У сучасній літургійній практиці більшості церков візантійського обряду священик мовить 11 або 12 т.зв. "світильних" молитов у той час коли вірні або хор співає шестипсалм’я. Нелогічність такої практики є більш ніж очевидною, адже завданням молитви священика є впровадити вірних у таїнство молитви, дати поштовх до глибшого осмислення тої чи іншої частини богослужіння, вознести в імені церкви (і це вона - церква - повинна потвердити своїм "Амінь") славослов’я, прохання,
Ці дописи не претендують на істинність та виключність і не є завершеними статтями. Оскільки писано на мобілі, не тре звертати увагу на помилки правопису. Я їх потім поправлю... коли час буде ;) Дописи можуть вільно поширюватись, але не приватизовуватись і не комерціалізовіватись!!! При використанні матеріалів автора теж бажано вказати або блог!
Сторінки
▼
середа, 20 березня 2013 р.
неділя, 17 березня 2013 р.
Постное
Клим Молотков
*****
Открывши
древний Типикон,
Раздел;
устав постов,
Прими
отеческий закон,
И
духом будь готов,
Потратить
деньги на еду,
Священный
постный стол,
Изюм,
орехи на меду,
Солений
разносол,
неділя, 10 березня 2013 р.
Із притчами через піст
У сучасній тріоді поряд із відомими тижневими пам’ятями (Неділя православ’я, Григорія Палами, Хрестопоклінна неділя, Марії Єгипетської та Йоана Ліствичника) можна зустріти також канони та стихири присвячені розважанню над притчами із Євангелія св. Луки. Виглядає, що ця традиція походить із Єрусалиму. За Карабіновим до X-XI ст., єрусалимська церква мала власну добре і майстерно підібрану систему євангельських зачал для 40-ці. Ось у якому вигляді представляється вона за вже згадуваним синайському євангелістарію № 210 9-10 ст.: