Із львівським
священиком Василем Рудейком ми робили інтерв’ю до березневого номера “Кани”.
Проте після нашої розмови отець знову поїхав до Києва і був там у трагічні дні
18 ‒ 20 лютого. Ми попросили його поділитися з нами тим, що він пережив на
Майдані у ті дні... Отець розказав також про те, як прощати тим, хто вбивав і
як нам цього року святкувати Воскресіння...
- Через
тиждень після трагічних подій на Майдані я поїхала до Києва. Пішла на вулицю
Інститутську. Зізнаюся, духовно мені там було дуже важко... Мої друзі ділилися
таким ж відчуттями...
-
Це нормально, тому що там цвинтар. А на цвинтарі
завжди важко. Неважко там буває тільки на Пасху, якщо, звичайно, ви вірите у
воскресіння. Майдан Незалежності, вулиця Інститутська, Грушевського ‒ це місця
в центрі Києва, де лежали тіла мертвих. Їх звідти забрали, на це місце принесли
оберемки квітів, позапалювали свічки. І все це відбулося зовсім недавно. Там
живі спогади. Це дуже складна територія, передусім тому, що там загинули прості люди. Думаю,
більшість із них не були навіть у сотнях самооборони, а носили воду, роздавали
канапки.