Святий Василій Великий на слова "Уважай на себе!"

У святих отця нашого Василія Великого архиєпископа Кесарії Кападокійської

гомілія на слова

УВАЖАЙ НА СЕБЕ! (Втрзк. 15, 9)

Бог, що нас сотворив, на те дав нам уживання бесіди, щоб ми могли один одному відкривати задуми серця й завдяки спільній нам природі передавали собі взаємно думки, що їх видобуваємо з глибин серця, неначе з якого засіку. Як би ми були сотворені з самою тільки душею, наші думки сходилися б безпосередньо самі з собою. Але що наша душа творить нам думки під заслоною тіла, потребує слів і назв, щоб наверх виявити те, що криється в глибині душі. Отже, коли наш ум винайшов який влучний вислів, тоді пливе на слові, неначе на якім човні, до того, хто його слухає. І коли застане він глибоку тишу й спокій, тоді бесіда доходить до вух учнів, неначе до спокійної й певної пристані. Коли ж, немов яка страшна буря, віє проти нього гамір слухачів, тоді, розбиваючися в повітрі, тоне. Отже мовчанкою зробіть місце для бесіди моєї, бо може в ній знайдеться щось корисне, що заберете з собою!

Святого Василія Великого Про піст слово друге

У святих отця нашого Василія Великого архиєпископа Кесарії Кападокійської

Про Піст Слово ІІ.

Каже св. Письмо: „Священики, напоминайте народ, промовляйте до вух Єрусалиму”. Природа мови є така, що й у ревних потрапить скріпити запал і в оспалих та лінивих розбудити охоту. Тому, коли проводирі уставлять військо в боєву лаву, тоді перед зударом із ворогом, звичайно, звертаються до нього з словами заохоти. А та заохота має в собі таку силу, що в багатьох викликує вона погорду для смерти. Так само провідники фізичних вправ для старших і вчителі руханки для молодших, коли виводять своїх змагунів на стадіони, то звертають їм увагу на те, що поки осягнеться вінок, треба спершу зазнати багато трудів. Так то вони бажанням перемоги нахиляють чимало учнів до того, що ті погорджують власним тілом.

І мені, коли уставляю Христових вояків до бою з невидимими ворогами, коли підготовляю змагунів у побожності, треба вжити бесіди, яка поривала б, щоб вони при помочі посту могли здобути собі вінки праведности.

Св. Теодор Студит про Літургію Передосвячених Дарів

Час великого посту є часом особливої опіки церквою духовного життя своїх дітей. Відмова від особливої їжі є лише одним аспектом посту, набагато менш важливим від іншої складової посту — праці над нашою святістю. Піст в першу чергу є часом поглиблення життя у Христі. Кожна мить нашого життя повинна бути таким поглибленням, але літургія великого посту особливо заохочує нас до пізнання Христа.

Серед множини богослужінь великого посту два з них є присвячені катехизі: Третьошостий час та Літургія Передосвячених Дарів. У традиції константинопольської церкви щоденне відвідування цих двох богослужінь давало можливість вірним заглибитись у слухання історії спасіння і живити Боже Слово, яке впадало у серця вірних щоденним причастям Його Тіла.

Слово Святого Василія на свято 40 мучеників

Переклад о.С.Фединяк ЧСВВ(1954)

У святих отця нашого Василія Великого слово

НА СОРОК СВ. МУЧЕНИКІВ

1. Чи можливе для почитателя сорока св. Мучеників насолодитись доволі споминами про цих страдників, коли честь, що її ми віддаємо добрим слугам, є рівночасно виявом нашої зичливости для спільного нам Володаря? Ясна це річ, хто величає героїв, той не занехає й наслідувати їх у подібних обставинах. Тому, щиро звеличаймо тих, що потерпіли мучеництво, щоб завдяки свому бажанню ми теж стали мучениками, ми теж, без переслідування, без вогню, без бичів заслужили собі на ту саму нагороду, що й вони.

Сьогодні беремося подивляти не одного мученика, ані не двох, та й не стільки, щоб число тих щасливців сягало десяти! Сьогодні беремося величати аж сорок чоловіка, в яких, немов одна душа лучить з одне різні тіла. Вони в своїй однозгідності й однаковому переконанні щодо віри показали й однакову витривалість у муках і однакову постійність в обороні правди. Всі вони подібні до себе, всі однозгідні в переконанні, всі рівні в боротьбі. Тому вони й заслужили собі на однакові вінки (слави).

Отже, який бесідник міг би гідно звеличати їх? І сорока уст не вистало б, щоб гідно прославити чесноту стількох мужів! Бо коли б тільки один із них був сьогодні предметом нашого подиву, то це вистарчало б, щоб вичерпати всю силу вимови. А що допіру така численність, бойовий ряд воїнів, непереможна гвардія — вони ж, як у війнах — непереможні, так і в похвалах — недосяжні.

Лк 21, 5-6

Лк 21, 5-6: І коли деякі говорили про храм, що він прикрашений дорогоцінним камінням та обітними дарами, він сказав: - Надійдуть дні, коли з усього, що бачите, не лишиться камінь на камені, що не був би перевернений.

Пощення і прощення

Заголовок придумав не сам, взяв у о.Якова Кротова. Пощення і прощення відрізняються однією буквою. Клас! Піст, якого вчить нас Господь є поверненням на лицем до Бога. Навчитись постити означає навчитись бути милосердними. Обмеження в їжі тут лише символ того, що ми повинні звернути увагу на ближнього. Пробачити йому те, що він не такий як ми. Дати йому частину нашого, щоб він збагатився. Не тягнути те, що нам законно належить, але поділитись тим, що належить до нашої компетенції. Пробачити провини означає стати чуйним до проблем ближнього.

Піст - час для того, щоб подивитись на себе без маски. Будь-якої, особливо якщо це маска побожності. Їжа - приклад найнеобхідніших потреб. Наскільки вона для нас необхідна? Піст є масштабом нашого нормального життя. Як Святе Письмо коригує традицію так піст повинен коригувати щоденне життя християнина.

Отець Щурко нарешті почав писати блог: slovobozhe.blogspot.com

Честь і хвала!