ВЕЧІРНЯ МОЛИТВА
Уклав: свящ.Хуан Матеос, ТІ
(Професор літургіки в Східному Інституті. Рим)
Nihil obstat
Мадрид, 6 грудня 1967 року
ВСТУП
Богословський і душпастирський сенс вечірньої молитви виражений у правилі святого Василія Великого таким чином: "Коли закінчується день, благодаримо за отримані в ньому блага і за добро, яке ми вчинили; і визнаймо недоліки злоби чи немочі та приховані гріхи, які ми вчинили словом, ділом чи в серці, приносячи Богові за все умилостивлення молитвою" (Велике Правило, запитання 37; PG 31, 1015-16).
Дотримуючись цієї концепції святого Василія, і додаючи знання про те як виглядала молитва, яку Церква по всьому світі практикувала вранці і ввечері, ми маємо три елементи, які, згідно з найпоширенішою традицією, складають вечірню молитву:
1) Подяка Богові за Його блага, виражена псалмом або піснею.
2) Покаянний акт, щоб попросити прощення за гріхи дня. Зазвичай псалмом покаяння обирали 140-й псалом.
3) Прохання і молитви за Церкву і за всіх людей.
Для кращого розуміння цього богослужіння та для полегшення святкування, ми подамо можливий спосіб проведення богослужіння та ширше опишемо вищезазначені пункти святкування.
Церковний простір
Вірні збираються у формі півкола-підкови, як у монастирському хорі. Місце священика розташоване в арці підкови, обличчям до вівтаря; віряни сидять по обидва боки, обличчям до центру.
У святилищі, перед вівтарем, ставлять високий свічник, на який предстоятель ставитиме запалену свічку.
При вході до святилища на підніжжі ставлять кадильницю (вогнетривкий посуд) з палаючим вугіллям.
У центрі нефа, на півдорозі між місцем священика і вівтарем, розміщений аналой, звернений до вівтаря. Його використовуватмуть солісти для співу і читець для читання Біблії.