Кондак св. Романа на Різдво Господа нашого Ісуса Христа

 Кондак св. Романа на Різдво Господа нашого Ісуса Христа, глас 3

Діва днесь Понадсущого родить, а земля вертеп неприступному приносить; ангели із пастирями славословлять, мудреці ж за зорею подорожують: бо для нас зродилось Немовля нове – Предвічний Бог.

Ікоси

1) Вифлеєм відкрив нам Едем – прийдіте, узримо; блаженство укрите знайшли ми – прийдіте, радість райську всередині печери приймімо: там Корінь явився, не зволожений, що вирощує прощення; там Джерело Криниці некопаної явилося, з якого Давид колись вельми пити волів; там Діва, Немовля зродивши, одразу втамувала спрагу Адама і Давида. Тож прийдімо до місця цього, де зродилось Немовля нове – Предвічний Бог!

2) Отець Матері з благовоління Сином став; Спаситель дітей як Дитя у яслах возліг. Пізнавши Його, Мати промовляє: «Що ж це таке, Дитя Моє? Скажи Мені, як в Мене вселився Єси і як зріс в Мені? Бачу Тебе, Лоно Моє, і жахаюся; бо годую молоком — неневісная; і хоча Тебе у пеленах зрю, дівицтво Своє споглядаю запечатаним; Ти бо зберіг його, від Мене зволивши зродитись Немовлям малим – Предвічний Бог».

3) «Що, Царю вишній, із убогими спільного маєш Єси? Нащо до земних прийшов, в печері звеселився і зрадів у яслах, о Небес Зиждителю? Раба Твоя не має місця в домі цім; навіть не те, що місця, а й вертепу, бо і цей — чужий. Воістину, коли дитя зродила Сарра, широку землю в спадщину отримала, а я й тісного ложа не отримала, лише вертеп цей, у якому перебуваєш Єси волею Своєю, Немовля нове – Предвічний Бог».

4) Слова ці таїнственно промовляючи і щиро молячись всі таїнства Відущому, про мудреців, що Немовля шукають, Діва чує й мовить: «Хто ви?» Вони ж у відповідь: «А Ти хто єси, Родителько? І як Такого породила єси? Хто Твій Отець і хто єси, Родителько, — Матір’ю бо і Кормителькою Сина явилася, отцю земному непричетного? Його зорю побачивши, зрозуміли ми, що явилось Немовля нове – Предвічний Бог».

5) «Воістину слів значення нам достовірно Валаам подав, в яких пророцтво виголосив, мовивши, що з’явиться зоря, що світлом своїм знищить світло ворожінь і передвість усіх; зоря, що притчі мудреців розв’язує, їх загадки і вислови; світліша незрівнянно за усяку видиму зорю; вона — немов творець усіх зір; про неї було передвіщено, що з Якова засяє Немовля нове – Предвічний Бог».

6) Щойно Марія вчула слова дивні ці, вклонившись Родженому з Неї, зі сльозами мовила: «Величне це Мені, Дитино, —все величне те, що із убогістю Моєю учинив Єси. Бо ось мудреці зовні шукають Тебе; країв східних царі Лице Твоє прагнуть бачити, і багаті в Твоєму народі гаряче бажають бачити Тебе. Воістину бо —Твій народ оце, для якого Ти родився Немовлям новим - Предвічний Бог».

7) «Оскільки це — народ Твій, Дитино, то повели їм під покров Твій поспішитися і побачити багату вбогість й бідність ушляхетнену; бо маю Тебе як моє багатство й похвалу мою, тому й не соромлюся; в Тобі є благодать і істина. То ж днесь благоволи, щоб в це житло Твоє ввійшли вони: я анітрохи не турбуюся про Мою бідність, бо володію Тобою як скарбом, який царі побачити приходили; адже царі та мудреці шукали, де родилось Немовля нове – Предвічний Бог».

8) Ісус Христос, Бог наш воістину, думок Своєї Матері торкнувся таїнственно і промовив: Введи тих, кого Я привів Своїм словом; бо Моє слово тим є, що засяяло Мене шукаючим: за виглядом — зоря воно, але для того, хто розуміє, — сила. Вона йшла разом із мудрецями, служачи Мені, і досі стоїть, виконуючи своє служіння, і своїм промінням показує місце, де родиолсь Немовля нове – Предвічний Бог».

9) «Прийми ж тепер, о Непорочна, тих, що прийняли Мене; між ними — наче у Твоїх обіймах Я. Не віддалився Я від Тебе, — і до них зійшов». І вона відчиняє двері й приймає зібрання мудреців: відчиняє двері Та, що є Непроходимими Дверима, через які Один Христос перейшов; відчиняє двері Та, що Замкненими Дверима пробуває, і ніколи нічого не було узято зі скарбниці Її дівичої чистоти; відчинила двері Вона сама, від Якої народилися Двері спасіння, Немовля нове – Предвічний Бог.

10) Мудреці швидко ввійшли в оселю; і, побачивши Христа, жахнулися, коли уздріли також Його Матір і Її обручника, і зі страхом сказали: «Це Син без родоводу. І як же, скажи нам, Діво, ось ми бачимо обручника в оселі Твоїй? Чи не зазнало осуду Твоє народження, чи не було зневаженим перебування Йосифа в спільному житті з Тобою? Багато маєш ненависників єси, нишпорять, де народилось Немовля нове – Предвічний Бог».

11) «Вияснюю вам, — сказала мудрецям Марія, — чому Йосиф у моєму житлі: для викриття всіх, хто ганить Мене; бо сам він розповість те, що почув про Мого Сина; адже у сні він бачив святого ангела, який відкрив йому, звідки Я зачала у лоні; його, засмученого, просвітив уночі Божественний вогонь щодо того, що його тривожило. Тому і живе зі Мною Йосиф, який вияснює, що Немовля нове – Предвічний Бог».

12) «Він розповість усе, що почув; він ясно сповістить, що раніше бачив — із небесного і земного: від пастирів, як разом із земнородними прославляли піснею Бога вогненні духи-ангели; — і про вас, мудреців, як перед вами ішла світла зоря й вела вас у путь. Тому, полишивши те, що вже сказано, розкажіть нам тепер, що сталося з вами нині: звідки прийшли сюди, як ви зрозуміли, що з’явилось Немовля нове – Предвічний Бог».

13) Щойно Пречиста Діва так сказала їм, мудрецям, ці світочі Сходу промовили до Неї: «Бажаєш знати, звідки ми прийшли і як? — із землі Халдейської, де не промовляють: Бог — Господь богів; — із Вавилона, де не знають, хто є Творцем світла, якого шанують. Там зійшла й спонукала нас покинути поклоніння вогню перського іскра Твого Немовляти. Залишивши всепожираючий вогонь, ми споглядаємо тепер Вогонь, що просвітлює: Немовля нове – Предвічного Бога».

14) «Все — марнота марнот. Але серед нас не було нікого, хто так міркував би: бо одні вводять в оману, а інші блукають у ній. Тому то, Діво, благодарення возносим Родженню Твоєму, через яке ми звільнилися не лише від омани, а й від усякої скорботи в усіх землях, якими ми пройшли, серед усіх безбожних народів, чиї мови нам були невідомі, мандруючи землею та покидаючи її зі світильником цієї зорі, шукаючи, де народилось Немовля нове – Предвічний Бог».

15) «А окрім того, маючи світильник цей, ми обійшли довкола весь Єрусалим, розшукуючи точне сповнення пророцтва, бо чули, що Бог прийде дослідити його, і зі світильником ми проходили, прагнучи побачити велику істину, але її не знайшлося, відійнято бо було той ковчег його, з яким колись благополуччя його було пов’язане: старе минуло, все бо обновило Немовля нове – Предвічний Бог».

16) «Чи справді так це?» — мовила Марія вірним цим мужам. — «Ви обійшли довкола весь Єрусалим, той град, який пророків убиває? І як же ви безпечно місто це, до всіх вороже перейшли? І як сховаєтеся знов від нечестивця Ірода, що убивством дихає?» Вони ж відповіли: «Ми не ховалися від нього, Діво, радше насміялись з нього. Обходили ми всіх, питаючи, де народилось Немовля нове – Предвічний Бог».

17) Все це від них почувши, Богородиця сказала: «Про що питав вас цар Ірод і фарисеї?» — «Спочатку Ірод; а потім, за його намовою, перші з Твого народу ретельно випитували в нас час появи зорі, що нині з’явилася; та, довідавшись, вони — немов невчені — не забажали побачити Того, про Кого прагнули дізнатися, так що допитувачам самостійно треба було розшукати Немовля нове – Предвічного Бога».

18) «Безумні, нас безумцями вважаючи, питали: ‘Звідки і коли ви прийшли? Чому не йшли відомою всім дорогою?’ А ми навзаєм питали їх про те, що вони знали, кажучи їм: ‘Як це сталося, що ви раніше так швидко пройшли велике пустельне мандрів’я, через яке ви йшли? Той, Хто вів вихідців з Єгипту, Він же привів тепер і нас, що вийшли із землі Халдейської, до Себе — тоді стовпом вогненним, а нині — зорею, що вказує на Немовля нове - Предвічного Бога’».

19) «Зоря постійно була нашою провідницею — так само, як для вас був Мойсей, що тримав у руках жезл, який просвіщав світлом Богопізнання; вас колись годувала манна і камінь поїв вас водою, а нас наповнювала надія на це. Чи ж побажали б ми тепер, наситившись радістю цього, повернутися до Персії після такого тяжкого шляху? Ми прагнемо споглядати, поклонятися і славити Немовля нове – Предвічного Бога».

20) Так говорили мудреці, звільнені від омани, а Непорочна все це закарбовувала у Своєму серці, тим часом як було із Нею Божественне Немовля, що самим Своїм буттям свідчило про Матір Свою — про Її дівичу чистоту після народження, а про мудреців — про їх нездоланний дух і саме їхнє мандрівництво. Бо жоден з них не відчув утоми у своєму труді, так само як не відчував її Аввакум, коли прийшов до Даниїла, бо Той, Хто являвся пророкам, — Він же явився й мудрецям: Немовля нове – Предвічний Бог.

21) Після всіх цих оповідей мудреці взяли у руки дари й поклонилися Дарові дарів і Господу світів — із золотом та смирною. Потім принесли і ладан Христу, виголошуючи: «Прийми цей дар потрійний, як пісню серафимську трисвяту; не відкинь їх, як жертву Каїна, але прийми їх у обійми, як приношення Авеля, заради Тієї, що народила Тебе, через Яку нам народилось Немовля нове – Предвічний Бог».

22) Непорочна, бачачи нові й сяючі дари в руках мудреців, які приносили їх і припадали, бачачи зорю-провідницю та пастирів, що співали, молилася Тому, Хто знає все це, Господу, промовляючи: «Ти, Дитино Моя, прийнявши три дари, сповни три прохання для Тієї, що Тебе народила: молю Тебе про добре поліття, про плодючість землі та про спасіння тих, хто живе на ній — яви милість Свою всім; бо Ти народився від Мене, Немовля нове – Предвічний Бог».

23) «Не тому, що я – Мати Твоя, Милостиве Дитя, і не тому, що годую молоком Того, Хто подає молоко, але за всіх Я благаю Тебе. Ти зробив Мене устами та славою всього Мого роду. Вселенна бо Твоя Мене міцним покровом, стіною й утвердженням має; на Мене дивляться ті, що раніше були вигнані з Твого раю. Даруй їм колись пізнати, що від Мене народився Єси, Немовля нове – Предвічний Бог».

24) «Спасителю! Спаси світ — для нього Ти прийшов; утверди все створіння Твоє, бо для цього возсіяв Єси Мені, і мудрецям, і всій тварі. Ось мудреці, яким Ти явив світло Свого обличчя, припадаючи до Тебе, приносять дари — золоті, прекрасні й вишукані вельми, бо вони потрібні Мені, адже Я маю вирушити до Єгипту й тікати з Тобою, заради Тебе, Путівниче Мій, Сину Мій, Визволителю Мій, Збагатителю Мій, Немовля нове - Предвічний Боже!»