46.1). Після цього диякон: Сповнім молитву. За предложені й передосвячені чесні Дари. За найблагочестивіших. За місто – і далі. Заступи. Вечора всього – і далі.

11) Священник виголошує: І сподоби. Народ: Отче наш. Священник: Бо Твоє є Царство. Народ: Амінь – і далі.

Дияконські прошення за хворих

 288. 1) Дияконські прошення за хворих.

2) У мирі Господу помолімся.

3) За недужого брата нашого [ім’я], за відвідання його Богом, здоров’я і спасіння його Господу помолімся.

4) Щоб був він помилуваний і збережений з великої милості [Божої], Господу помолімся.

5) Щоб простилися йому і нам усі вільні провини […], Господу помолімся.

6) Щоб Господь Бог наш відвідав його і зцілив усяку його недугу, тілесну й душевну, помолімся.

7) Щоб гріхи його були відпущені і страждання від гріхів полегшені, Господу помолімся.

8) Щоб відступили від нього всяка спокуса й усякий напад супротивника, Господу помолімся.

9) Щоб Господь Бог наш підвів його від недуги, що прикувала його до ложа, помолімся.

10) Щоб Він повернув його святій Своїй Церкві здоровим душею й тілом, успішним у добрих ділах і словах, Господу помолімся.

11) Щоб визволитися нам від усякої…

12) Заступи, спаси, помилуй і…

13) Пресвяту, Пречисту…

Дияконські виголоси за усопших

287. 1) Дияконські виголоси за усопших.

2) У мирі Господу помолімся.

3) За братів наших, що у вірі спочили, за упокоєння, спочинок і блаженну пам’ять їхню Господу помолімся.

4) Щоб простилися їм і нам усі провини, вільні й невільні, Господу помолімося.

5) Щоб людинолюбний Бог наш, Який прийняв дух його, оселив його в місці світлому, у місці прохолоди, серед ангельських хорів, де праведні спочивають, помолімося.

6) Милостей Божих і людинолюб'я Його випросивши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Молитва на пов’язування жінки

 272. 1) Молитва на пов’язування жінки.

2) Боже, Ти промовляв через пророків і провістив, що в останніх поколіннях усім народам засяє світло пізнання Тебе; Ти не бажаєш, щоби хтось із людей, створених руками Твоїми, залишився без спасіння; Ти через обраний Твій сосуд, апостола Павла, заповів нам усе чинити на Твою славу й через нього встановив приписи для чоловіків, які живуть у вірі, а також і для жінок, – щоб чоловіки з непокритою головою приносили Тобі хвалу і славу святому Твоєму імені, а жінки, озброєні вірою в Тебе, з покритою головою, із сором’язливістю та цнотливістю прикрашали себе добрими ділами і возносили піснеспіви та молитви на славу Твою. Сам, Владико всього, благослови цю рабу Твою і прикраси голову її окрасою, угодною й любою Тобі, – благопристойністю, честю і красою, щоб вона, живучи за Твоїми заповідями й привчаючи члени свого тіла до цнотливості, сподобилася Твоїх вічних благ разом із тією, що пов’язує їй голову. У Христі Ісусі, Господі нашому, з Яким Тобі слава разом із Пресвятим, благим і животворящим Твоїм Духом, нині й повсякчас і на віки віків. Амінь.

Молитва за хворих подвижників

 271. 1) Молитва за хворих подвижників.

2) Господи сил, відвідай братів наших милістю і щедротами Твоїми та даруй їм здоров’я і цілковну цілість, визволяючи їх від усякої хвороби й немочі душевної та тілесної, підводячи їх із ложа страждання, провадячи до святого Твого храму молитви й знову долучаючи їх до священної Твоєї словесної пастви. У Христі Ісусі, Господі нашому, з Яким Тобі слава, честь і поклоніння.

Молитви за усопших

 264. 1) Молитва за усопшого.

2) Боже духів і всякої плоті, Ти, що знищив смерть, і диявола подолав, і життя світові дарував, упокой душу цього раба Твого в місці світлому, у місці прохолоди, де немає болю, печалі й зітхання. Усякий гріх, учинений ним словом, ділом чи помислом, як благий і людинолюбний Бог, прости, бо немає людини, яка жила б і не згрішила. Ти бо єдиний без усякого гріха, і правда Твоя – правда навіки, Господи, і слово Твоє – істина. Бо Ти єси життя і воскресіння спочилих, і Тобі славу [возсилаємо].

265. 1) Диякон: «Голови [ваші схиліть]».

2) Священник промовляє молитву:

3) Господи, Господи, Ти, що є втіхою засмучених, розрадою скорботних і підтримкою всіх малодушних, утіш Твоїм милосердям тих, кого огорнула жалоба за спочилим; зціли всякий біль скорботи, що залягає в їхніх серцях, а раба Твого, який спочив у надії на воскресіння, упокой на лоні Авраама. Бо Ти єси упокоєння рабів Твоїх, і Тобі славу [возсилаємо].

266. 1) Інша молитва за усопшого.

2) Боже наш, Боже спасіння, Творче, Спасителю і Судде живих і мертвих, Ти, що зводиш до воріт аду й виводиш звідти, що привів із небуття до буття, що створив людину із землі й через гріх повернув її в землю, але з Твого людинолюб’я знову кличеш до життя! Упокой душі рабів Твоїх, Владико, у милості навіки, у країні світла, у місці спочинку, у лоні Авраама, Ісаака та Якова, з усіма святими, що від віку Тобі догодили. У Христі Ісусі, Господі нашому, Якому слава.

267. 1) Інша молитва за усопшого.

2) Благий і людинолюбний Боже, упокой раба Твого в оселях праведних, а нам збережи християнську й безгрішну завершення в усякому доброму ділі та слові. Благодаттю, щедротами і людинолюб’ям.

268. 1) Інша загальна заупокійна молитва.

2) Владико, Боже духів і всякої плоті, Ти, що даєш одежу слави замість духа зневіри, що невимовною Твоєю премудрістю з’єднав душу з тілом і знову розлучаєш їх, повертаючи порох до пороху, а дух забираючи до Себе, як Сам і дав його! Сам, Владико Господи, прийми душу цього раба Твого й удостой його спочивати зі святими Твоїми в місці світлому, у країні благочестивих, у місці прохолоди, там, звідки втекли біль, печаль і зітхання, бо для рабів Твоїх воістину немає смерті, а лише переселення душі. І якщо він згрішив словом, ділом чи помислом, прости йому як благий і чоловіколюбний Бог. Стань помічником і втіхою для тих, хто сумує; розжени морок їхньої скорботи Твоїм духовним світлом. А нас, що зібралися вшанувати тіло спочилого, підтримай і будь милостивий до беззаконь наших. Бо Ти єси відпущення наших провин, і Тобі належить слава, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині й повсякчас.

269. 1) Заупокійна молитва за єпископа.

2) Господи Ісусе Христе, Агнче Божий, що береш на Себе гріх світу, що втішаєш малодушних у всякій їхній скорботі, стань утіхою для овець Твоїх. Бо воістину блаженний той, кого Ти обрав і прийняв, – пастир наш. Віддай йому за пастирський труд нагороду благочестя, уведи його зі світильником до Твого небесного весільного чертога, даруй йому ангельську сміливість, щоб він без сорому постав перед неприступним Твоїм престолом. І про нас подбай, Господи, як личить і угодно Твоїй величі. Бо Ти єси життя і надія наша, і Тобі належить слава {Отцю, і Сину, і Святому Духові} нині.

270. 1) Молитва за спочилого монаха.

2) Владико Господи Боже, Ти, що єдиний маєш безсмертя й живеш у неприступному світлі, що умертвляєш і оживляєш, зводиш до аду й виводиш звідти! Ти Своєю премудрістю створив людину із землі й знову повертаєш її в землю, вимагаючи повернення душі, даної їй у борг. Благаємо Тебе: прийми душу раба Твого й упокой його на лоні Авраама, Ісаака та Якова. Дай йому вінець праведності, частку серед тих, хто спасається, у славі Твоїх обранців, щоб за труди, яких він зазнав у цьому світі задля Твого імені, він одержав щедру відплату в оселях святих Твоїх. Благодаттю і людинолюб’ям Єдинородного Твого Сина, з Яким Ти благословенний разом із Пресвятим [Твоїм Духом].

Заамвонні молитви

 273. 1) Заамвонна молитва Золотоустого.

2) Яку хвалу, який піснеспів чи яке благодарення воздамо Тобі у відплату, людинолюбному Богові нашому, за те, що нам, на смерть засудженим і у гріхи зануреним, Ти дарував свободу й дав нам причаститися безсмертної та небесної насолоди – святого Тіла і Крові Христа Твого. Тому благаємо Тебе: сподоби і нас, і рабів Твоїх бути неосудними, дияконів збережи разом із нами в честі та житті благочестивому, а народ, що тут стоїть, удостой долучатися до цієї Твоєї таїнственної трапези аж до останнього нашого подиху – на освячення душі й тіла, на дотримання Твоїх заповідей, щоб ми сподобилися і Твого небесного Царства з усіма, хто Тобі угодив, молитвами й заступництвом Пресвятої, Пречистої Богородиці і Приснодіви Марії та всіх святих Твоїх. Виголос: Бо Ти благий і чоловіколюбний Бог, і Тобі славу возсилаємо, Отцю…

274. 1) Заамвонна молитва патріарха Германа.

2) Слава Тобі, Господи Ісусе Христе, Спасе наш, що сподобив нас стати причасниками Твоєї слави через животворяще причастя святих Твоїх Таїн, якими Ти заповів нам звершувати образ Твоєї смерті й воскресіння. Через них збережи й нас у Твоєму освяченні, щоб ми завжди пам’ятали благодать Твою і жили разом із Тим, Хто за нас помер і воскрес. Тим, хто співслужив із нами та служив Божественним Твоїм Таїнам, даруй добрий поступ і велику сміливість перед страшним Твоїм судилищем. Бо Ти єси істинний Бог наш і життя вічне, і Тобі славу возсилаємо.

275. 1) Інша заамвонна молитва.

2) Боже вічний, Творче і Сотворителю всього, Сущий і Присносущий, що прийшов у світ, аби просвітити його, воплотився, став людиною і був розіп’ятий задля нашого спасіння, постраждав тілом, залишившись безстрасним як Бог, був похований і воскрес третього дня, вознісся на небеса й сів праворуч величі слави Отця, і знову прийдеш зі страшними силами судити живих і мертвих, і Царству Твоєму не буде кінця! Тебе оспівують ангели, Тобі поклоняються херувими й Тебе славословлять серафими, перед Тобою тремтить усе творіння і вся природа. Сину і Слове Отця, Ісусе Христе, благослови народ Твій, який Ти викупив Своєю чесною Кров’ю, та освяти спадкоємство Твоє. Даруй мир світові Твоєму, Церквам Твоїм, священникам, цареві нашому й усьому народові Твоєму. Бо благословенне Твоє пресвяте ім’я і прославлене Твоє Царство, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині…

276. 1) Інша заамвонна молитва.

2) Звершивши Божественну літургію, як нам було заповідано, Господи, і сподобившись причастя святих Твоїх Таїн, просимо сподобитися і стояння праворуч Тебе у страшний і праведний день Твій, заступництвом святої Богородиці, святих і всехвальних апостолів, святого Йоана, Предтечі й Хрестителя, та всіх святих Твоїх. Благодаттю, щедротами і людинолюб’ям Єдинородного Твого Сина, з Яким Ти благословенний.

277. 1) Молитва, яку промовляють у дияконнику після Божественної літургії святого Якова.

2) Сподобившись причаститися Твоїх животворящих і пречистих Таїн, Господи Законодавче, і звершивши все служіння у Твоєму храмі, переходимо від сили до сили, від святого жертовника до цієї другої Твоєї святині. Явися ж, Боже, у цьому святому й духовному Твоєму Сіоні. І як там ми принесли Тобі страшну й безкровну жертву Тіла і Крові Христа Твого, так і тут приносимо Тобі всепалення молитовне. Прийнявши його на Твій пренебесний жертовник, воздай нам радість спасіння Твого і Духом владущим утверди нас. Благодаттю, щедротами і людинолюб’ям Єдинородного Твого Сина, з Яким Ти благословенний.

278. 1) Інша молитва у скевофілакії після Божественної літургії.

2) Переходячи від сили до сили, ми, грішні, оспівуємо Твоє Царство, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині й повсякчас, і…

279. 1) Інша молитва у скевофілакії після відпусту.

2) Переходячи від сили до сили, ми, грішні, [приходимо туди], де покладають Святеє святих, <…> нині й повсякчас, і на віки віків. Амінь.

280. 1) Молитва на споживання святих Дарів.

2) Ти Сам є сповненням Закону і пророків, Христе Боже наш; наповни нас Святим Духом, нині й повсякчас, і на віки віків. Амінь.

281. 1) Заамвонна молитва на літургії Передосвячених Дарів.

2) Владико Боже Вседержителю, Ти, що премудрістю створив усе творіння, що невимовним Твоїм промислом і добровільним волевиявленням привів нас до цих всечесних днів задля очищення душ, задля приборкання [пропущено: παθῶν, πρὸς ἐλπίδα пристрастей, задля надії] воскресіння; Ти, що по сорока днях вручив Мойсеєві скрижалі з Богом писаними письменами! Дай і нам, Владико благий, добрим подвигом подвизатися, шлях посту завершити, віру неподільною зберегти, голови невидимих зміїв сокрушити, переможцями гріха явитись й неосудно досягти святого Твого воскресіння. Бо святе ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, нині…

282. 1) Заамвонна молитва на літургії Передосвячених Дарів.

2) Сповнилися уста наші радістю, а язик наш – веселістю через причастя святого Тіла і Крові Христа Твого. Ними збережи життя наше, охороняючи й покриваючи нас по всі дні життя нашого. Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння.

283. 1) Заамвонна молитва на літургії Передосвячених Дарів.

2) Споглянь зі святого Твого неба, Владико Господи, з уготованої оселі Твоєї на всіх нас і благослови рабів Твоїх, і збережи їх у Твоїй істині, сповнюючи нас разом зі святими Таїнами й Духом Святим. Бо благословенне й прославлене всечесне та величне [ім’я Твоє]…

284. 1) Інша молитва на літургії Передосвячених Дарів.

2) Ти, що приймаєш жертву хвали й угодне Тобі словесне та безкровне служіння від тих, хто прикликає Тебе всім серцем! Ти єси Агнець і Син Божий, що береш на Себе гріх світу, Теля непорочне, що не прийняло ярма гріха й добровільно було принесене в жертву за нас. Ти роздроблюєшся і не розділяєшся, Тебе споживають, але Ти не вичерпуєшся, освячуючи тих, хто причащається. І цього дня Ти роздаєшся на спомин Твоїх добровільних страждань і животворящого воскресіння тридневного, учинивши нас причасниками невимовних, небесних і страшних Твоїх Таїн – святого Тіла і чесної Крові. Сам, як милостивий і щедрий, довготерпеливий і многомилостивий, збережи нас і благовірних царів наших, даруй їм перемоги над ворогами. Увесь народ Твій благослови у Твоєму освяченні й учини, щоб він повсякчас і в кожну пору роздумував над Твоєю правдою, аби ми, наставлені чинити Твою волю, стали гідними й стояння праворуч Тебе, коли Ти прийдеш судити живих і мертвих. Визволи братів наших, що перебувають у полоні, відвідай недужих, скеруй тих, хто в небезпеках на морі, і вислухай усіх, хто потребує Твоєї допомоги. Бо Ти єси благ Податель, і Тобі славу возсилаємо {Отцю}.

285. 1) Заамвонна молитва на літургії Передосвячених Дарів.

2) Господи Боже наш, милосердний і многомилостивий, Ти постом Твоїм святим вказав нам шлях спасіння, покаяння і смиренномудрість, немов кадило, приймаєш, Ти через піст і покаяння відклав вирок проти ніневітян і їх, умертвлених гріхом, оживив через покаяння і людинолюб’я Твоє! Ти чиниш радість на небі за одного грішника, який кається, милостивий Боже, що милостивих милуєш, зглянься на тих, хто боїться Тебе, як батько милує синів. Через піст і молитву Ти пащі левів у рові приборкав; через піст і невідступне перебування перед Тобою обличчя Мойсея прославив; через піст і дівство Іллю на колісниці вогненній возніс; через піст і покаяння митаря виправдав; через піст і сльози блудницю очистив. Милість торжествує над судом. Сам, Владико, зціли сокрушення сердець наших і визволи нас від страшного, незбагненного й найгрізнішого дня суду. Помилуй нас, рабів Твоїх, і пом’яни, як благий і людинолюбний Бог наш, чесне пресвітерство, у Христі дияконство й увесь священничий чин. І христолюбних царів наших, Боже, і вірний народ пом’яни. Бо Ти єдин благий і людинолюбний Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині…

 

 

Воскресна Утреня з рукопису 13-го століття Vat. gr. 2325

Мене в цій утрені 13-го століття, окрім спроби поставити 'світильні молитви' на якесь логічне для них місце (хоч і не завжди вдало), вразили кілька особливостей.

Передусім, прошення в мирній ектенії за тих, хто прийшов її молитися :) :  "За тих, що приходять удосвіта й співають на славу та хвалу Богові, Господу помолімось." Це мило!

Цікавий вибір псалмічних стихів до піснеспіву "Свят Господь Бог наш". 

А також її завершення з цікавими молитовними текстами перед еніґматичним виголосом: 'Сущий благословененний Бог наш завжди нині і повсякчас і на віки віків'.

 

Андре Жакоб

Воскресна Утреня з рукопису 13-го століття Vat. gr. 2325.

25 пергаментних аркушів, що становлять другу частину Vat. gr. 2325, — усі палімпсести, розміром приблизно 192 × 140/145 мм; текст на них переписано в один стовпець на всю сторінку, на площі письма 130/135 × 95 мм; кожна сторінка містить від 17 до 19 рядків, за винятком арк. 7–8r, де їхня кількість сягає 20/21. Кожен подвійний аркуш становить половину аркуша первісного рукопису, розрізаного впоперек. Чорнило досить блідого коричневого кольору; переписувач використовує кіновар для ініціалів, а також для підкреслення або заповнення окремих літер чи їхніх частин. Письмо (пор. табл. II і III) виявляє безсумнівну спорідненість із письмом копії типікона Казоле, що зберігається в Barber. gr. 350 (1205 р.)[1], і це дозволяє датувати його XIII століттям без значного ризику помилки. Нижній шар письма — гарний мінускул XI століття, розташований на лінії лініювання; на перший погляд, ніщо не вказує на його італо-грецьке походження[2].

Під час оправлення аркуші Vat. gr. 2325 B було розміщено в неправильному порядку, тож нині їх слід читати в такій послідовності: 7–12, лакуна в кілька аркушів (імовірно, три), 26–31, 15–20, 13–14, 21–25. Ці аркуші походять із трьох зошитів: двох кватерніонів і одного сенiона. Від першого кватерніона збереглися два перші одинарні аркуші (арк. 7–8), а також два внутрішні подвійні аркуші (арк. 9–12); два останні аркуші відсутні. У другому кватерніоні бракує лише першого аркуша, тоді як три внутрішні подвійні аркуші (арк. 26–31) та останній аркуш (арк. 15) збереглися. Третій зошит — сенiон, у якому арк. 13–14 становлять середній подвійний аркуш; арк. 16/21, 17/22, 18/23, 19/24 і 20/25 утворюють п’ять інших подвійних аркушів сенiона. Насамкінець зазначимо напис про зміст на арк. 7r, повторений на арк. 26: μέρος ἐκ τοῦ εὐχολογίου — «частина Євхологія».

Vat. gr. 2325 B — це фрагмент Євхологія, що містить два тексти, обидва неповні: недільну утреню та освячення води на Богоявлення.

Нещодавнє дослідження о. М. Арранца про молитви візантійської утрені[3] дозволяє легко визначити місце утрені з Vat. gr. 2325 B (арк. 7–12, 26–30) у традиції цього богослужіння. Це, вочевидь, представник типу D, тобто системи, у якій молитви утрені включено у відповідну структуру монастирського богослужіння[4]. Через лакуну після арк. 12 ми не маємо центральної частини утрені, а саме молитов 7–8[5].

Чин недільної утрені

Диякон: Благослови, владико.

Священник: Благословенне Царство Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Чин на початок індикту 1 вересня

У сучасній літургійній практиці священники з душпастирських міркувань зазвичай моляться кілька Божественних Літургій в один день. А у давній літургійній традиції Константинополя такими 'душпастирськими міркуваннями' втішалися богослужіння добового кола. У день початку нового року (1 вересня), наприклад, патріарх столичного міста брав участь у трьох вечірнях. І, що цікаво, хоча ці богослужіння відбувалися в межах одного міста, їх чини не поєднували кілька служб (як це приписують сучасні устави), а звершувались відповідно до тих акцентів, які були важливими для кожної із цих церков. Прокімен Великої церкви, наприклад, був щоденним, а в Халкопратії - богородичним. Стихи тропаря теж відрізнялися, так само як і святкові читання. І все це жодним чином не ламало літургійної єдності константинопольської церкви. Є чого повчитись і сучасним церквам, які вважають себе спадкоємницями 'візантійської' традиції :)

Про давню візантійську вечірню кілька слів можна почитати тут.

Чин на початок індикту 1 вересня

Порядок богослужіння на індикт відбувається так.

[Велика Церква]

Увечері, напередодні, співають Прихили, Господи (Пс. 85), потім останній (το τελευταῖον) антифон, після цього Господи, взивав я (Пс. 140), і здійснюється вхід. Прокімен – той, що відповідає дню. Диякон виголошує велику ектенію, а після виголосу, за давнім звичаєм, у Великій церкві залишаються тижневі священнослужителі, а патріарх виходить із вівтаря і прямує до Халкопратії разом із клиром, співаючи Богородице Діво, радуйся, благодатна.

[У Великій Церкві співають три антифони й читають три читання. Перше — з книги Премудрості Соломона, початок: Душі праведних у руці Божій, кінець: і опіка над його вибраними (3,1-9). Друге — також із Соломона, початок: Праведник, навіть якщо вмре передчасно, кінець: бо благодать Божа — над преподобними його, і опіка — над його вибраними (4,7-15). Третє — теж із Соломона, початок: Праведні навіки, кінець: бо дана від Господа нам міць, і влада — від Всевишнього (5,15-6,3).

Після цього співці на амвоні виголошують такий тропар, глас 1: Стовпом терпіння став єси, наслідуючи праотців, преподобний: Йова — у стражданнях, Йосифа — у спокусах, і спосіб життя безтілесних, перебуваючи в тілі. Моли Господа спасти нас.

Стих 1: Покладав надію, … і будуть уповати на Господа (39,2-4).
Стих 2: Сповістив правду… щоб завжди підтримував (10-12).
Стих 3: Нехай звеселяться й зрадіють… не зволікай і даруй достаток (17-18).

А після цього диякон мовить: Премудрість, і відразу читають уривок із Приповідок. А коли минає година і вже наближається захід сонця, читають Житіє святого Симеона. Потім, коли настає час всенічної, звершується вона за чином.]

[Халкопратія]

Там розпочинається вечірня, співають Прихили, Господи (Пс 85), і останній (το τελευταῖον) Господи, взивав я (Пс 140), творять вхід, а як прокімен співають пісню Богородиці: Величає душа моя (Лк. 1:46). Стих: Бо зглянувся на смирення (Лк. 1:48). Потім виголошується ектенія та три малі антифони, тобто Возлюбив я (Пс. 114:1), Увірував (Пс. 115:1) і Хваліте (Пс. 116) разом із Трисвятим.

Після цього читають три читання на честь Богородиці: Вийшов Яків (Бут. 28), Буде від того дня (Іс. 7), Премудрість збудувала (Прип. 9).

Хор співає катавасію, тропар, глас важкий: Радуйся, благодатна Богородице Діво.  Після завершення тропаря та відпусту патріарх прямує до шанованого храму Святої Богородиці в Урвікіях, де кадить і запалює свічки (καὶ ἐθυμία καὶ  ἧπτε κηρούς), оскільки це день освячення цього храму, а потім повертається.

[Урвікії]

Нині ж це не виконується, а лише в церкві звершується Вечірня, читання та решта порядку катавасії так (καὶ ἡ λοιπὴ τῆς καταβασίας ἀκολουθία οὕτως): після ектенії та трьох малих антифонів читаються читання: Душі праведних (Прем. 3,1-9), Праведник, якщо й помре передчасно (Прем. 4,7-15), Праведні вовіки (Прем. 5,15-6,3).

Одразу хор співає тропар, глас 1: Стовпом терпіння став єси, наслідуючи праотців, преподобний: Йова — у стражданнях, Йосифа — у спокусах, і спосіб життя безтілесних, перебуваючи в тілі. Моли Господа спасти нас.

Стих 1: Терплячи, я терпів Господа (Пс. 39:2).

Стих 2: І Він вивів мене з ями страждань (Пс. 39:3).

Вірш 3: І поставив на скелі ноги мої (Пс. 39:3).

Потім виголошується велика ектенія.

Архидиякон виголошує: Премудрість, а з амвона відповідає диякон, який перед тим читав: Благослови, владико.

Інший диякон відповідає: Будьмо уважні, і після цього відбувається відпуст, а потім всенічна за порядком.

Слово святого владики Якова про переставлення Богородиці Марії

Слово того ж святого владики Якова про переставлення Богородиці Марії, виголошене, коли його запитували про неї на соборі, під час його перебування в храмі святого владики мученика Киріяка в місті Нісібіні, у середу, чотирнадцятого дня місяця серпня.

Ти, що з любові Своєї висоту прихилив і на землю зійшов, в тіло зодягнувся і людиною став від дочки Давида, таїнственно Народжений, чиї висоти й глибини сповнені повноти, — сповни мене вченням, Ти, чия мудрість таїнственна світ створила.

Єдинородний Сину, що Адама з небуття сотворив, утвори слово в моєму смиренному розумі, щоб я оспівував Тебе. Сину, що у смертному тілі десять чуттів насадив, помисли мої приборкай і їх до оселі Отця Твого приведи.

Христе, що вдихнув дух життя в Адама, якого сотворив Єси, влий у мене сповнене подиву слово пізнання Твого. Сокровенний, таїнственніший за все, так що навіть невсипущі ангели Тебе не бачать, возсіяй у мені, смиренному, щоб я відкрито виголошував про Твою Матір.

Ти прокаженого, приведеного до Тебе зцілив, вилікуй і зціли тіло й душу тих, які очікують Тебе. Світло, Христе, що просвітило очі, огорнуті темрявою, хай засяє Твоє світло над моєю неміччю, щоб я ним просвітився.

Господи людей, що захотів людиною в тілі стати, оселився в Діві-Матері, дочці славного роду, і опанував її; Ти дев’ять місяців у ній перебував, аж поки не настав час народження, – хай розум мій дари слави Різдву Твоєму таїнственному принесе.

Ти, кого з великою любов’ю колисковими піснями пестила обрана Тобою Мати, вчини, щоб мій язик рясно виливав усі хвали солодкості Твоєї. Ти нас навідав і увесь шлях життя Свого звершив, дай мені промовляти про похорон Благословенної.

Багато страждань Мати Твоя витерпіла заради Тебе, і всі скорботи оточили її під час Твого розп’яття. Скільки жалібних ридань і сліз страждання пролили її очі, коли Тебе оплакували, вносили до гробу й покладали в ньому!

До майнцьких прелатів: про богослужіння добового кола

Свята Гільдегарда з Бінґен 

Лист до майнцьких прелатів

Через видіння, яке Бог, Великий Митець, вклав у мою душу ще перед моїм народженням, я була змушена написати ці слова через інтердикт, яким наші начальники зв'язали нас через одного померлого, похованого в нашому монастирі. Його було поховано без жодних заперечень, за участю його власного священника. Проте лише через кілька днів після поховання ці люди наказали нам перенести його з нашого цвинтаря. Охоплена немалим страхом, я, як завжди, звернулася до Істинного Світла і пильними очима духа побачила, що якщо цього чоловіка буде викопано згідно з їхнім наказом, то на нас зійде страшна й жахлива небезпека, подібна до темної хмари перед грізною бурею.

Тому ми не насмілилися вийняти тіло померлого, оскільки він висповідав свої гріхи, прийняв єлеопомазання та Святе Причастя і був похований без жодного заперечення. Крім того, ми не послухали тих, хто радив або навіть наказував нам так чинити. Не тому, звичайно, що ми легковажно ставимося до порад праведних людей чи до наказів наших начальників, а тому, що не хотіли, аби виглядало, ніби через жіночу суворість ми зневажили таїнства Христові, якими цей чоловік був укріплений ще за життя. Але щоб не виявитися цілковито неслухняними, ми, відповідно до їхнього розпорядження, припинили співати божественні славослов'я та брати участь у Святій Месі, як це було нашим звичаєм щомісяця.

ІНДІЙСЬКА ЄВХАРИСТІЙНА МОЛИТВА 1976

ІНДІЙСЬКА ЄВХАРИСТІЙНА МОЛИТВА

З книги An Indian Liturgy Д. С. Амалорпавадасса, Національний біблійно‑катехитичний та літургійний центр, Бангалор, 1976

Священник: Верховний Владико Всесвіту, Ти наповнюєш і підтримуєш усе довкола нас, Ти дотиком своєї руки перетворив хаос на порядок, темряву на світло. Незнані енергії Ти сховав у серці матерії. Від Тебе спалахує велич сонця і лагідне сяйво місяця. Зірки й планети без числа Ти поставив у впорядкований рух. Ти Єси джерелом жару вогню і сили вітру, прохолоди води й стійкості землі.  

Глибокі й дивовижні таїнства творіння Твого.

Вірні: Поклоняємося Тобі, що перебуваєш поза всякою формою! Ти формуєш усе, Господи всього творіння!  

Славимо Тебе, благодаримо Тебе, славу Твою звіщаємо!

Священник: Боже всього живого, крізь незліченні віки Ти наповнив моря й ріки, гори й рівнини безліччю істот.

Силою, що від Тебе, насіння проростає і розквітає, ніжний пагін виростає у могутнє дерево, птахи й звірі розмножуються і наповнюють землю.

Ти Єси життя всього живого.

Вірні: Поклоняємося Тобі, джерело життя! Усе створіння поглядає на Тебе, Господи сил!

Славимо Тебе, благодаримо Тебе, славу Твою звіщаємо!

«Тижні тайн» Халдейського посту

Вже давно хотів перекласти цю коротеньку статтю о.Хуана Матеоса, але все ніяк не доходили руки. Написана цим великим літургістом ще в далекому 1959-му році, вона розглядає певну особливість постових богослужінь Великого посту халдейської церкви, пов'язаних із практикою причастя. У статті наголошується на двох древніх практиках, які збереглися у приписах щодо періоду Великого посту цієї традиції, а саме: а) на практиці щоденного причастя у цей період і б) на способах щоденного причастя у контексті Літургії Передшеосвячених Дарів та у контексті короткого причастительного чину після Вечірні. Матеос зазначає, що факт присутності таких приписів у контексті богослужінь Великого посту не є чимось особливо постовим, а просто збереженням давнього щоденного чину звершення євхаристійних богослужінь, які збереглися у пості згідно із законом збереження древніх способів служіння у літургійно важливих періодах (вітання всім від Баумштарка).

Ця праця зацікавила мене вже давніше у зв'язку з подібною практикою, яка збереглася у постовому (розумій давньому щоденному) чині богослужінь Великого посту у візантійській традиції. Тут також є (навіть якщо ми про це не здогадуємося відразу) передбачене щоденне причастя або в контексті Літургії Передшеосвячених Дарів - чи то, у  вечірнях за саваїтським способом, в середу і п'ятницю увечір чи, за більш давнім студитським, увечір від понеділка до п'ятниці - або у контексті причастительного чину наприкінці постових вечірень. Ось як виглядають рештки цього причастительного чину: 

«... Трисвяте з малими поклонами, Пресвятая Тройце, і по Отче наш – Господи, помилуй (12). І молитву:

Всесвята́я Тро́йце, єдиносу́щна Вла́до, нероздільне Ца́рство, вся́кого добра́ Причи́но! Благоволи́ ж і до ме́не, грішного; утверди́, врозуми́ се́рце моє́, і вся́ку віддали́ від ме́не скве́рну; просвіти́ мій ро́зум, щоб я постійно сла́вив, співа́в, поклоня́вся і промовля́в: Єди́н Свят, Єди́н Госпо́дь, Ісу́с Христо́с, на сла́ву Бо́га Отця́. Амінь.

Після того: Будь Ім’я́ Госпо́днє благослове́нне від ни́ні і до віку. Тричі.

І псалом 33:

Благословлю́ Го́спода на вся́кий час, завжди́ хвала́ Йому́ – в уста́х моїх. У Го́споді похва́литься душа́ моя́, – хай почу́ють ла́гідні і возвеселя́ться. Возвели́чте Го́спода зо мно́ю і вознесімо Ім’я́ Його́ спільно. Шука́в я Го́спода – і Він почу́в мене́, і від усіх поневіря́нь моїх звільни́в мене́. Приступіте до Ньо́го і просвітітеся, і ли́ця ва́ші не осоро́мляться. Сей убо́гий візва́в – і Госпо́дь почу́в його́, і від усіх скорбо́т його́ спас його́. Ополчи́ться Ангел Госпо́дній довкру́г тих, що боя́ться Його́, і ви́зволить їх. Скушту́йте і спізна́йте, що благи́й Госпо́дь, – блаже́н муж, що упова́є на Ньо́го. Бійтеся Го́спода, всі святі Його́, бо нема́ неста́тку в тих, що боя́ться Його́. Бага́ті зубожіли й голоду́ють, а тим, що шука́ють Го́спода, не забра́кне нія́кого добра́. Прийдіте, ча́да, послу́хайте мене́: стра́ху Госпо́днього навчу́ вас. Хто та люди́на, що пра́гне життя́, що лю́бить ви́діти дні благі? Стри́муй язика́ твого́ від зла і гу́би твої – аби́ не говори́ли облу́ди. Ухиля́йся від зла і твори́ добро́, шука́й ми́ру і біжи́ за ним. Очі Госпо́дні – на пра́ведних і ву́ха Його́ – до моли́тви їх. Лице́ ж Госпо́днє – про́ти тих, що тво́рять зло, щоб ви́нищити із землі па́м’ять про них. Візва́ли пра́ведні – і Госпо́дь почу́в їх, і від усіх скорбо́т їхніх ви́зволив їх. Бли́зько Госпо́дь до сокру́шених се́рцем, і смире́нних ду́хом спасе́. Бага́то скорбо́т у пра́ведних, та од усіх них ви́зволить їх Госпо́дь. Береже́ Госпо́дь усі ко́сті їх, жо́дна з них не сокруши́ться. Смерть грішників лю́та, і ті, що нена́видять пра́ведного, обма́нуться. Ізба́вить Госпо́дь ду́ші слуг Своїх, і не обма́нуться всі, що упова́ють на Ньо́го.

І потім: Досто́йно є воістину велича́ти блаже́нною Тебе́, Богоро́дицю, присноблаже́нну і пренепоро́чну, і Ма́тір Бо́га на́шого. Чеснішу від Херуви́мів і незрівня́нно славнішу від Серафи́мів, що без зотління Бо́га Сло́во породи́ла, су́щу Богоро́дицю, Тебе́ велича́ємо.

Слава, і нині: Господи, помилуй тричі. Благослови. І відпуст.  ... »

Причина цих двох різних способів (Літургія Передшеосвячених Дарів та Звичайний причастительний чин) щоденного причастя полягає у двох джерелах їх походження - одне із парохіяльних церков, де завжди був священник для того, щоб звершити Літургію Передшеосвячених Дарів та монастирських спільнот, які часто були безсвященичими, а інколи і самітницькими і, як такі, не передбачали присутності священника, а відтак і звершення Літургії.

З цього огляду існувало і два способи зберігання Святих Дарів: а) лише освяченого Хліба для Літургії Передшеосвячених Дарів, та б) Хліба напоєного чи просто 'позначеного' святою Кров'ю для причастя самітників, що досить добре засвідчено у візатнійських джерелах.

Як бачимо, такою була практика не лише у візантійців, а й у християн східно-сирійської традиції, про що і розповідає прекрасна джерельна розвідка о.Хуана Матеоса.

Щоденне (не лише у Великому пості) звершення Літургії Передшеосвячених Дарів засвідчене також у коптійському рукописному євхологіоні Vatican Copt. 17 (AD 1288), де зустрічаємо такий заголовок: “Це є Сповнення Чаші, коли Тіло було освячене і це було необхідним з певної причини. Бо у давніх часах Тіло освячували лише один раз у тиждень, а це Сповнення звершували щоденно. Але коли ця традиція занепала і від неї відмовились, воно перестало бути необхідним за винятком рідких причин.”

Бажаю благословенного і плідного читання :) 

«Херувимська пісня» та її паралелі — жанр ранньохристиянських співів Сходу

«Херувимська пісня» та її паралелі —
жанр ранньохристиянських співів Сходу

А. Баумштарк, д-р філос.

Той, кому бодай раз пощастило бути присутнім на богослужінні Божественної Літургії грецького обряду, ніколи не забуде цього моменту — величного й драматичного «Великого входу».

Євангеліє вже прочитане. Давня, ще мучеником-філософом Юстином засвідчена вселенська молитва за всі потреби Церкви, яка на Заході збереглася лише у вигляді урочистих молінь Великої п’ятниці, пролунала у ритмічному чергуванні диякона й народу. Прозвучали й слова, якими колись наказувалося оглашенним залишити храм — після завершення богослужіння Слова, єдиного доступного для них. Священик тихим голосом прочитав дві перші молитви, участь у яких дозволено лише хрещеним — «вірним». І ось відчиняються двері іконостасу, що досі закривали від людей святиню вівтаря; виходить увесь клир, який бере участь у Святій Жертві, і урочисто, повільним кроком проходить через храм. Із бічної каплиці, де перед початком Літургії були приготовлені Дари — проскомидія, — він з благоговінням несе до вівтаря хліб і вино та всі посудини, потрібні для євхаристійної трапези. Це — велична процесія, яку візантійське мистецтво зображало як небесне видіння Христа — Первосвященика, Який звершує Жертву серед ангельських хорів.

Те, що спонукало до цього образу, безперечно, пов’язане з дивовижним співом, який вінчає цей момент — своєю могутньою звуковою силою, глибиною змісту та простою красою стародавньої мелодії він довершує ефект «Великого входу». Сміливо передбачаючи те, що має здійснитися у Чині освячення Дарів, спів уже зараз вітає хліб і вино як самого прославленого Христа, що входить, супроводжуваний ангельськими силами:

Херувимів таїнственно зображаючи і Животворящій Тройці трисвятую пісню співаючи, всяку нині житейську відложім печаль, щоб і Царя всіх ми прийняли, що Його в славі невидимо супроводять ангельські чини. Алилуя, алилуя, алилуя.

Цей текст, за своїми першими словами, у літургійній мові грецької Церкви називається «Херувимською піснею» (Ὁ χερουβικὸς ὕμνος). За словами візантійського історика Кедрена, її автором був імператор-поет Юстин II (565–578). У будь-якому разі, з варіантом «Царя слави» її вже в VI столітті засвідчив патріарх Євтихій Константинопольський. Взагалі, текст цієї, безперечно, автентично ранньохристиянської строфи в найдавніший час мав чимало варіантів. В одній вірменській версії, де вона з’являється як очевидне запозичення з візантійської у вірменську Літургію, бракує триразового «Алилуя», а фінал подано так:

«Щоб прийняти Царя всіх і урочисто явити хори ангелів».

Обряд входу Вечірні у давньому східносирійському літургійному коментарі

У сучасній святковій вечірні візантійського обряду передбачено вхід священника із свічками і кадилом (інколи із євангелієм, якщо передбачено читання із нього), який виглядає дуже незрозуміло. Після вечірньої псалмодії процесія виходить із святилища, обходить ліву сторону іконостасу і заходить знову у святилище, після чого співають піснеспів "Світло Тихе" і відбувається загальне кадження престолу, вівтаря та всього храму. 

У давнньому східносирійському коментарі, ця процесія описана набагато зрозуміліше. Там вона пов'язана із виходом клиру на середину храму - на віму (від якої в нас залишився лише тетрапод) - де власне і відбувалась уся  Вечірня, аж до завершальних ектеній та кінцевого благословення вірних (подібно як зараз в нас вона відбувається на т.зв. 'Єрусалимській Утрені'). 

Звершення Богослужінь священником разом із вірними в тому самому просторі може суттєво оживити відчуття спільної молитви. І сенс самих обрядів - і запалення світла, і приношення кадила, і спільного співу -  перестане бути незрозумілим танцем чи театральною сценкою, а перетвориться в осмислене святкування присутності Христа у Його церкві тут і тепер. 

А ось і сам текст коментаря:

Подивися, скільки всього приготовано для кадильного антифону «Тебе, Господи, ісповідуємо, що Месію Єси, Ти бо Воскреситель тіл наших і Відкупитель душ наших Єси», який співаємо п’ять разів: усі лампади запалюються,— тоді як раніше горіло їх менше … Тепер відчиняються ворота апсиди (вівтаря), яка є небом, і виходять разом із священником, несучи хрест та Євангеліє; а перед ним ідуть ряди піддияконів і дияконів зі світильниками та кадильницями. І першими виходять піддиякони, оскільки вони ближчі до нас. Світильники, які вони несуть, вказують на те, що вони є управителями зір. Диякони ж, які означають вищу церкву ангелів, виходять за ними, несучи кадильниці, вони ближчі до хреста, бо стоять ближче до престолу. Кадильниці, які вони несуть, — це пахощі хвали Господу, якими є виголоси «Свят» і «Алилуя». Хрест уособлює нашого Господа — як у Його першому, так і в майбутньому об’явленні; тут же означає Його об’явлення при Йордані.

Щоденні богослужіння у анонімному східносирійському літургійному коментарі 9-го століття

Чому отці постановили, щоб ми щодня мовили три молитви: Вечірню, Опівнічну та Утреню? І чому вони веліли служити Таїнства в недільні й святкові дні, а під час посту й страстей — у третій, шостий і дев’ятий Часи, а також на Повечір’ї?

Отці веліли, щоб у Церкві вживалися три молитви: Вечірня, Опівнічна й Утреня. І так вони передають: вечірнє й утреннє богослужіння взяті з закону Мойсея, який наказав, щоб священики щодня приносили агнця вечірнього й агнця ранкового. Нічне ж богослужіння походить зі слів Господа нашого і Давида. Давид сказав: «Опівночі вставав я, щоб прославляти Тебе за праведні суди Твої, Праведний» (Пс. 118, 62). Господь же сказав: «Чувайте, бо не знаєте, о котрій годині прийде Господь ваш: увечері, чи опівночі, чи при співі півня» (Мт. 13, 35). Це Опівнічне чування, яке Він для нас установив, Він заповідав як обов’язок. Також Він сказав Своїм учням: «Отож, не змогли ви бодай одну годину чувати зі Мною? Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу» (Мт. 26, 40–41). А ще: «Раб, який знає наказ свого господаря», — уночі чекає на його прихід. І те, що ми воскреснемо опівночі в останній день, видно з того, що Він знову каже: «Опівночі пролунав крик: Ось жених іде, виходьте Йому назустріч» (Мт. 25, 6). Адже й наше воскресіння з мертвих буде в останню ніч, коли очікується Його прихід. Отож ми цим знаменуємо наше воскресіння з мертвих і наш вхід у небо.

Опис храму в анонімному східносирійському літургійному коментарі

Можливо цей анонімний східно-сирійський коментар 9-го століття був би одним із багатьох 'чергових' коментарів на пояснення частин храму, але він цікавий тим, що вказує на певні особливості, притаманні архітектурі наших храмів: 

а) престол і місце для клиру посеред храму = тетрапод; 

б) вхід з південного боку; 

в) бабинець (= храм жінок) в західній частині храму.

Особливо цікавим є тетрапод, інколи з двома пультами праворуч і ліворуч, які нині служать аналоями для ікон. Цікаво, що це 'місце для клиру' посеред церкви зображається на наших іконах Воздвиження хреста, Стрітення та Покрови пресвятої Богородиці.

Мені, принаймні, було надзвичайно цікаво його почитати. 

А ось і сам текст:  

Чому ми розподіляємо церкву на апсиду, храм і жіночу частину? І чому Ішо’яб постановив, щоб хрестильниця була на південному боці?

Дехто каже, що так само був у Єрусалимі влаштований дім [Божий], тобто скинія свідоцтва: частково як «святе святих», частково як «скинія свідоцтва», частково як дім перед скинією. Його брами, кажуть, відчинялися на південь, у напрямку Йордану. Це вони доводять тим, що ізраїльтяни, перейшовши Йордан, здобули землю обітовану; звідси й вийшло, що брами дому відчинялися до Йордану, тобто на південний бік Єрусалима.

Інші ж заперечують, що це є обов’язковим, й твердять, що немає різниці, куди саме відчинятимуться брами або де стоятиме хрестильниця. І наводять приклад деяких церков, які облаштовані інакше й не засуджуються за це. Але блаженний Ішо’яб постановив це так, щоб воно виражало певне таїнство, а не тому, що так необхідно має бути. Подібно як, говорячи про начиння церкви, він звелів, щоб диякони та піддиякони йшли до церкви в обід, хоча різниці не було б, чи вони пішли б уранці чи напередодні,— так і тут він говорив.

Однак давні люди кажуть, що колись частини церков не були так упорядковані: жінки, кажуть, також входили в апсиду й там приймали Таїнство. Це особливо відбувалося в землі Ромейській. Але після того, як блаженний Несторій був обраний у Константинополь, він зі своїм релігійним завзяттям звернув увагу на таїнства, що їх здійснює Церква. І, побачивши, які вони, він упорядкував церкву відповідно до таїнств, які в ній звершуються.

Свято Оновлення Храму в Єрусалимі

… у вересні Оновлення (свято освячення храму).

[Вечірня]

Господи, візвав.

На скелі Євангелія утверди Церкву Твою, Христе, обгороди її і скажи: «Врата аду не здолають її».  І хай буде вона міцною й непохитною вовіки, бо воплоченням створив Єси її, Спасе наш, помилуй нас.

Свято освячення, Господи, святості подателя, святкуючи, славимо і благаємо: освяти це наше моління за душі й тіла наші за посередництвом Богородиці та славних апостолів Твоїх, Благодійнику і Людинолюбче.

Духа Святого Твого зішли, Людинолюбче, на храм цей. Освяти його і місцем зцілення яви для тих, що приходять до слави Твоєї, освячення звершують і взивають: Спаси нас, Боже наш, бо Ти єдиний Свят єси і освячуєш усіх.

Інші.

Жертву вечірню приносимо Тобі, Христе Боже, що апостолам з небес послав Духа Святого і благодаттю наповнив Церкву соборну, в якій нам дарується відпущення гріхів воскресінням Твоїм.

Жертву вечірню приносимо Тобі, Христе Боже, що апостолів освітив божественними дарами і ними на скелі утвердив Церкву славну, в якій нам дарується відпущення гріхів воскресінням Твоїм.

Давнє освячення храму звершив Соломон, приносячи тварин як жертву цілопалення. Але коли надійшов час, Спасе, той образ Ти усунув і істину явив —жертву безкровну, яку приносять Тобі в поклонінні всі краї землі, вигукуючи:  «Усіх освяти, усіх очисти Святим Духом Твоїм».  Помилуй нас.

Прийдіте, народи, племена і язики, не на поле мирське, щоб слухати шум тілесних розваг, ані до образа золотого, щоб поклонитися ідольськими вустами, але у храмі святому духовними устами однодушно співаймо і взиваймо до Христа Бога: щоб мир у світ послав і на душі наші вилив велику милість.

 Псалом: Уся земля нехай поклоняється Тобі, понад усіх синів людських (Пс. 65, 4–5).

 Приспів: Воскликніть Богові, усі землі (Пс. 65, 1).

Літургія на честь Владичиці нашої Марії

Христова церква славиться служінням слова, тобто великою кількістю свідчень живого передання богословського осмислення віри християнами передусім у літургійних зібраннях - у молитвах перед лицем небесного Отця за спасіння світу. 

Одним із особливо цікавих молитовних текстів є текст етіопської анафори на честь пресвятої Богородиці, укладений для святкування євхаристійної літургії у цій церкві саме на богородичні свята.

Ця молитва є не лише свідченням глибокого богородичного благочестя етіопської церкви, а й джерелом троїчного богослов'я, викладених у формі молитви. Адже справжнім богословом є той, хто молиться.

Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас!

*******    

Літургія на честь Владичиці нашої Марії, укладена Аббою Хєрякосом, Митрополитом міста Бєхнеса.

1. Серце моє виточує слова добрі, і прагну проголосити славослов’я Марії, не в багатослів’ї, а в простоті; прагну хвалу проголосити Марії, не в розлогій мові, а в стислості; проголосити прагну велич Діви (Святої).

2. І днесь, у день цей, в покорі та любові стоятиму перед страшним таїнством цим, перед престолом цим і жертвою. Воістину, жертва це, яку вкусити якої не можуть, душею осквернені. Не схожа вона на жертву праотців, що з крові овець, козлів і биків складалася, але вогонь це (і то який вогонь), що оживляє чистих серцем і виконавців волі Його; вогонь, що безбожників спалює, ім’я Його відкидаючих. Воістину, вогонь це, якого торкнутися не можуть навіть вогненні істоти, що самі є полум’ям, херувими та серафими.

3. І тому любимо тебе, Маріє, і прославляємо тебе; ти бо народила нам їжу істинну праведності та напій життяістинний.

4. Праотці наші, через покладання рук на спадкоємство апостолів поставлені; вас ми отримали як наших заступників перед Богом, і в дні наші отримали заступниками нашими перед Господом, Богом нашим, цих двох маємо, яких поминаємо: Патріарха нашого Авву Н. Н. Олександрії міста великого та главу міста нашого, блаженного Митрополита Авву Н. Н.

5. Диякон: За блаженного...[1]

6. Священик: Свята Трійця, Отець, Син і Святий Дух...[2]

7. Священик: За них і за всіх заступайся перед Сином твоїм, Заступнице, щоб Він дарував мир душам усіх патріархів, митрополитів, єпископів, священників, дияконів і читців, які прокладали шлях істинного Слова; царів, князів, начальників, правителів, юнаків, дів, ченців, багатих і бідних, великих і малих, вдів і сиріт, чужинців і нужденних, і всього народу, що відійшов із громади християнської церкви; особливо ж за тих, які спочивають у цьому місці, гаряче заступайся, щоб душі їх усіх освіжилися.

8. У кожному місці, яке б ми назвали, чи то місце переможних мучеників, чи місце обраних праведників, чи місце святих ангелів: у кожному місці ти (Маріє) є главою, і твоє ім’я має силу перед Богом.

9. Диякон: Ви, що сидите, встаньте!

10. Встаємо у страсі Божому, щоб вознести і прославити благодаті повну, промовляючи: Благодаті повна, потоку радості, ти маєш гідність явління, що значно перевищує гідність многооких херувимів і шестикрилих серафимів.

11. Диякон: Дивіться на схід!

12. Воістину, Бог Отець дивився з небес на землю, на схід і захід, на північ і південь, і на всі межі (землі), вдихав повітря і нюхав; але Він не знайшов тобі подібної, і сподобався Йому аромат твій, і твою красу полюбив Він, і послав до тебе Сина Свого, возлюбленого.

13. Диякон: Будьте уважні!

14. Святий Бог Отець, який у тобі уподобання мав; Святий Єдинородний Син, Ісус Христос, який у лоні твоєму перебував; святий Утішитель, який освятив і очистив тебе. Хвали повна Діво, з чим, з яким порівнянням мені порівняти тебе?

16. Ти ткацький верстат єси; від тебе Еммануїл одягнув невимовну одежу плоті. Для основи Він узяв первісну плоть Адама; плоть твоя була вплетена, Його Слово було човником, Його ткацьке приладдя — осінення найвищого Бога згори, а ткач Його —Дух Святий. О, яке це чудо і річ дивовижна яка! О брамо! Через тебе наші праотці перейшли від смерті до життя. Сходи від землі до неба! Через тебе первістки творіння оновилися.