Велика П`ятниця
Навколо шумно, всюди крик лунає,
Немов Немирів то, а не Єрусалим.
На судищі Пилат, а перед ним -
Народ розлючений розп`яття вимагає
Того, що власною десницею створив
Весь світ, що при житті тримає
Цілу вселенну ... Руки вже вмиває
Пилат, що вирок люду підписом скріпив,
Взиваючи до совісті народу:
Ось Чоловік! Я дам Йому свободу,
Якщо ви зволите! Ба ні!
Пусти Варавву! Цього ж на хресті
Розпни зухвальця отакого,
Що Сином звався Господа живого,
Царем юдейським він себе вчинив!
Пилат від цього аж здомів:
Царя вам маю я розп`яти?
Віддати вашого царя на смерть страшну?
Нема царя крім кесаря, Пилате!
Відрік народ – чи ти не друг йому? ...
Не було заступитися кому,
Сліпці видющі, зцілені каліки,
Позбавлені хвороби і бісів,
Стояли опускаючи повіки,
Ніхто сказати слова не посмів.