ЛІТУРГІЯ СВЯТОГО КЛИМЕНТА РИМСЬКОГО

 ЛІТУРГІЯ СВЯТОГО КЛИМЕНТА РИМСЬКОГО

Перша молитва перед миром: Боже, Ти невимовним морем любові Єси, безоднею миру незбагненною, джерелом благ і подателем любові. Ти посилаєш мир тим, хто приймає його: відкрий нам у цей час море любові Твоєї та наповни нас багатими потоками з повні благодаті Твоєї та найсолодших джерел благості Твоєї. Учини нас дітьми спокою та спадкоємцями миру, запали в нас вогонь любові Твоєї та запал милосердя Твого. Страх Твій засій у нас і слабкість нашу істиною Твоєю зміцни. Об'єднай нас із Собою та одного з одним у єдності, міцній і нерозривній згоді. Даруй нам також, щоб, вільні від обману та чисті від будь-якої злоби, вітали ми одне одного поцілунком і обіймами щирого миру та любові, щоб із чистим серцем і непорочною душею тут, на землі, ми з'єднували наші тіла в обіймах як запоруку життя, а там, у майбутньому віці, були запрошені на свято вічне, сповнене достатку радості. І щоб ми переможно славили Тебе, благословенний, у Царстві Твоєму, яке триває навіки, а також єдинородного Твого Сина та Твого Святого Духа.

Народ: Амінь.
Священник: Мир всім
Народ: І духові твоєму.
Диякон: Хай кожен подасть мир.
Народ: Усі.
Диякон: Голови ваші, ітд.
Народ: Тобі, Господи.
Священник, піднімаючи голос: Боже невидимий і незбагненний, невимовний і безмежний, Ти перебуваєш у святая святих во вишніх, у місці утаєнному, нерукотворному, Ти понад небеса небес і понад усе, що вище за них; Ти всяке вивищення пристрастей, що проти пізнання Твого возноситься, руйнуєш і кожну думку образом Твого смирення і самозречення полониш. Ти, Преблаженний і дарами вишніми багатий, зглянься на нас із небес Твоїх високих і славних, із оселі вічного Царства Твого. Пошли нам дари Твоєї Божественної благодаті, присутність Твого Святого Духа; Ти бо милосердям багатий Єси і у дарах величний, а милість Твоя безмірна. Тобі ми приносимо славу і благодарення, а також єдинородному Твоєму Сину, ітд.

Народ: Амінь.

Літургія святого Григорія Богослова

ЛІТУРГІЯ СВЯТОГО ГРИГОРІЯ БОГОСЛОВА

Священик: Боже, безначальний, Отче святий, Творче всякого сотворіння, Ти подобу ангелів небесних у земній природі нашій відтворив водою і Духом Святим для звеличення Пресвятої Тройці, даруй силу цій божественній жертві, щоб вона стала вічним таїнством Тіла і Крові Твого Єдинородного Сина. Освяти і благослови нас, і удостой цього предивного таїнства – прийняти від нас, з вилиттям любові, словесну службу, гідну участь у дарах Твоїх, через які ми прагнемо скуштувати напою буття Твого. Даруй нам це таїнство на відпущення і прощення гріхів милістю і людинолюб'ям Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, з яким Тобі, Отче, і Твоєму Святому Духові належить слава, сила і честь на віки віків.

Вірні: Амінь.

Диякон: Вітайте один одного поцілунком святості, а ті, хто не може взяти участь у цьому божественному таїнстві, вийдіть назовні і моліться. Станьмо зі страхом, станьмо з трепетом, станьмо добре, і піднесімо очі наші догори з увагою!

Вірні: До Тебе, Боже.

Диякон: Христос, Агнець Божий, приноситься в жертву.

Священик: Хай благодать, любов і божественна освячуюча сила Отця, і Сина, і Святого Духа буде з усіма вами.

Вірні: Амінь, і з духом твоїм.

Диякон (гучним голосом): Двері! Двері! З усією премудрістю і увагою! Зі страхом Божим вознесіть ум свій.

Вірні: Піднесли до Тебе, Всемогутній Господи.

ЛІТУРГІЯ СВ. ЙОАНА ЗОЛОТОУСТОГО

 ЛІТУРГІЯ СВ. ЙОАНА ЗОЛОТОУСТОГО

Перша молитва перед поцілунком миру: Господи, Боже всемогутній, ім'я велике і святе, високий, достойний хвали і той, хто охоплює світ Своєю могутністю, Ти, що визволяєш від усіх, хто протидіє Твоїй божественній волі, і спасаєш тих, хто правдиво Тебе славить; подай і нам, рабам і поклонникам Твоїм, Господи, щоб, звільнившись від усіх підступів диявола і від усіх лукавих думок Юди, з'єднані з Твоєю божественною любов’ю, ми обіймали один одного святим, Господнім поцілунком і з братньою любов’ю. Удостой також, щоб усі дні нашого життя ми говорили про мир, трудилися на благо миру і були гідними Твоїх небесних і вічних благ: благодаттю, милістю і людинолюб’ям єдинородного Сина Твого, якому з Тобою належить слава, честь і сила разом із Твоїм Пресвятим і благим Духом.

Люди: Амінь.
Священик: Мир.
Диякон: Хай кожен подасть мир.
Люди: Удостой нас.
Диякон: Після цього.
Люди: Перед Тобою.

Священик: Ти бо Єси найвищий, Вознесений і дивовижний, прихований від усього створеного. Ти Єси мир і примиритель гнівливих, податель прощення; великий утішитель нерозумних, Який звеселяє скорботних. Відкрий, Господи, двері милосердя Твого на наші прохання і прийми наші молитви за багатством благодаті Твоєї. Вчини нас Твоїми дітьми і спадкоємцями Твого вічного Царства, благодаттю, милістю і людинолюб’ям єдинородного Сина Твого, через якого і з яким, і т.д.

Люди: Амінь.

Священик: Тебе благословляють і святим проголошують ангели, Тебе люди на землі звеличують і прославляють, Тобі всі створіння з трепетом і страхом поклоняються і славлять; споглянь, Господи, на рабів Твоїх, які зараз призивають Тебе, і даруй, щоб із чистотою душі і святістю тіла ми приносили Тобі молитви чисті і жертви благоприємні і щоб плоди уст наших були на благо і за волею Твоєю божественною, і ми воздамо Тобі славу, і т.д.

Люди: Амінь.

Недільне богослужіння Воскресіння

 Недільне богослужіння Воскресіння

Конституція про Святу Літургію, проголошена 4 грудня 1963 року Другим Ватиканським Собором, підкреслює значення неділі як дня, присвяченого щотижневому святкуванню пасхального таїнства: Страстей, Воскресіння та Прославлення Господа.[1] Хіба це святкування не заслуговує на окреме богослужіння, притаманне саме неділі? Древні християни так і вважали; саме тому вони встановили богослужіння, яке в літургійній термінології називають «катедральним чуванням»[2]; за своїм змістом катедральне чування також можна назвати «богослужінням мироносиць», тобто святих жінок, які принесли пахощі до гробу Господа та першими почули від ангела вістку про Його Воскресіння.

I. Катедральне чування в Антіохії та Єрусалимі
У «Апостольських постановах», ймовірно написаних в Антіохії близько 380 року, вже зафіксоване існування недільного богослужіння.[3] Це ж богослужіння докладно описане Етерією на початку V століття так, як його звершували в Єрусалимі.[4] За словами Етерії, у звичайні дні в Єрусалимі проводилося ранкове богослужіння, на яке приходили віряни.[5] Це богослужіння передувало ранковій псалмодії, яку виконували аскети, предтечі чернецтва.[6] Але в неділю, перед псалмодією аскетів, відбувалося особливе богослужіння на честь Воскресіння Господа.[7]

Богослужіння Воскресіння розпочиналося на світанку, тобто перед сходом сонця, в час, коли святі жінки прийшли до гробу.[8] Люди настільки прагнули не пропустити це святкування, що багато хто приходив завчасно та чекав у дворі або у відкритому атріумі на відкриття базиліки. Щоб провести цей час очікування з благоговінням, співали псалми, кожен з яких завершувався молитвою, виголошеною священником.

Єпископ спускався до Анастасиса — ротонди, де знаходився Святий Гріб; після цього відкривалися двері, і віряни входили. Богослужіння розпочиналося співом трьох псалмів на честь трьох днів, впродовж яких Господь перебував у гробі.[9] Перший псалом співав священник, другий — диякон, а третій — нижчий клірик. Люди долучалися до співу за допомогою приспівів, і після кожного псалма священник виголошував молитву.

Після завершення псалмодії відбувалася загальна поминальна молитва, точна структура якої нам не відома. Далі слідувало урочисте кадіння гробу Господа на згадку про вівідини його святими жінками. Усередині огорожі навколо дверей гробу встановлювали фіксовані кадильниці, в які клали достатню кількість ладану, щоб наповнити весь храм його пахощами.

Символічне значення співів і згаданих обрядів підкреслювалося читанням Євангелія, яке Етерія називає «воскресінням». Цей уривок, принаймні частково, включав оповідь про Страсті, щоб наголосити на перемозі Господа над смертю та єдності пасхального таїнства — смерті та воскресіння Спасителя. Це читання було настільки урочистим, що його виголошував сам єпископ. Люди виражали своє співчуття стражданням Господа вигуками та сльозами.

ВЕЧІРНЯ: давня структура та її конкретні реалізації

 ВЕЧІРНЯ:

давня структура та її конкретні реалізації

У попередньому номері (липень 1963) о. Ботте, директор Вищого інституту літургії в Парижі, загалом виклав основні принципи адаптації в літургійній сфері. У цій статті о. Х. Матеос, професор Східного інституту в Римі, розмірковує над тим, як можна було б адаптувати або створити вечірню молитву для нових християнських громад, надихаючись тим, що було створено в перші століття християнства. Багато наших читачів, читаючи ці рядки, напевно, згадають про гарну традицію, яка існує або існувала донедавна в багатьох місійних пунктах, коли всі разом збиралися на вечірню молитву в церкві. Учні, катехумени, християни, що так чи інакше були пов’язані з місією, та мешканці навколишніх сіл приходили на цю молитву. Це було гарне і зворушливе видовище – бачити та чути, як вони разом співають і моляться в час, коли раптово настає ніч. На жаль, у багатьох місцях ця традиція, як ми вважаємо, поступово зникає. Це частково пояснюється тим, що наші християни мають менше вільного часу, ніж раніше. Але це також, на нашу думку, зумовлено недостатньою адаптацією цієї вечірньої молитви. Вона була над міру залежна від європейських молитовників із чіткими, але сухими формулами, без зовнішніх жестів. Безперечно, місіонери колись прагнули ввести співи кантиків і літаній. Але ці кантики також були привезені ззовні. Участь християн, хоча і реальна, була недостатньо активною та захоплюючою. Відчувалася нестача виразних обрядів... Розмірковуючи над тим, що нам розповідає о. Матеос про давню структуру народної вечірньої молитви у християн перших століть, такої простої, захопливої та колоритної, африканське духовенство, можливо, знайде плідне натхнення для перетворення та оживлення вечірньої молитви у наших парафіях та місіях в Африці. (Прим. ред.)

Анафора св.Василія Великого

Диякон: Ста́ньмо гідно, ста́ньмо зі стра́хом, бу́дьмо ува́жні, щоб святе́ Возно́шення в ми́рі прино́сити!

Народ: Милість, мир, жертва хвали.

Патріарх возвишеним голосом: Благода́ть Го́спода на́шого Ісу́са Христа́, і любо́в Бо́га і Отця́, і прича́стя Свято́го Ду́ха неха́й бу́де зо всіма́ ва́ми!

Народ: І з ду́хом твоїм.

Патріарх: Вго́ру піднесім серця́!

Народ: Піднесли́ до Го́спода.

Патріарх: Благодарім Го́спода Бога нашого!

Народ: Досто́йно і пра́ведно.

Патріарх тайно: Су́щий, Влади́ко Го́споди, Бо́же Отче Вседержи́телю, Яко́му поклоня́ємося! Досто́йно є воістину, і пра́ведно, і співо́бразно ве́личі свя́тости Твоє́ї Тебе́ восхваля́ти, Тебе́ оспівувати, Тебе́ благословля́ти, Тобі поклоня́тися, Тебе́ благодари́ти, Тебе́ сла́вити, єди́ного істинно су́щого Бо́га, і Тобі прино́сити з се́рцем сокруше́нним і ду́хом смире́ння слове́сну цю слу́жбу на́шу, Ти бо дарува́в нам пізна́ння Твоє́ї істини. І хто спромо́жний ви́повісти си́ли Твої, розголоси́ти всі хвали́ Твої або звісти́ти всі чудеса́ Твої у вся́кий час? Влади́ко всіх, Го́споди не́ба і землі і всього́ творіння ви́димого і неви́димого, що возсіда́єш на престо́лі сла́ви і спогляда́єш безо́дні, Безнача́льний, Неви́димий, Незбагне́нний, Неописа́нний, Незмінний, Отче Го́спода на́шого Ісу́са Христа́ – вели́кого Бога і Спаси́теля, Упова́ння на́шого. Він є о́браз Твоє́ї бла́гости, печа́ть рівноо́бразна, Він у Собі Само́му пока́зує Тебе́, Отця́, Він – Сло́во живе́, Бог істинний, предвічна Прему́дрість, життя́, освя́чення, си́ла, світло істинне, що че́рез Ньо́го Дух Святи́й яви́вся – Дух істини, дар усино́влення, завда́ток майбу́тнього спадкоє́мства, зача́ток вічних благ, животворя́ща си́ла, джерело́ освя́чення, з яко́го все творіння, і слове́сне, і розу́мне, отри́мує си́лу Тобі служи́ти і Тобі вічне возсила́є славосло́в’я, бо все слу́жить Тобі. Тебе́ бо хва́лять Ангели, Арха́нгели, Престо́ли, Госпо́дства, Нача́ла, Вла́сті, Си́ли і многоо́кі Херуви́ми; при Тобі стоя́ть довкру́г Серафи́ми, шість крил в одно́го і шість крил в іншого, і двома́ покрива́ють вони́ ли́ця свої, а двома́ но́ги, і дво́ма літа́ючи, взива́ють оди́н до о́дного невгомо́нними уста́ми, незмовка́ючими славосло́в’ями

І високим голосом: перемо́жну пісню співа́ючи, викли́куючи, взива́ючи і промовля́ючи:

І мовить народ з клиром: Свят, Свят, Свят Госпо́дь Савао́т! По́вні не́бо і земля́ сла́ви Твоє́ї! Оса́нна во ви́шніх! Благослове́н, Хто йде в Ім’я́ Госпо́днє! Оса́нна во ви́шніх!

Патріарх тайно: З ци́ми блаже́нними Си́лами, Влади́ко Чоловіколю́бче, і ми, грішні, кли́чемо і промовля́ємо: Свят єси́ воістину і Всесвя́т, і ве́личі свя́тости Твоє́ї нема́є міри, і преподо́бний у всіх діла́х Твоїх, бо справедли́во і судо́м істинним Ти все навів на нас. Бо Ти созда́в чоловіка, взя́вши прах од землі, і вшанува́в його́, Бо́же, о́бразом Твоїм і помісти́в його́ в Раю́ – саду́ насоло́ди, обіця́вши йому́ за доде́ржання за́повідей Твоїх безсме́ртя життя́ та насоло́ду вічних благ; але́ коли́ він ослу́хався Тебе́, істинного Бо́га, Сотвори́теля свого́, й облу́дою змія був зве́дений, і умертви́в себе́ своїми вла́сними прогрішеннями, Ти ви́гнав його́ правосу́ддям Твоїм, Бо́же, з Ра́ю у світ сей і поверну́в у зе́млю, з яко́ї він був узя́тий, уряджа́ючи йому́ спасіння че́рез нове́ наро́дження в Само́му Христі Твоє́му. Бо не одверну́вся Ти до кінця́ од созда́ння Свого́, яке́ сотвори́в єси́, Благи́й, і не забу́в творіння рук Твоїх, але багатоманітно навідував по благосе́рдю ми́лости Твоє́ї. Ти посла́в проро́ків, твори́в чудеса́ че́рез святи́х Твоїх, що в ко́жному ро́ді благоугоди́ли Тобі, говори́в до нас уста́ми слуг Твоїх проро́ків, передвіща́ючи нам прийде́шнє спасіння, дав на по́міч Зако́н, а́нгелів поста́вив охоро́нцями. Коли́ ж надійшла́ повнота́ часів, Ти говори́в до нас у Самім Си́ні Твоїм, че́рез Яко́го й віки́ сотвори́в. Він, бу́дучи відблиском сла́ви Твоє́ї і відбитком Істо́ти Твоє́ї і де́ржачи все сло́вом си́ли Своє́ї, не вважа́в за здо́бич бу́ти рівним Тобі, Бо́гові й Отцю́, але́, Бо́гом бу́дучи предвічним, на землі яви́вся і жив се́ред люде́й і, од Діви свято́ї воплоти́вшись, умали́в Себе́ Само́го, о́браз раба́ прийня́вши, ста́вши співо́бразним тілу смире́ння на́шого, щоб і нас учини́ти співо́бразними о́бразові сла́ви Своє́ї. Бо, оскільки че́рез люди́ну гріх увійшо́в у світ, а че́рез гріх – смерть, Єдиноро́дний Твій Син, су́щий у ло́ні Твоїм, Бо́га і Отця́, благоволи́в, наро́дившись од жінки, свято́ї Богоро́диці і Приснодіви Марії, народи́вшись під зако́ном, осуди́ти гріх у пло́ті Своїй, щоб усі, що вмира́ють в Ада́мі, оживотвори́лися в Само́му Христі Твоє́му; і, пожи́вши в цьо́му світі, да́вши спаси́тельні повеління, одверну́вши нас од ідольської ома́ни, привів нас до пізна́ння Тебе́, істинного Бога́ і Отця́, придба́вши нас Собі в люд особли́вий, ца́рське свяще́нство, наро́д святи́й, і очи́стивши нас водо́ю й освяти́вши Ду́хом Святи́м, дав Себе́ у ви́куп сме́рті, яка́ уде́ржувала нас, про́даних під вла́ду гріха́; і зійшо́вши че́рез Хрест до а́ду, щоб напо́внити Собо́ю все, припини́в му́ки сме́рти; і воскре́снувши на тре́тій день і прокла́вши путь уся́кій пло́ті до воскресіння з мертвих, – бо не було́ можли́во, щоб тління уде́ржувало Початкода́вця життя́, – ста́в пе́рвістком поме́рлих, перворо́дним з ме́ртвих, щоб Йому́ Само́му в усьо́му ма́ти пе́ршість; і зійшо́вши на небеса́, возсів право́руч Вели́чности Твоє́ї на висо́тах, – Він і при́йде возда́ти ко́жному за діла́ми його́. А нам зали́шив спо́мини спаси́тельного Свого́ стражда́ння – те, що предложи́ли ми пе́ред Тобо́ю за Його́ за́повідями. Він бо, ма́ючи ви́йти на во́льну, і за́вжди па́м’ятну, і животворя́щу Свою́ смерть, у ніч, в яку́ Він відда́в Себе́ за життя́ світу, взя́вши хліб у святі Свої і пречи́сті ру́ки і показа́вши Тобі, Бо́гові й Отцю́, благодари́в, благослови́в, освяти́в, переломи́в,

І високим голосом: дав святи́м Своїм у́чням і апо́столам, ка́жучи: Прийміте, їжте, се єсть Тіло Моє́, що за вас лама́ється на відпу́щення гріхів.

Народ: Амінь.

Знову тайно: Подібно і ча́шу від пло́ду виногра́дної лози́ взя́вши, розвів, благодари́в, благослови́в, освяти́в,

і високим голосом: дав святи́м Своїм у́чням і апо́столам, ка́жучи: Пи́йте з не́ї всі, се єсть Кров Моя́ Ново́го Завіту, що за вас і за мно́гих пролива́ється на відпу́щення гріхів.

Народ: Амінь.

Знову тайно: Се чиніте на мій спо́мин; бо щора́зу, як їсте́ хліб сей і ча́шу сю п’єте́, мою́ смерть звіща́єте, моє́ воскресіння ісповідуєте. Так і ми, Влади́ко, спомина́ючи спаси́тельні Його́ стражда́ння, Животворя́щий Хрест, тридне́вне погребе́ння, з ме́ртвих воскресіння, на небеса́ возше́стя, право́руч Те́бе, Бо́га і Отця́, сидіння, і сла́вне і страшне́ Його́ дру́ге прише́стя,

І гучнішим голосом: Твоє́ від Твоїх Тобі прино́сячи за всіх і за все,

Народ: Тебе́ оспівуємо, Тебе́ благословимо́, Тебе́ благодаримо́, Го́споди, і мо́лимось Тобі, Бо́же наш.

Патріарх тайно: Тому́, Влади́ко Всесвяти́й, і ми, грішні і недосто́йні раби́ Твої, удосто́єні служи́ти свято́му Твоє́му жерто́вникові не за пра́ведність на́шу, – бо не вчини́ли ми нічо́го до́брого на землі, – але́ з-за ми́лости Твоє́ї і щедро́т Твоїх, які Ти ря́сно ви́лив на нас, осмілюємося приступи́ти до свято́го Твого́ жерто́вника, і предложи́вши о́брази свято́го Тіла і Кро́ви Христа́ Твого́, Тобі мо́лимося і Тебе́ призива́ємо, Святи́й над Святи́ми, щоб благоволінням Твоє́ї бла́гости прийшо́в Дух Твій Святи́й на нас і на Дари́ оці, що пе́ред на́ми, і благослови́в їх, і освяти́в,  тут патріарх випростується і знаменує [хліб] і показа́в Хліб сей – сами́м чесни́м Тілом Го́спода, і Бо́га, і Спа́са на́шого Ісу́са Христа́, а Ча́шу сю – само́ю чесно́ю Кро́в’ю Го́спода, і Бо́га, і Спа́са на́шого Ісу́са Христа́, проли́тою за життя́ світу.

Знову схиляється і мовить: Нас же всіх, що від одно́го Хліба та одніє́ї Ча́ші причаща́ємося, з’єдна́й одно́го з о́дним на прича́стя єди́ного Ду́ха Свято́го; і вчини́, щоб ніхто́ з нас не причасти́вся свято́го Тіла і Кро́ви Христа́ Твого́ на суд чи на осу́дження, але́ щоб знайти́ нам ми́лість і благода́ть з усіма́ святи́ми, що од віку Тобі благоугоди́ли: праотця́ми, отця́ми, патріа́рхами, проро́ками, апо́столами, проповідниками, благовісниками, му́чениками, ісповідниками, учителя́ми і з уся́ким ду́хом пра́́ведним, що у вірі свій вік скінчи́в.

Патріарх гучним голосом: Особли́во з пресвято́ю, пречи́стою, преблагослове́нною, сла́вною Влади́чицею на́шою Богоро́дицею і Приснодівою Марією.

Знову тайно: Зо святи́м Йоа́ном, Предте́чею і Хрести́телем, зо святи́ми, чию́ па́м’ять зве́ршуємо, і зо всіма́ святи́ми Твоїми, моли́твами яки́х навідай нас, Бо́же. І пом’яни́ всіх раніш усо́пших у надії воскресіння життя́ вічного. Ще мо́лимо Тебе́: пом’яни́, Го́споди, святу́ Твою́ собо́рну і апо́стольську Це́ркву, су́щу від кра́ю до кра́ю вселе́нної, та умиротвори́ її, яку́ придба́в єси́ дорогоцінною кро́в’ю Христа́ Твого́, і святи́й храм сей утверди́ до скінчення віку. Пом’яни́, Го́споди, тих, що дари́ оці Тобі принесли́, і тих, за ко́го і че́рез ко́го і ра́ди ко́го їх принесли́. Пом’яни́, Го́споди, тих, що плоди́ прино́сять і добро́ тво́рять у святи́х Твоїх Церква́х, і пам’ята́ють про вбо́гих; возда́й їм бага́тими Твоїми і небе́сними дарува́ннями, дару́й їм за́мість земно́го – небе́сне, за́мість доча́сного – вічне, за́мість тлінного – нетлінне. Пом’яни́, Го́споди, су́щих у пусте́лях, і го́рах, і пече́рах, і уще́линах земни́х. Пом’яни́, Го́споди, тих, що в дівстві і благоговінні і подви́жництві і чи́стому житті перебува́ють. [Пом’яни́, Го́споди, боголюбивих правителів на́ших, яких поста́вив єси́ царюва́ти на землі: збро́єю істини, збро́єю благовоління вінча́й його́, отіни́ го́лову його́ в день би́тви, укріпи́ його́ раме́но, ви́вищи його́ десни́цю, вчини́ могу́тнім його́ ца́рство, покори́ йому́ всі ва́рварські наро́ди, що йдуть з війно́ю, дару́й йому́ глибо́кий і невід’є́мний мир, вклади́ у се́рце його́ те, що бу́де бла́гом для Це́ркви Твоє́ї і всього́ наро́ду Твого́, щоб у зла́годі його́ ти́хе й умиротво́рене життя́ ми вели́ в уся́кому благоче́сті і чистоті. Пом’яни́, Го́споди, вся́ке нача́льство і вла́ду, і всіх на слу́жбі братів на́ших, і все во́їнство; до́брих у добрі збережи́, злих до́брими вчини́ бла́гістю Твоє́ю. Пом’яни́, Го́споди, тут прису́тніх люде́й і з опра́вданих причи́н відсу́тніх, і поми́луй їх і нас по мно́жеству ми́лости Твоє́ї; комо́ри їх напо́вни вся́ким добро́м, подру́жжя їх у ми́рі й одноду́мності збережи́, младе́нців ви́годуй, ю́них наста́в, ста́рців підтри́май, малоду́шних утіш, розпоро́шених збери́, заблу́длих наверни́ і з’єдна́й їх зі свято́ю Своє́ю, собо́рною і апо́стольською Це́рквою; одержи́мих ду́хами нечи́стими звільни́, з пла́ваючими пла́вай, з подорожу́ючими подорожу́й, вдо́вам стань на по́міч, си́ріт захисти́, полоне́них ви́зволи, неду́жих зціли́; тих, що під судо́м, і в рудника́х, і на засла́ннях, і на гірки́х робо́тах, і в уся́кій скорбо́ті, і нужді, і біді, пом’яни́, Бо́же. І всіх, що потребу́ють вели́кого Твого́ милосе́рдя, і тих, що лю́блять нас, і нена́видять, і доручи́ли нам, недосто́йним, моли́тися за них, і всіх люде́й Твоїх пом’яни́, Го́споди Бо́же наш, і на всіх проли́й бага́ту Твою́ ми́лість, усім подаючи́ те, чого́ про́сять для спасіння. І тих, кого́ ми не пом’яну́ли че́рез невідання, або́ забуття́, або́ мно́жество іме́н, Сам пом’яни́, Бо́же, що зна́єш вік і йме́ння ко́жного, зна́єш ко́жного від утро́би ма́тері його́. Ти бо єси́, Го́споди, по́міч безпо́мічним, надія безнадійним, бу́рями гна́ним спаси́тель, пла́ваючим при́стань, неду́жим лікар; Сам будь усім для всіх, бо Ти зна́єш ко́жного, і про́шення його́, дім і потре́бу його́. Ізба́в, Го́споди, місто це, і вся́ке місто і країну від го́лоду, по́шести, землетру́су, пото́пу, вогню́, меча́, наше́стя чужи́нців та міжусо́биці.

Більш вознесеним голосом: Найпе́рше пом’яни́, Го́споди, архиєпи́скопа цього і дару́й його святи́м твої́м церква́м, щоб у ми́рі, безпе́ці, поша́ні, здоро́в’ї і довголíтті пра́вильно навча́ли сло́во твоє́ї íстини.

Знову тайно: Пом’яни́, Го́споди, все єпи́скопство правосла́вних, що пра́вильно звіща́є сло́во Твоє́ї істини. Пом’яни́, Го́споди, з вели́кої своє́ї ми́лости і моє́ недосто́їнство, прости́ менí вся́ке прогрíшення, добровíльне і недобровíльне, щоб, через мої́ гріхи, ти не заборони́в благода́ті Свято́го твого́ Ду́ха від оци́х дарíв, що пе́ред нами. Пом’яни́, Го́споди, пресвíтерство, у Христí дия́конство, і ввесь свяще́нничий чин, і не посороми́ жодного́ з нас, що стоїмо́ довкола свято́го твого́ жерто́вника. Навідай нас бла́гістю твоє́ю, Го́споди, ви́яви нам бага́ті твої́ щедро́ти, дару́й нам до́бре й кори́сне полíття, дару́й землí дощí ми́рні на врожа́й, благослови́ віне́ць лíта бла́гости твоє́ї, угаму́й ро́збрат церко́в, угаси́ гордови́тість пога́н, ви́никнення є́ресей скоро знищ си́лою Свято́го твого́ Ду́ха, і всіх нас прийми́ в ца́рство твоє́, показа́вши нас сина́ми свíтла і сина́ми дня. Твій мир і твою́ любо́в дару́й нам, Го́споди Бо́же наш, усе бо возда́в єси нам.

І гучним голосом: І дай нам єди́ними уста́ми і єди́ним се́рцем сла́вити й оспíвувати прече́сне й вели́чне ім’я́ твоє́, Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха, ни́ні, і повсякча́с, і на вíки вікíв.

Народ: Амінь.

Анафора св.Йоана Золотоустого

 Диякон: Ста́ньмо гідно, ста́ньмо зі стра́хом, бу́дьмо ува́жні, щоб святе́ Возно́шення в ми́рі прино́сити!

Народ: Милість миру, святість, жертву хвали.

Священник: Благода́ть Го́спода на́шого Ісу́са Христа́, і любо́в Бо́га і Отця́, і прича́стя Свято́го Ду́ха неха́й бу́де зо всіма́ ва́ми!

Народ: І з ду́хом твоїм.

Священник: Вго́ру піднесім серця́!

Народ: Піднесли́ до Го́спода.

Священник: Благодарім Го́спода!

Народ: Досто́йно і пра́ведно.

Предстоячий священник молиться: Досто́йно і пра́ведно Тебе́ оспівувати, Тебе́ благословля́ти, Тебе́ восхваля́ти, Тебе́ благодари́ти, Тобі поклоня́тися на вся́кому місці влади́цтва Твого́! Ти бо єси́ Бог несказа́нний, незвіданий, неви́димий, незбагне́нний, вічно Су́щий і так са́мо Су́щий, Ти, і Єдиноро́дний Твій Син, і Дух Твій Святи́й. Ти з небуття́ до буття́ нас привів, і відпа́лих нас зно́ву підня́в, і невідсту́пно все чини́в, до́ки нас на не́бо не привів і майбу́тнє Ца́рство Твоє́ дарува́в. За все це благодаримо́ Тебе́, і Єдиноро́дного Твого́ Си́на, і Ду́ха Твого́ Свято́го, за всі благодія́ння, зве́ршені для нас, які зна́ємо і яки́х не зна́ємо, я́вні і нея́вні. Благодаримо́ Тебе́ і за оце́ спільне служіння, яке́ Ти з рук на́ших благоволи́в єси́ прийня́ти, хоч і стоя́ть пе́ред Тобо́ю ти́сячі Арха́нгелів і міріа́ди Ангелів, Херуви́ми і Серафи́ми, шестикри́лі, многоо́кі, що ви́соко вита́ють, окри́лені.

Виголос: Перемо́жну пісню співа́ючи, викли́куючи, взива́ючи і промовля́ючи.

Народ: Свят, Свят, Свят Госпо́дь Савао́т! (По́вні не́бо і земля́ сла́ви Твоє́ї! Оса́нна во ви́шніх! Благослове́н, Хто йде в Ім’я́ Госпо́днє! Оса́нна во ви́шніх!)

Предстоячий священник молиться кажучи: З ци́ми блаже́нними Си́лами і ми, Влади́ко Чоловіколю́бче, кли́чемо і промовля́ємо: Свят єси́ і Всесвя́т, Ти, і Єдиноро́дний Твій Син, і Дух Твій Святи́й! Свят єси́ і Всесвя́т, і вели́чна Сла́ва Твоя́! Ти світ Твій так возлюби́в, що Си́на Свого́ Єдиноро́дного дав, щоб уся́кий, хто вірує в Ньо́го, не заги́нув, але́ мав життя́ вічне. Він, прийшо́вши і спо́внивши весь за́дум що́до нас, у ніч, в яку́ був ви́даний, а ра́дше Сам Себе́ ви́дав за життя́ світу, взя́вши хліб у святі Свої, і пречи́сті, і непоро́чні ру́ки, благодари́в і благослови́в, освяти́в, переломи́в, дав святи́м Своїм у́чням і апо́столам, ка́жучи:

Виголос: Прийміте, їжте, се єсть Тіло Моє́, що за вас лама́ється на відпу́щення гріхів.

Предстоячий священник: Подібно і ча́шу по вече́рі, мо́влячи:

Виголос: Пи́йте з не́ї всі, се єсть Кров Моя́ Ново́го Завіту, що (за вас і) за мно́гих пролива́ється на відпу́щення гріхів.

Народ: Амінь.

Предстоячий священник молиться: Тож спомина́ючи цю спасе́нну за́повідь і все, що ра́ди нас зверши́лося: хрест, гріб, тридне́вне воскресіння, на небеса́ восхо́дження, право́руч сидіння, дру́ге і сла́вне зно́ву прише́стя,

Виголос: Твоє́ від Твоїх Тобі прино́сячи за всіх і за все,

Народ: Тебе́ оспівуємо, Тебе́ благословимо́, Тебе́ благодаримо́, Го́споди, і мо́лимось Тобі, Бо́же наш.

Предстоячий священник молиться так: Ще прино́симо Тобі слове́сну цю і безкро́вну слу́жбу, і про́симо Тебе́, і мо́лимо, і блага́ємо: зішли́ Ду́ха Твого́ Свято́го на нас і на Дари́ оці, що пе́ред на́ми.

І випроставшись благословляє святі дари, мовлячи: І сотвори́ Хліб сей чесни́м Тілом Христа́ Твого́, перетвори́вши Ду́хом Твоїм Святи́м. А Ча́шу цю, чесно́ю Кро́в’ю Христа́ Твого́, перетвори́вши Ду́хом Твоїм Святи́м.

І, схилившись знову, предстоячий священник молиться кажучи: Щоб були́ прича́сникам на твере́зість душі, на відпу́щення гріхів, на прича́стя Свято́го Твого́ Ду́ха, на спо́внення Ца́рства Небе́сного, на сміли́вість пе́ред Тобо́ю, не на суд чи на осу́дження.

Ще прино́симо Тобі слове́сну оцю́ слу́жбу за спочи́лих у вірі пра́отців, отців, патріа́рхів, проро́ків, апо́столів, проповідників, євангелістів, му́чеників, ісповідників, возде́ржників і за вся́кого ду́ха пра́ведного, що у вірі свій вік скінчи́в.

Виголос: Особли́во за пресвяту́, пречи́сту, преблагослове́нну, сла́вну Влади́чицю на́шу Богоро́дицю і Приснодіву Марію.

Диякон поминає усопших.

Предстоячий священник молиться: За свято́го Йоа́на, проро́ка, Предте́чу і Хрести́теля, за святи́х, чию́ па́м’ять зве́ршуємо, і за всіх святи́х Твоїх, моли́твами яки́х навідай нас, Бо́же і пом’яни́ всіх усо́пших у надії воскресіння життя́ вічного і упоко́й їх, де все ося́ює світло лиця́ Твого́.

Ще молимо Тебе, Чоловіколюбче Господи, ще благаємо Тебе. Пом’яни, Господи, все пресвітерство у Христі, дияконство і всі священні чини. Ще приносимо Тобі цю словесну жертву за всю землю, за святу соборну і апостольську церкву за всіх, що в чистоті і свя́тості життя́ перебува́ють. За вірного царя царицю христолюбиву, за всю палату і воїнство їх. Дай їм, Го́споди, ми́рне правління, щоб у зла́годі їх і ми ти́хе й умиротво́рене життя́ вели́ в уся́кому благоче́сті і чистоті.

Виголос: Се́ред пе́рших пом’яни́, Го́споди, архиєпи́скопа, якого дару́й святій Твоїй Церкву, у ми́рі, безпе́ці, поша́ні, здоро́в’ї і довголітті пра́вильно звіща́ючим сло́во Твоє́ї істини.

Предстоячий священник (схилившись) молиться: Пом’яни́, Го́споди, все єпи́скопство правосла́вних, що пра́вильно звіща́є сло́во Твоє́ї істини. Пом’яни́, Го́споди, місто це, в яко́му живемо́, і вся́ке місто, країну, і тих, що вірою живу́ть у них. Пом’яни́, Го́споди, пла́ваючих, подорожу́ючих, неду́жих, стражда́ючих і прийди́ на спасіння їх. Пом’яни́, Го́споди, тих, що плоди́ прино́сять і добро́ тво́рять у святи́х Твоїх Церква́х, і що пам’ята́ють про вбо́гих, і на всіх нас ми́лості Твої зішли́.

Виголос: І дай нам єди́ними уста́ми і єди́ним се́рцем сла́вити й оспівувати всечесне́ і вели́чне Ім’я́ Твоє́, Отця́ і Си́на і Свято́го Ду́ха, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.

Небесна любов серед ненависті світу Йо 15:17-16:2

Посилаючи своїх учнів у світ, Христос дає їм заповідь любові - 'оце заповідаю вам: щоб ви любили один одного!'

Заповідь любові - небесна. Вона є протилежністю до того, що учні Христа зустрінуть у світі, позначеному гріхом. Христос не тішить своїх учнів утопічними ідеями про те їх проповідь буде успішною, що християнство переможно і радісно ширитиметься світом. Цього не сталося з Ним і нема жодної причини, щоб це мало статися з Його учнями. Їх будуть переслідувати і вбивати за те, що вони християни (за ім'я Христа).

Єдиний спосіб врятуватися у світі, позначеному гріхом - проповідувати слово і любити одне одного. Христос не наївний. Він знає, що добрі ідеї (як, наприклад, ідея братньої любові) не обов'язково автоматично сприймається світом. Саме тому він дає заповідь любові передусім своїм учням.

Цю заповідь нелегко зберегти перед лицем ненависті світу, тому Христос озброює своїх учнів двома дієвими інструментами - Словом і Духом. Слово Христа - слово істини. І, як таке, воно є осудом світу за його рабство омані диявола, але, водночас, воно є словом надії - воно може стати виправданням для світу, якщо світ через учнівство Христові відкине ненависть і прийме закон любові.

Але Слово, саме як Христове Слово може бути сприйнятим лише через свідчення Духом Святим. Тому і Його Христос дарує своїм учням для того, щоб Словом і Духом (а не передусім людськими зусиллями) Його спільнота могла жити заповіддю любові і свідчити її в світі ненависті.

Саме це - свідчення Слова і причастя Духа є основною ціллю Божественної Літургії, та й будь-якої літургії церкви. Готовність слухання Слова і відкритість на сопричастя Духа є основною передумовою плідної участі у молитовному житті церкви.

Оце заповідаю вам: любіть один одного слідуючи Слову і сповняючись Духом не зважаючи на ненависть світу, бо Я переміг світ.

Літургія святого Якова, брата Господнього

Серед багатьох євхаристійних Літургій християнства, особливе місце належить Літургії, авторство якої приписують апостолові Якову, брату Господньому. Літургію з такою назвою звершують (звершували) багато різних церков (грецька, сирійська, етіопська, грузинська, вірменська, тощо), тому існує також багато її формулярів (інколи по кілька в одній церкві), кожен з яких має свої цікаві особливості. 

Особливе місце серед них займає вірменська версія цієї Літургії, чин якої зберіг певні молитви і священнодії, які згодом були втрачені. Серед іншого у ній збережено молитву-містагогію про значення євхаристійної жертви, а також отримання священником відпущення гріхів від зібраної спільноти перед тим, як звершувати Таїнство святої Євхаристі. 

Слова молитов і священнодії, вказують на свідомість того, що священник є не лише звершувачем таїнства для спільноти, але радше її устами, тим, хто спільнотою уповноважується для стояння перед Господом разом з нею, в її імені і як її частина.

А ось і сам текст вірменського чину Літургії святого Якова, його молитвами Господи, спаси душі наші. 

Літургія святого Якова, брата Господнього

Перед початком Літургії священник, диякон і чтець одягаються, і священник, взявши кадило, кадить. Тоді диякон виголошує:

Диякон: Ще в мирі Господеві помолімся.  

Народ: Господи, помилуй.

Диякон: Перед божественним таїнством, яке має звершитися чесним і священним ієреєм, Господеві помолімся.

За святі дари Господа Бога, Господеві помолімся.

Станьмо ж усі разом на молитву перед Господом Богом нашим і просімо у Нього, щоб Він направив діла рук наших, Господеві помолімся.

І ще одностайно…

Душі….

Помилуй….

Священник покриває дари і кадить, мовлячи молитву: Благодарення і славослов'я приносимо Тобі, Пастирю найвищий, Господи наш Ісусе Христе, що дав святе Тіло Своє на їжу словесному стаду Твоєму і напоїв спраглий народ свій чесною Кров'ю Своєю. Усі царі Тобі поклоняються і приносять Тобі достойну хвалу, і всі народи ісповідують Тебе, бо Тобі подобає всяке благодарення і ісповідання від кожного народу і від кожної душі. Слава, честь і поклоніння Тобі з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас.

Літургія 12-и апостолів, укладена св.Лукою Євангелистом

Святий апостол і євангелист Лука, пам'ять якого днесь світло звершуємо, виявляється був дуже метким хлопцем. Окрім того, що 'докладно все розвідавши', написав євангеліє і діяння апостолів, він за традицією написав ще й перші ікони і, як виявилось, ще й текст святої Літургії. І не для кого небудь, а для цілого апостольського собору. 

Не дуже добре зрозуміло, де вони ту літургію всі разом служили, але в сирійських церквах її, здається, звершують донині :)

А ось і її текст, яким, правдоподібно, надихався св.Йоан Золотоустий при укладанні свого тексту Божественної Літургії, яка, завдяки його імені і імператорському статусу Константинополя, стала найбільш відомою східною Літургією взагалі :)

    

 ЛІТУРГІЯ ДВАНАДЦЯТИ СВЯТИХ АПОСТОЛІВ, ЯКУ УСТАНОВИВ ЛУКА ЄВАНГЕЛИСТ, УЧЕНЬ ВЕЛИКОГО ПАВЛА.

Перша Молитва перед поцілунком миру: Господи, Боже милосердний і святий, Ти через єдинородного Сина Свого приготував для нас цю духовну і святу трапезу, прийми від нас це приношення безкровної жертви і подай нам дар Духа Святого Твого, і ми вознесемо Тобі славу ітд.

Диякон голосно виголошує 'середню': Станьмо гідно і молімося, благодарімо, поклонімося і прославмо живого Агнця Божого, який приноситься на вівтарі. Божественність зійшла до грішних синів Адама і спасла їх від омани та рабства гріху. Святим Духом пророки запалали, і про первородного прорекли - кожен з них описав таїнства Церкви Його приходу. Мойсей відкрито написав, що Він створив створіння, і установив для служіння Собі чини вогненні і духовні. Господи, знаменуй хрестом Його Церкву, яку Він заручив у Своїй особі, вознеси і утверди її на небі, праворуч Того, Хто послав Його. Блаженна ти, вірна Церкво, дарами, які дав тобі Господь твій, своїм святим тілом і кров'ю та хрестом, який тебе охороняє. Пом'янімо поміж нас у нашій жертві чисту Діву Марію, Пророків, Апостолів, Мучеників, Благочестивих і Праведних. Святі посудини приносяться нашому Отцю, щоб Він поцілував їх, і наш Отець у Літургії Своїй згадає всіх, хто вірить у Христа.

Священик підвищуючи голос: Твій спокій і мир Твій, Господи, і Твоя любов істинна, Твоя благодать, Твоє милосердя, властиві Твоїй вічній божественній природі, хай будуть з нами і між нами, по всі дні життя нашого, і ми вознесемо Тобі славу ітд.

Народ: Амінь.

Священик підвищуючи голос: Перед Тобою, Царю царів і Господи владарів, поклоняємося, просимо і благаємо Тебе: споглянь на нас милостиво і дай нам, щоб із чистотою серця та святістю душі ми наблизились до святого вівтаря Твого і вознесли Тобі славу ітд.

Народ: Амінь.

Диякон: Подайте мир. Станьмо гідно.

Священик: Любов Бога Отця, благодать Сина і спілкування Святого Духа нехай будуть з усіма нами.

Народ: Амінь.

Священик: Вгору піднесім серця.

Народ: Піднесли до Господа.

Священик: Благодарім Господа.

Народ: Достойно і праведно.

Служба Пратулинським мученикам

23  січня наша Церква вшановує Пратулинських мучеників. Подаємо текст Служби на Вечірні та Утрені який уложив наш співбрат отець Степан Федчишин ЧНІ. Маємо надію що дана служба стане малесеньким вкладом в скарб Христової Церкви. Хай цей текст послужить для молитви багатьом вірним нашої Церкви – Мучениці.

Вступ

Серед багатьох святих місць для укра­їнського народу Пратулин (нині це тери­торія Польщі) займає особливе місце.

Тут, у Пратулині, на цій святій землі, наші предки-українці загинули за като­лицьку віру від рук солдатів Царської Росії. Ця трагедія відбулася 24 січня 1874 року, а ще значно раніше 12 листопада 1623 року православні християни у Вітебську соки­рами зарубали нашого Архієпископа - св. Йосафата Кунцевича. 

Історія мучеництва

В кінці 1873 року парафіяльний священик Пратулина о. Йосиф Курманович, боячись арешту за неприйняття ним православ'я відслужив Різдвяну Літургію і покинув село та, перейшовши кордон з Австрією пере­селився в Галичину. Парафіянам Він ска­зав, що скоро влада заборонить Українську Греко-Католицьку Церкву.

У січні 1874 року адміністратор Холм­ськой Єпархії Маркел Попель відправляє в Пратулин галицького москвофіла о. Ле­онтина Урбана, який перейшов в православ'я і якому парафіяни відмовилися віддати клю­чі від церкви. На скаргу о. Урбана в поліцію, до села прибув царський поліцейський ви­конавець Катунін, який повторив вимогу, на яку ще раз отримав рішучу відмову. Через кілька днів, 24 січня Катунін та о. Урбан по­вернувся до Пратулина із сотнею солдат під командуванням полковника Штейна. Коло церкви зібралось понад 500 вірних греко-католиків з метою захистити право на свій храм. Коли солдати вишикувались вздовж зовнішнього боку паркану, що оточував церкву, почались останні переговори. Да­нило Кармаш, тримаючи Розп'яття в руках, нагадав Катуліну про його попередні запев­нення, що уряд не має наміру зробити з них православних. 3гідно спогадів очевидців його слова звучали так; "Пане начальнику. Коли ви забирали в нас органи ти запевняв нас, що уряд не має наміру накидати нам православ’я. Ти казав, що якби хтось захотів від нас чи на­шої церкви чогось більшого, то тоді ми можемо всі, старі і молоді, брати палиці і випровадити з села кожного, хто втруча­ється до нашої церкви і віри, навіть, якщо це будеш ти сам. Ти сам нас навчив стояти тут в обороні нашої церкви і віри, коли нам через попа хочете накинути православіє, а святу церкву осквернити. Сьогодні ти су­иш, пане, свою власну справу і свої сло­ва. Не взяли ми однак палиці, як ти нам казав, хочемо стати і померти беззахисні коло святого порогу нашої церкви."

Тим часом полковник Штейн наказав солдатам перегрупуватись і за допомо­гою багнетів звільнити собі вхід до храму. Деякі жителі села самі колись служили в царській армії і знали, що закон заборо­няє насильство військових над мирним населенням. Бачачи приготування солдат, один з вірних на ім'я Фелікс Осип'юк нага­дав, що відносно царської постанови бити нікого не дозволено і якщо солдати на це підуть, то парафіяни будуть оборонятись як можуть. Проте, Він додав, що в разі коли "цар уповноважив вас убити нас, то люди готові загинути за Бога і віру і ніхто не від­ступить перед смертю Hi кроку". Після цьо­го солдати перебрались через паркан, і за допомогою прикладів та багнетів почали прокладати собі дорогу до дверей церкви, однак були зустрінуті камінням і підне­сеними догори палицями. Тоді полковник Штейн відкликав солдат назад, наказав заряджати зброю і розгорнути військовий штандарт. Бачачи такий розвиток подій, Данило Кармаш підняв над головами Роз­п'яття, яке тримав та закликав всіх викину­ти каміння і палиці оскільки: "Це не бійка за церкву, а війна за Христа і Bipy". Сурмач просурмів сигнал "в атаку" і під бій бара­банів був відданий наказ відкрити вогонь. Розстріл припинився через випадкове по­падання кулі у свого ж солдата одним із стрільців. На місці загинуло 9 чоловік, ще 4 померли вдома від смертельних поранень. Ось Bci їхні імена:

Данило Кармаш, Вінкентій Лево­нюк, Іван Андреюк, Констянтин Лу­кашук, Максим Гаврилюк, Михайло Ваврищук, Лука Бойко, Ігнатій Фран­чук, Микита Грицюк, Констянтин Бой­ко, Пилип Герилюк, Онуфрій Васи­люк, Вартоломій Осип'юк.

- тіла тих 9-ти, що були вбиті на місці, цілу добу лежали не похованими на сіль­ському цвинтарі, поки не були скинені в спільну могилу, місце якої зрівняли із землею, з метою приховати його від на­вколишніх мешканців;

- крім 13 загиблих, унаслідок розстрі­лу, було поранено близько 180 осіб;

- на Сибір було вивезено понад 580 осіб;

- після прибирання місця від слідів розстрілу кров загиблих і поранених зми­ли, церкву переосвятили, але люди туди вже не ходили; в 1886 році споруду розі­брали;

- серед поляків (римо-католиків) убиті уніати почали шануватися мучениками за вірність Римському Престолу. Протести французького консула барона Фіно змуси­ли російську владу діяти м'якше.

6 жовтня 1996 року на 40011 річницю Берестейської Унії Папа Римський Іван Павло II проголосив мучеників з Прату­лина блаженними. В Українській Гре­ко-Католицькій Церкві укладено акафіст і молебень до Пратулинських мучеників.

Католицька Церква вшановує їх пам'ять 23 січня.

ЛІТУРГІЯ СВ.ДІОНІСІЯ, ЄПИСКОПА АТЕНСЬКОГО

 Liturgiarum Orientalium Collectio E.Renaudoti. Paris. 1847. T, ii. p. 201.

1-а. Молитва перед поцілунком миру:

Священик: Господи Боже, Ти єси простий, а не складний, і  прихований, в сутності своїй возвишеній! Боже Отче, від Якого походить усяке отцівство, на небі і на землі, Джерело Божественності учасників Божественної природи, і Вдосконалювачу тих, які досягають досконалості; над усі блага Благий єси, і над усяку прекрасність Прекрасніший; Спочинок сумирний, Мир, Злагода і З'єднання всіх душ, уладнай незгоди, які роз'єднують нас між собою, і приведи назад до єдності милосердям, до возвишеної  сутності Твоєї уподібненим. І так, як Ти - Єдиний понад усе, так і ми хай станемо єдині через одностайність доброго ума; щоб, святкуючи це таїнство, були ми єдині, а не розділені перед Тобою; і щоб через обійми Милосердя і узи Любові ми духовно примирилися, як з собою, так і один з одним, через той Твій Мир, який умиротворяє всіх; милістю, милосердям і людинолюб’ям Єдинородного Сина Твого, через Якого і з Яким Тобі слава, честь і влада подобає з Пресвятим Твоїм Духом, нині, і повсякчас і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Священник: Мир Всім!

Вірні: І духові твоєму!

Диякон: Хай кожен подасть мир!

Вірні: Усі…

Свято Оновлення в Єрусалимі

Свято Оновлення в Єрусалимі

У сучасній літургійній традиції церков візантійського обряду свято Воздвиження Хреста Господнього є центральним святом, тоді як свято Оновлення храму Воскресіння в Єрусалимі є лише передсвяттям до нього. Джерела давньої єрусалимської традиції, у якій це свято виникло і набуло важливості, дають дещо іншу перспективу цих обидвох свят. 

І. Етерія (381-384)

48. 1. Дні Оновлення називаються так, бо свята церква, що знаходиться на Голготі, яку називають Мартиріум, була освячена Богові; і також свята церква, яка знаходиться при Воскресінні, тобто в тому місці, де Господь воскрес після страждань, того ж дня була освячена Богові. Тож Оновлення цих святих церков святкуються з великими почестями, оскільки саме того дня було знайдено Хрест Господній.

2. І тому було влаштовано так, що коли вперше освячувалися згадані святі церкви, якраз того самого дня, коли було знайдено Хрест Господній, щоб у той же день святкувати їх із повною радістю. І у Святому Письмі знаходимо, що день освячення є тим самим днем, коли святий Соломон, завершивши дім Божий, який він збудував, стояв перед Божим вівтарем і молився, як написано в книгах Хронік.

49. 1. Отже, коли настають дні Оновлень, їх святкують впродовж восьми днів. Адже за багато днів до того починають збиратися люди звідусіль, не лише монахи чи апотактики (відмовники/повздержники) з різних провінцій, тобто як з Месопотамії, Сирії, Єгипту чи Фіваїди, де є багато ченців, але також з різних інших місць та провінцій; бо немає нікого, хто б у ті дні не прямував до Єрусалима на таке велике свято і такі урочі дні. Світські ж люди, як чоловіки, так і жінки, з вірою і благочестивим духом збираються тієї священної днини з усіх провінцій в Єрусалим.

2. Єпископів, коли їх мало, у ті дні в Єрусалимі понад сорок чи п’ятдесят; і з ними приходить багато їхнього клиру. І що ще сказати? Кожен вважає, що вчинив би найбільший гріх, якщо б не був присутній на цьому великому святі, хіба що якась непереборна потреба стримала людину від доброго наміру.

3. Отже, під час цих днів Оновлень всі церкви прикрашають так, як і на Пасху чи на Богоявління, і щодня відбуваються процесії до різних святих місць, як на Пасху або Богоявління. Адже в перший і другий день процесія проходить у великій церкві, яка називається Мартиріум. На третій день – в Елеоні, тобто в церкві, яка знаходиться на самій горі, з якої Господь вознісся на небо після страждань, у якій є печера, де Господь навчав апостолів на Оливній горі. На четвертий день ... (решта тексту не збереглась)

 

 ВЕЧІРНЯ МОЛИТВА

Уклав: свящ.Хуан Матеос, ТІ 

(Професор літургіки в Східному Інституті. Рим)

Nihil obstat 

Мадрид, 6 грудня 1967 року

ВСТУП

Богословський і душпастирський сенс вечірньої молитви виражений у правилі святого Василія Великого таким чином: "Коли закінчується день, благодаримо за отримані в ньому блага і за добро, яке ми вчинили; і визнаймо недоліки злоби чи немочі та приховані гріхи, які ми вчинили словом, ділом чи в серці, приносячи Богові за все умилостивлення молитвою" (Велике Правило, запитання 37; PG 31, 1015-16).

Дотримуючись цієї концепції святого Василія, і додаючи знання про те як виглядала  молитва, яку Церква по всьому світі практикувала вранці і ввечері, ми маємо три елементи, які, згідно з найпоширенішою традицією, складають вечірню молитву:

1) Подяка Богові за Його блага, виражена псалмом або піснею.

2) Покаянний акт, щоб попросити прощення за гріхи дня. Зазвичай псалмом покаяння обирали 140-й псалом.

3) Прохання і молитви за Церкву і за всіх людей.

Для кращого розуміння цього богослужіння та для полегшення святкування, ми подамо можливий спосіб проведення богослужіння та ширше опишемо вищезазначені пункти святкування.

Церковний простір

Вірні  збираються у формі півкола-підкови, як у монастирському хорі. Місце священика розташоване в арці підкови, обличчям до вівтаря; віряни сидять по обидва боки, обличчям до центру.

У святилищі, перед вівтарем, ставлять високий свічник, на який предстоятель ставитиме запалену свічку.

При вході до святилища на підніжжі ставлять кадильницю (вогнетривкий посуд) з палаючим вугіллям.

У центрі нефа, на півдорозі між місцем священика і вівтарем, розміщений аналой, звернений до вівтаря. Його використовуватмуть солісти для співу і читець для читання Біблії.